справа № 991/3593/21
провадження №11-сс/991/378/21
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
24 червня 2021 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
прокурора ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та прокурора четвертого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.05.2021 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, адвоката, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, -
04 червня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні - прокурора четвертого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.05.2021 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 4 а.с. 106-110), яку того ж дня призначено до розгляду.
08 червня та 09 червня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 (т. 4 а.с. 122-133), ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 178-187) та ОСОБА_9 (т. 4 а.с. 192-196), які ухвалою від 09.06.2021 р. призначені до розгляду в одному провадженні з апеляційною скаргою прокурора (т. 4 а.с. 200).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.05.2021 р. за клопотанням старшого детектива Національного бюро ОСОБА_13 , погодженим з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , підозрюваному ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29.07.2021 року включно, та визначено заставу у розмірі 12 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 240 000 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов'язків, визначених п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_12 просить скасувати зазначену ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою продовжити ОСОБА_6 на 60 днів строк тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 15 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 185 000 грн., з покладенням на підозрюваного у разі її внесення ряду обов'язків. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначив, що вказана ухвала в частині визначення розміру застави постановлена без належної оцінки доводів сторони обвинувачення та матеріалів клопотання, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. За твердженням прокурора, слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_6 розміру застави не взято до уваги наявність у останнього значних матеріальних ресурсів, рухомого та нерухомого майна. Прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_6 має значно інший розмір доходів, аніж сума активів, виявлених органом досудового розслідування, що свідчить про його системну діяльність, спрямовану на власне збагачення за рахунок вчинення неправомірних дій. Таким чином, не виключено, що ОСОБА_6 має й інші невстановлені органом досудового розслідування активи, що можуть бути співрозмірними або більшими за встановлені, що підтверджується прихованим володінням підозрюваним нерухомим майном, зокрема - двома квартирами в м. Києві. Прокурор вважає, що з урахуванням наявного у ОСОБА_6 рухомого, нерухомого майна та грошових коштів, інших даних про особу останнього та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застава у розмірі, про який просить прокурор, не є завідомо непомірною для підозрюваного, тоді як розмір застави, визначений слідчим суддею, не зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосувати до останнього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що слідчим суддею порушено вимоги ст. 10 КПК України, що визначають засаду рівності перед законом. Наразі, ОСОБА_6 вже три місяці утримується під вартою, оскільки розмір застави є непомірним для нього та його рідних, в той час як інший підозрюваний ОСОБА_14 вже понад два місяці знаходиться на волі після внесення застави у розмірі в 10 разів менше, ніж визначений для ОСОБА_6 . Крім того, як у повідомленні про підозру ОСОБА_6 , так і в ухвалі слідчого судді від 31.05.2021 р. вказано, що ініціатором можливого надання неправомірної вигоди судді Окружного адміністративного суду м. Києва був саме ОСОБА_14 , який, за версією обвинувачення, спочатку підбурив ОСОБА_15 до надання неправомірної вигоди, а вже після цього залучив до реалізації свого замислу ОСОБА_6 . За твердженням захисника, слідчий суддя дійшов хибного висновку, що наявність значної кількості об'єктів нерухомості та грошових коштів, які були задекларовані ОСОБА_6 у 2015 - 2020 р.р., є нібито достатньою підставою для визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 27 240 000 грн., тоді як все майно ОСОБА_6 наразі арештовано і скористатися ним, зокрема, і для внесення застави, він можливості не має. Крім того, захисник зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена з неповним дослідженням всіх обставин провадження, зокрема, слідчим суддею не враховано, що: повідомлення про підозру є необґрунтованим; під час затримання ОСОБА_6 опір не чинив, всі закордонні паспорти здав, на утриманні має дружину та хвору матір, що є стримуючим фактором для попередження можливого переховування від органів досудового розслідування; після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань минуло три місяці та слідством проведені всі необхідні слідчі дії, а тому посилання на можливість знищити, сховати або спотворити будь-які речі або документи є тільки припущенням сторони