іменем України
Справа № 210/3492/21
Провадження № 1-кп/210/579/21
"30" червня 2021 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю:
Прокурора ОСОБА_3
Обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
представника потерпілого ОСОБА_12
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої за ч. 3 ст. 186 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 186 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченої за ч. 3 ст. 186 КК України внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041710000176 від 02.05.2021 року, суд -
В провадженні судді ОСОБА_1 30.06.2021 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених за ч. 3 ст. 186 КК України.
При цьому, відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 30.06.2021 року та 02.07.2021 року відповідно.
У судовому засіданні, призначеному на 30.06.2021 року, прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки на сьогоднішній день мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що мали місце також під час обрання даного запобіжного заходу.
Обвинувачені та їх захисник, кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити вид запобіжного заходу на більш м'який не пов'язаний із позбавленням волі.
Представник потерпілої особи підтримав думку прокурора.
Приймаючи до уваги думку сторін процесу з приводу продовження строку тримання обвинувачених під вартою, суд дійшов до наступного висновку.
Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе за побігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Іліков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжних заходів для унеможливлення або ж мінімізації вчинення протиправних діянь.
Так, письмовими матеріалами справи, зокрема, з клопотання прокурора встановлено, що ОСОБА_7 , офіційно не працевлаштована, не має на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей, осіб похилого віку, яка проживає за адресою: Дніпропетровська область, раніше не судима.
Дії ОСОБА_7 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України за ознаками: відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.
Окрім того, ОСОБА_5 , з середньо освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні дітей або осіб похилого віку не має, раніше не засуджений.
Дії ОСОБА_5 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України за ознаками: відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.
ОСОБА_6 , з середньо-спеціальною освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, який не має на утриманні дітей або осіб похилого віку, раніше засуджений, вчинив нове кримінальне правопорушення в період відбування покарання з іспитовим строком.
Дії ОСОБА_6 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України за ознаками: відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.
Отже, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, який законом віднесено до тяжкого злочину та за вчинення якого КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком чотирьох до восьми років, що само по собі містить ризики того, що обвинувачені кожен окремо можуть переховуватися від суду з метою ухилення від відбуття такого значного покарання у випадку, якщо воно буде призначено. Той самий ризик можливий і у зв'язку з наявністю слабких соціальних зв'язків стосовно кожного з обвинувачених, зважаючи на те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , кожен окремо, офіційно не працевлаштовані, що свідчить про відсутність постійного джерела доходів, що також доводить наявність ризику переховування обвинуваченими від суду та правосуддя.
Так, вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, суд приймає до уваги ризики, що були підставою для застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд враховує ту обставину, що в даному судовому засіданні, до моменту закінчення строку дії ухвали суду про продовження строку дії запобіжного заходу, винести вирок у кримінальному провадженні не є можливим, оскільки справа перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
При цьому, суд враховує пояснення обвинувачення ОСОБА_5 , котрий зазначив, що має на утриманні дитину інваліда, поміж цим належні доказів, що підтверджують вказані обставини, зокрема що він що дитина знаходиться саме на його утриманні, оскільки ОСОБА_5 є офіційно не працевлаштований.
Окрім того, захисник ОСОБА_8 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітню дитину та батька похилого віку, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обстави не надано.
Суд також не враховує пояснення ОСОБА_7 щодо утримання її доньки, оскільки з її ж пояснень встановлено, що донька є повнолітньою особою.
Жодних інших письмових доказів, котрі б підтверджували зменшення зазначених прокурором ризиків в матеріалах справи відсутні.
Суд також доходить до висновку, що застосування до обвинувачених, вирішуючи питання щодо кожного окремо, запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі не буде достатньою мірою забезпечення своєчасного та всебічного розгляду кримінального провадження, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти можливим спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Так, обраний запобіжний захід відповідає кожному з обвинувачених, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, впливу на учасників судового процесу, тощо.
Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 29.08.2021 року включно.
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 29.08.2021 року включно.
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 29.08.2021 року включно.
Копію ухвали негайно надіслати обвинуваченому та вручити прокурору.
Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1