СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/17709/20
пр. № 2/759/1745/21
03 червня 2021 року Святошинський районний суд міста Києва в складі
головуючого-судді Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Заставнюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути 31 500 доларів США боргу за договором позики від 23.03.2018р. та 2 247,28 доларів США 3 %річних, а всього 33 747,28 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 23.03.2018р. ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 31 500 доларів США і зобов'язався їх повернути до 31.05.2018р. Вказану обставину підтверджує розписка від 23.03.2018р. На момент подання цієї позовної заяви будь-яких заходів з боку відповідача стосовно повернення боргу не вживається. Як вбачається із розписки від 23.03.2018р. відповідач зобов'язався повернути борг у розмірі 31 500 доларів США до 31.05.2018р., у зв'язку з чим з 01.06.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання в розумінні ст. 610,612, 614 ЦК України. Таким чином період нарахування 3 % річних у даному випадку нараховується з 01.06.2018р. по 15.10.2020р., тобто 868 дні, оскільки прострочення грошового зобов'язання з вини відповідача триває. Розмір 3% річних, що має сплатити відповідач позивачеві за 853 дні прострочення виконання грошового зобов'язання становить 2 247,28 доларів США, виходячи із наступного розрахунку : 31 500,00 доларів США х на 3% річних:365 днів та х на 868 дня.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.01.2021 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
03.06.2021р. ухвалою Святошинського районного суду м. Києва закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася про день, час та місце розглядати справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.
Суд керуючись вимогами ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.03.2018р. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 31 500 доларів США та зобов'язався повернути до 31.05.2018р.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 530 ЦК України визначено, що в разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання у встановлений сторонами строк не виконав, борг не повернув та доказів на спростування доводів позовних вимог не надав, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.
Крім того, слід зазначити, що ст. 99 КУ встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання у встановлений сторонами строк по борговій розписці не виконав, борг не повернув та будь-яких конкретних доказів на спростування доводів позовних вимог не надав, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 31 500,00доларів США.
Відповідно до ч.1,2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Враховуючи викладене з відповідача підлягає стягненню заборгованість саме в іноземній валюті, тобто прострочена сума визначена у розмірі 31 500,00 доларів США, що передбачає і нарахування 3 % річних саме із цієї суми.
Розмір 3% річних, що має сплатити відповідач позивачеві за 853 дні прострочення виконання грошового зобов'язання становить 2 247,28 доларів США, виходячи із наступного розрахунку : 31 500,00 доларів США х на 3% річних:365 днів та х на 868 дня.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору в розмірі 9 465,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.524, 533, 525, 526,530, 625 1046, 1047, 1048 1049 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 борг за договором позики від 23.03.2018р. у розмірі 31 500,00 доларів США., 3% річних у розмірі 2 247,28 доларів США, а всього 33 747,28 доларів США (тридцять три тисячі сімсот сорок сім тисяч 28 доларів США).
Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 9 465,00 грн. (дев'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять грн.) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Н.О. Петренко