обвинувачення; всі свідки вже допитані, а тому впливати на них будь-яким чином підозрюваному немає сенсу; враховуючи відсутність у ОСОБА_6 кримінального минулого, можливість перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином є також надуманою. Таким чином, на думку захисника, до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з неповним дослідженням всіх обставин провадження, а тому має бути скасована. Захисник зазначає, що клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою обґрунтоване лише наявністю підозри та тяжкістю вчиненого злочину, що не може бути підставою для продовження дії запобіжного заходу. Слідчим суддею не враховано, що повідомлення про підозру є необґрунтованим; всі активні дії вчиняв інший підозрюваний - ОСОБА_14 ; посилання детектива та слідчого судді на протоколи негласних слідчих (розшукових) дій щодо роздруківок розмов та висновки, що цими розмовами доводиться склад злочину, є виключно припущеннями; органом досудового розслідування сплановано та проведено провокацію злочину. Захисник зазначає, що будь-якої інформації про вчинення ОСОБА_6 дій, спрямованих на підбурення, підозра не містить, а органом досудового розслідування не зібрано жодного доказу на підтвердження існування службової особи, якій нібито пропонувалась неправомірна вигода і яка мала намір отримати таку вигоду. Крім того, детективом не зібрано та до клопотання не долучено доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Всі доводи детектива та слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не підтверджені доказами. Крім того, посилання слідчого судді на нові обставини, що свідчать про наявність ризиків та доводять обґрунтованість розміру застави, зокрема, докази належності майна, вилученого під час обшуку в квартирі АДРЕСА_2 саме ОСОБА_6 , а також належність родині останнього іншої квартири також не ґрунтуються на доказах. Навпаки, згідно з відомостями з Державного реєстру нерухомого майна вказані квартири не належать ані підозрюваному, ані його родині. Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, слідчий суддя погодився з детективами, що в межах строку досудового розслідування необхідно виконати велику кількість слідчих дій. Натомість, на переконання захисника, такі доводи детектива не можуть бути підставою застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Не заслуговують на увагу і доводи детектива щодо виняткової складності кримінального провадження, оскільки в даному провадженні розслідується один епізод, підозру пред'явлено лише двом особам, потерпілі відсутні, негласні слідчі (розшукові) дії, які є найбільш складними, вже проведені, всі процесуальні дії проводяться в м. Києві, майже всі свідки допитані. За твердженням захисника, слідчий суддя в ухвалі від 31.05.2021 р. проігнорував вимоги п. 1 ст. 194 КПК України, оскільки не виклав належного обґрунтування недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 194 КПК України. Окремо захисник посилається на безпідставне визначення слідчим суддею завищеного розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що слідчим суддею необґрунтовано визначено завідомо непомірний розмір застави, оскільки ані ОСОБА_6 , ані його родина не мають можливості внести її, оскільки все майно, доходи за попередні роки та грошові кошти арештовані. Жодного обґрунтування з посиланням на матеріали справи з приводу того, що ризики, вказані у клопотанні, не можуть бути усунуті шляхом іншого запобіжного заходу ухвала слідчого судді не містить. Крім того, захисник зазначає, що під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчий суддя проігнорував як практику Європейського суду з прав людини, яка підлягає обов'язковому застосуванню у відповідності до вимог національного законодавства, так і практику Верховного Суду. Також, при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не взяв до уваги, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, перестали існувати.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та просив їх задовольнити з підстав, викладених в апеляційних скаргах, зокрема, наголошував на безальтернативності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечив та зазначив, що немає жодної підстави для визначення застави для ОСОБА_6 у значно вищому розмірі, ніж для іншого підозрюваного - ОСОБА_14 , якому обрано заставу у розмірі 2 900 000 грн.
Захисник ОСОБА_8 підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , та зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину є необґрунтованим. Досі не встановлено, якій саме службовій особі мала надаватись неправомірна вигода. Матеріали провадження свідчать про те, що всі активні дії вчиняв інший підозрюваний, а не ОСОБА_6 , і саме він був ініціатором вчинення злочину, однак йому визначено значно менший розмір застави. Крім того, розмір застави, визначений слідчим суддею, є непомірним для ОСОБА_6 , оскільки все його майно арештовано. Стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження ризиків. Крім того, на даний час всі паспорти для виїзду за кордон ОСОБА_6 здані до міграційної служби, що нівелює ризик переховування. Щодо апеляційної скарги прокурора, просив відмовити у її задоволенні через її безпідставність.
