Справа № 638/9768/21
Провадження № 2-н/638/2419/21
30 червня 2021 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіра Д.М., розглянувши заяву Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -
встановив:
29 червня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла заява Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
30 червня 2021 року матеріали вищевказаної заяви канцелярією суду передані судді Цвірі Д.М.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу, суддя дійшов висновку про наступне.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Форма і зміст заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 163 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 163 ЦПК України закріплено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України).
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 165 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, в тому числі, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, що відповідає приписам ч. 3 ст. 62 ЦПК України.
Підпунктом 11 пункту 16-1 «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що з 01 січня 2017 року у Верховному Суді та судах касаційної інстанції представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється - з 1 січня 2019 року.
Водночас, пунктом 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
Так, частиною 3 ст. 58 ЦПК України, яка регулює участь у справі представника, передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Разом з тим, змінами, внесеними до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року №390-IX, який набрав законної сили 29 грудня 2019 року, розширено випадки самопредставництва юридичної особи, і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).
З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 43 ЦПК України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.
Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта статті 87 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина перша статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Отже, обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, підлягають відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи.
При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, містяться відомості про те, що керівником юридичної особи Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (ЄДРПОУ: 34467793) є ОСОБА_3 .
Натомість, у заяві про видачу судового наказу зазначено про те, що її підписано представником КП «Жилкомсервіс» Лисицькою Наталією Володимирівною, на підтвердження повноважень якої до заяви додана копія довіреності № 2-46/2021 від 04.01.2021 року, виданої за підписом директора КП «Жилкомсервіс» Мальованого Г.О.
При цьому відомостей щодо можливості здійснення ОСОБА_4 представництва юридичної особи КП «Жилкомсервіс», як іншою особою, уповноваженою діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), як і про взагалі будь-яких інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені КП «Жилкомсервіс» окрім його керівника - Реєстр не містить.
Як вже зазначалось вище, відсутність запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Перевіркою відомостей Єдиного реєстру адвокатів України також встановлено, що відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 має статус адвоката, і документа, який би це посвідчував до заяви також не додано.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява КП «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
У зв'язку із наведеним, з огляду на те, що заява про видачу судового наказу подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 58,62,163,165,260 Цивільного процесуального кодексу України, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Роз'яснити в цій ухвалі, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).
Суддя Д.М. Цвіра