Захисник ОСОБА_9 підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Додатково зазначив, що ОСОБА_6 необґрунтовано підозрюється за ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, оскільки інкриміноване йому діяння та умисел не можуть охоплюватися наведеними нормами права, а стороною обвинувачення взагалі не конкретизовано, кого саме підбурював ОСОБА_6 , та не підтверджено ані обіцянки, ані пропозиції для повноважної особи. Окремо зазначив, що розмір застави є непомірним для ОСОБА_6 , оскільки ані у підозрюваного, ані у його родини немає коштів для її сплати. Водночас, у задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити та звернув увагу, що прокурор у своїй апеляційній скарзі посилається на практику Європейського суду з прав людини, проте зазначена практика не може бути застосована для обґрунтування погіршення становища підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав доводи своїх захисників. Зауважив, що протягом останніх п'яти років він отримав певний дохід, на який було придбано рухоме та нерухоме майно, що наразі знаходиться під арештом, тому можливість внести заставу відсутня. Наголосив на непомірності розміру застави та просив застосувати до нього цілодобовий домашній арешт. Водночас, у задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити у зв'язку з її необґрунтованістю.
Захисник ОСОБА_10 підтримав апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та зазначив, що слідчим суддею залишено поза увагою, що у клопотанні детектив не обґрунтував незастосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, хоча під час розгляду питання про обрання або продовження запобіжного заходу на сторону обвинувачення покладається обов'язок такого обґрунтування. Окремо звернув увагу на ряд обставин у кримінальному провадженні, які, на його думку, підтверджують факт провокації. Наголосив на непомірності розміру застави та просив застосувати щодо підозрюваного цілодобовий домашній арешт. Водночас, у задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити.
Прокурор ОСОБА_11 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити та зазначив, що при визначенні розміру застави ОСОБА_6 слідчим суддею не враховано належним чином майновий стан підозрюваного, зокрема, наявність у останнього значної кількості рухомого, нерухомого майна та грошових коштів. Слідчим суддею також не враховано, що ОСОБА_6 системно займався протиправною діяльністю з метою власного збагачення, зокрема «вирішенням питань» у Верховному Суді, що підтверджується матеріалами провадження, перш за все, протоколами НСРД. Також, під час обшуку квартири по АДРЕСА_3 було вилучено готівки на суму 130 млн. грн., тоді як відповідно до показань свідка ОСОБА_16 , що містяться в матеріалах справи, остання не є власником цієї квартири, нею користувався ОСОБА_6 і саме на його прохання вона оформила цю квартиру на себе. Звернув увагу й на те, що у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься обґрунтування, чому не можуть бути застосовані більш м'які запобіжні заходи. З огляду на викладене, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у зазначеному у клопотанні розмірі. Проти апеляційних скарг сторони захисту заперечував, посилаючись на їх безпідставність.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про продовження строку тримання під вартою.
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ ОСОБА_13 , погоджене прокурором САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, та визначення застави у розмірі 15 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 185 000 грн, з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов'язків, визначених п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
За змістом клопотання, детективами Головного підрозділу детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. за підозрою ОСОБА_14 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України - а саме, підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік яких доданий до клопотання.
В обґрунтування необхідності продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою детективом зазначено про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, як зазначається у клопотанні, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, у клопотанні зазначається, що після постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу з'явились нові обставини, що свідчать про наявність встановлених ризиків та доводять обґрунтованість розміру застави. Зокрема, детектив вказує, що органом досудового розслідування здобуто докази, що підтверджують належність вилученого під час обшуку у квартирі по АДРЕСА_3 майна саме ОСОБА_6 , а також перебування у користуванні родини ОСОБА_6 іншої квартири, з якої через 2 години після затримання ОСОБА_6 зазначені у клопотанні особи винесли декілька валіз.
Також, у клопотанні наведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, зокрема: необхідність допитати певних осіб як свідків, прийняти рішення та здійснити розсекречування матеріалів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснити тимчасовий доступ до інформації, що знаходиться у операторів мобільного зв'язку, а також завершити проведення 12 експертиз, призначених у провадженні, та здійснити низку інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій. При цьому, згідно з листами установ, що проводять експертизи, їх виконання неможливо завершити раніше першої декади вересня 2021 року.
3.2. Мотиви слідчого судді.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.
За результатом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Зокрема, з ухвали слідує, що надані стороною обвинувачення матеріали переконали слідчого суддю в тому, що ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_14 міг підбурювати ліквідатора Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Акс Кепітал» ОСОБА_15 до надання неправомірної вигоди в розмірі 100 тисяч доларів США судді Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах ТДВ «СК «Акс Кепітал» дій з використанням наданої влади, та дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. При цьому, слідчий суддя зазначив, що на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не надається оцінка доказам з точки зору їх допустимості та достатності для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
За результатами розгляду клопотання слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, висновки про наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду обґрунтовано тим, що у випадку встановлення вироком суду вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Крім того, враховано, що ОСОБА_6 впродовж 2016 - 2020 років неодноразово перетинав державний кордон, а упродовж 2015 - 2020 років отримав дохід у розмірі понад 11 млн. грн. Під час проведення обшуку в квартирі по АДРЕСА_4 , якою він користувався, було виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 3 744 500 доларів США, 846 560 Євро, 20 000 фунтів стерлінгів, 236 000 грн, 100 шекелів, що свідчить про можливість останнього залишити територію України та наявність у нього достатніх фінансових ресурсів для забезпечення тривалого перебування за її межами; а згідно протоколу допиту ОСОБА_16 , фактичним власником цієї квартири є ОСОБА_6 . Крім того, підозрюваний перед цим обіймав посаду заступника начальника управління Служби зовнішньої розвідки України, є адвокатом, що вказує на наявність у нього впливового кола знайомих. При цьому, факт його звільнення із розвідувального органу не свідчить про автоматичне припинення цих зв'язків.
Наявність ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_6 , обіймаючи до цього посаду заступника начальника Служби зовнішньої розвідки України, маючи зв'язки серед працівників суду, державних та правоохоронних органів, органів адвокатури, не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість здійснювати тиск на ОСОБА_15 , який є основним свідком обставин вчинення злочину, а також зможе впливати на інших свідків, які на даний час встановлюються, зокрема ОСОБА_16 , яка є юридичним власником приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , задля зміни останніми своїх показань або відмови від надання свідчень, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі. Крім того, на даний момент підозрюваному стали відомі матеріали провадження, зокрема, протоколи допиту вказаних свідків, що дає підстави обґрунтовано припускати можливість незаконного впливу на цих свідків.
Крім цього, з огляду на значну кількість експертних досліджень, призначених у кримінальному провадженні, які мають вагоме значення у процесі доказування, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику впливу підозрюваного на судових експертів задля винесення недостовірного висновку або ж надання заздалегідь узгоджених свідчень на користь певних осіб. Слідчий суддя вважає, що експертні дослідження є одним із ключових доказів, що можуть бути знівельовані або ж знецінені у разі впливу на експерта у кримінальному провадженні.
Можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 , не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись зі співучасниками злочину, в тому числі ще не встановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультувати їх з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, а також отримувати такі консультації. Перебування на вказаній вище посаді обумовлює можливість ОСОБА_6 мати широке коло зв'язків серед діючих працівників правоохоронних органів, судів, інших державних органів, засобів масової інформації, що може бути використано ним для перешкоджання здійсненню досудового розслідування шляхом впливу на детективів, прокурорів та суддів з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Оцінюючи наявність цього ризику, слідчий суддя також враховує, що через дві години після затримання ОСОБА_6 дві особи прибули до квартири по АДРЕСА_5 , зібрали речі і вивезли їх в невідомому напрямку. Вказане зафіксовано у протоколі огляду речей та документів від 12.04.2021 р. Крім цього, вищезазначена квартира була у користуванні родини ОСОБА_6 , адже власник останньої ОСОБА_17 06.11.2019 року видав довіреність щодо розпорядження нею на тещу ОСОБА_6 - ОСОБА_18 .
Водночас, слідчим суддею не було підтверджено існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні детектива обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою. Щодо інших запобіжних заходів, слідчий суддя зазначив, що домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, а тому може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
З наданих прокурором пояснень та доданих до клопотання копій документів слідчий суддя також дійшов висновку, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу не вбачається можливим. Таким чином, зважаючи на те, що строк досудового розслідування у провадженні продовжено до 07.09.2021 року, ще необхідно провести (завершити) ряд слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, які раніше не було проведено з об'єктивних причин, слідчий суддя вважає обґрунтованим продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів, тобто до 29.07.2021 року включно.
Разом з тим, розмір застави як альтернативного запобіжного заходу слідчим суддею було зменшено. При цьому було враховано, що з моменту застосування запобіжного заходу та до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному раніше розмірі 35 185 000 грн. не внесли. Таким чином, беручи до уваги матеріальний стан підозрюваного, встановлені ризики, суму грошових коштів, яка, за версією слідства, є предметом кримінально протиправних дій, слідчий суддя дійшов до висновку, що ОСОБА_6 необхідно визначити розмір застави у сумі 12 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 240 000 грн. Такий розмір застави, на думку слідчого судді, є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, та зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження, тощо.
У випадку внесення застави, ухвалою слідчого судді на підозрюваного було покладено обов'язки, визначені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
4.Мотиви суду.
4.1. Щодо доводів апеляційних скарг про відсутність обґрунтованої підозри, а також щодо наявності ознак провокації.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо відсутності обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.
Частиною другою ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У зв'язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.
Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.
Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, перелік яких міститься у клопотанні детектива та відтворений в ухвалі слідчого судді.
Водночас, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчим суддею на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначено лише ймовірну причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, пов'язаного з підбурюванням у наданні неправомірної вигоди судді Окружного адміністративного суду м. Києва, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Колегія суддів погоджується із фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, оскільки стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу надані матеріали, якими підтверджується наявність домовленості щодо надання ОСОБА_15 неправомірної вигоди в сумі 100 тисяч доларів США ОСОБА_14 для подальшої передачі через ОСОБА_6 судді Окружного адміністративного суду м. Києва за прийняття рішення у справі № 640/32334/20 за позовом ТДВ «Страхова компанія «Акс Кепітал» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 77920413 від 26.11.2020 р. на суму 54 680 191 грн. на користь позивача.
Також, матеріалами провадження підтверджено факт передачі ОСОБА_15 зазначеної вище неправомірної вигоди ОСОБА_14 , та передачу останнім її частини ОСОБА_6 , яку в подальшому було вилучено під час обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , якою користувався ОСОБА_19 .
Крім того, згідно копії протоколу огляду речей від 07.04.2021 р., а саме мобільного телефону Apple iPhone A1661, ІMEI: НОМЕР_1 , SN: НОМЕР_2 , вилученого детективами НАБУ 06.04.2021 року в ході особистого обшуку ОСОБА_19 , встановлено наявність вхідних та вихідних дзвінків, повідомлень під час листування із збереженим у телефонній книзі контактом « ОСОБА_20 » з номером телефону НОМЕР_3 , згідно якого у відправника наявне листування: «она окончательно ответ не дала, сказала что материал еще будет изучать», «забери 10, пусть будет у тебя», «забирай все…».
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників в частині наявності ознак провокації, що полягала у підбурюванні ОСОБА_19 з боку ОСОБА_15 , колегія суддів зазначає, що на даному етапі неможливо встановити наявність або відсутність ознак провокації лише за змістом протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та допиту свідка, тобто без комплексної оцінки усіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності, та зазначає, що наявність таких ознак не може стверджуватися лише з огляду на певні окремі фрази, вирвані із загального контексту, тим більше, що загальний контекст вищезазначених протоколів не дає підстав стверджувати наявність провокації.
З приводу доводів апеляційних скарг захисників в частині того, що підозра є необґрунтованою, оскільки не зрозуміло, хто є службовою особою у цьому кримінальному провадженні, а також відсутні як відомості про підбурювання ОСОБА_6 у наданні неправомірної вигоди, так і документи про зв'язок останнього з суддею ОАСК, колегія суддів зазначає наступне. Наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає критерію «обґрунтована підозра», зазначеному у вищенаведених рішеннях ЄСПЛ, у зв'язку з чим, на даному етапі провадження колегія суддів погоджується з оцінкою слідчого судді, що надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують, що ОСОБА_6 міг виступити співучасником у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, а отже, щодо наявності обґрунтованої підозри. При цьому колегія суддів враховує, що оцінка ступеню обґрунтованості підозри вже була належним чином надана як під час обрання слідчим суддею ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, так і Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду при розгляді апеляційної скарги на вищезазначену ухвалу слідчого судді.
4.2. Наявність ризиків.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з вимогами п.1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Співставляючи доводи клопотання детектива з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, з огляду на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, який передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, останній може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено. При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про неодноразові виїзди ОСОБА_6 за межі України протягом 2016 - 2020 років, а також достатність майнових ресурсів підозрюваного для можливого тривалого переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що з огляду на посаду, яку ОСОБА_6 обіймав в Службі зовнішньої розвідки України, а також те, що він є діючим адвокатом, діяльність якого не призупинена, можна стверджувати про досить широке і впливове коло знайомих для організації переховування. В той же час, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційних скарг захисників про те, що у зв'язку з існуванням даного кримінального провадженням ОСОБА_6 втратив репутацію та колишні колеги з Служби зовнішньої розвідки України з ним не спілкуються, оскільки це не свідчить про автоматичне припинення їх зв'язків.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив із встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та дійшов правильного висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Визнаючи наявність вказаного ризику, колегія суддів також враховує ознайомлення підозрюваного ОСОБА_6 з протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість впливу на цього свідка. Підозрюваний ОСОБА_6 зможе впливати і на інших свідків, зокрема ОСОБА_16 , яка юридично є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
Щодо ризику впливу на експертів у провадженні, колегія суддів виходить з того, що висновки судових експертиз, які є одним із ключових доказів, можуть бути знівельовані або ж знецінені у разі впливу на експерта у кримінальному провадженні задля винесення недостовірного висновку або ж та надання заздалегідь узгоджених свідчень на користь певних осіб. При цьому, доводи апеляційних скарг захисників про те, що станом на сьогодні у даному кримінальному провадженні всі необхідні експертні дослідження проведені, не ґрунтуються на матеріалах клопотання, оскільки листами керівників експертних установ, яким доручено проведення вказаних експертиз, підтверджено неможливість їх закінчення раніше вересня 2021 року.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що ОСОБА_6 , не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із співучасниками злочину, в тому числі наразі не встановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультувати їх з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, а також отримувати такі консультації, з огляду на широке коло зв'язків, що може бути використано ним для перешкоджання здійсненню досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності. При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про те, що відповідно до протоколу огляду речей та документів від 12.04.2021 р., через дві години після затримання ОСОБА_6 дві особи прибули до квартири за адресою: АДРЕСА_5 , яка перебувала у користуванні родини ОСОБА_6 , зібрали речі і вивезли їх в невідомому напрямку. Зазначена обставина надала як слідчому судді, так і суду апеляційної інстанції достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 як самостійно, так і через інших осіб може впливати на хід досудового розслідування у справі, зокрема, шляхом знищення, приховування слідів кримінального правопорушення чи впливу на детективів, прокурорів та суддів.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, колегія суддів вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
4.3. Щодо застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України та ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях учасників провадження, слідчий суддя врахував наступні обставини: 1) надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України; 2) злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої; 3) у підозрюваного наявне нерухоме та рухоме майно на території України, він одружений та має неповнолітнього сина, матір похилого віку (надано медичні документи щодо стану її здоров'я); 5) ОСОБА_6 здійснює індивідуальну діяльність адвоката (на цей час звільнено зі Служби зовнішньої розвідки України); 6) відповідно до наданих відомостей він характеризується позитивно; 7) підозрюваний раніше не судимий; 8) відомостей щодо застосування раніше до нього запобіжних заходів чи наявність повідомлення йому про підозру про вчинення іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційних скарг сторони захисту, що слідчим суддею під час вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу не в повному обсязі досліджено фактичні обставини провадження та докази, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки, як зазначено вище, слідчий суддя взяв до уваги всі обставини, про які зазначають захисники.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що наявність дитини, матері пенсійного віку хоча і свідчить про наявність соціальних зв'язків, однак не є достатніми стримуючими факторами з урахуванням ризиків, описаних у попередньому пункті, які на цей час не зменшились.
Крім цього, як свідчать матеріали клопотання та було встановлено слідчим суддею, у даному провадженні виник новий ризик - можливість впливу підозрюваного на експертів.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Як вбачається з апеляційних скарг захисників, останні прохають змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, з огляду на сукупність встановлених вище обставин не зможе запобігти встановленим ризикам. Крім того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі слушно зазначив, що домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
Отже, з огляду на наявність ризиків, зазначених вище, та з урахуванням обставин провадження, особистих характеристик підозрюваного тощо, підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає.
4.4. Щодо розміру застави.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо розміру визначеної ОСОБА_6 застави, який є непомірним для підозрюваного, та апеляційної скарги прокурора щодо необхідності збільшення розміру застави до 35 185 00 грн., колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
У будь-якому випадку із структури статті 5 Конвенції в цілому, та її третього пункту, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
При визначенні ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 12 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 240 000 грн., слідчий суддя врахував, що з моменту застосування до підозрюваного попереднього запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді від 09.04.2021 р., а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 15 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 185 000 грн., та до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному вище розмірі не внесли.
Колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді про врахування на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою нових обставин, наданих як стороною захисту, так і стороною обвинувачення, а саме: звільнення підозрюваного зі Служби зовнішньої розвідки України та його дружини - з Верховного Суду; підтвердження належності йому вилучених грошових коштів та іншого майна у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 ; показання свідка ОСОБА_16 , яка вказала, що фактично власником вказаної квартири був ОСОБА_6 ; наявність у користуванні ОСОБА_6 іншої квартири з двома сейфами, з якої через 2 години після затримання підозрюваного, дві особи винесли валізи з речами.
Зважаючи на матеріальний стан підозрюваного, встановлені ризики, суму грошових коштів, яка, за версією органу досудового розслідування, є предметом кримінально протиправних дій, колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави у сумі 12 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 240 000 грн. буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
При визначенні застави у вищевказаному розмірі слідчим суддею належно враховано зазначені вище обставини, а обраний ним розмір застави є співрозмірним з майновим станом підозрюваного, сумою вилучених під час обшуків грошових коштів, з яких ОСОБА_6 визнає належність йому та членам його родини 250 тис. доларів США, а також розміром неправомірної вигоди, яка призначалася для передачі судді, та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Натомість, стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, а тому колегія суддів не приймає доводи апеляційних скарг захисників щодо завідомо непомірного для підозрюваного розміру застави.
Посилання апеляційних скарг сторони захисту на те, що іншому підозрюваному у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_14 , який відігравав ключову роль у вчиненні даного злочину, слідчим суддею необґрунтовано визначено значно менший розмір застави, аніж ОСОБА_6 , колегія суддів не приймає. З цього приводу слідчий суддя слушно зазначив, що запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження застосовується до особи з метою досягнення дієвості певного кримінального провадження, він носить індивідуальну дію та визначається з урахуванням сукупності особистих характеристик підозрюваного, таких як його матеріальний, сімейний стан, обставини кримінального правопорушення. Колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді, що оцінка необхідності та доцільності застосування до певної особи запобіжного заходу має індивідуальний характер, тому для різних осіб розмір застави відрізняється, адже його визначення та оцінка критерію достатності залежить від багатьох факторів, описаних вище, що не свідчить про порушення ст. 10 КПК України, як про те зазначає сторона захисту в своїх апеляційних скаргах.
Крім того, колегія суддів вважає, що прокурором під час апеляційного розгляду також не доведено, що визначений слідчим суддею розмір застави не здатен забезпечити виконання завдань кримінального провадження, належну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, а отже, посилання на необхідність його збільшення не ґрунтується на матеріалах клопотання.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із визначеним слідчим суддею розміром застави та не знаходить законних підстав для його зміни ані у бік зменшення, ані у бік збільшення.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 щодо істотних порушень кримінального процесуального закону зводяться до посилання на процесуальні порушення, допущені, на думку апелянта, стороною обвинувачення, а саме - вчинення провокації злочину, тоді як жодного обґрунтування істотних порушень вимог КПК України, допущених слідчим суддею, в апеляційній скарзі не наведено.
Що стосується доводів апеляційних скарг захисників про те, що слідчим суддею допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, оскільки не зазначено, чому більш м'який запобіжний захід до ОСОБА_6 не може бути застосований, то вказані доводи не відповідають дійсності, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді містить обґрунтування з цього приводу, про що зазначено вище.
Решті доводів апеляційних скарг, зокрема, щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності визначення іншого розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_12 , у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , прокурора ОСОБА_12 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.05.2021 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4