Справа № 451/937/18 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З.
Провадження № 22-ц/811/3244/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:44
15 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В.
секретаря: Бадівської О.О.
за участю: представника Комунального некомерційного підприємства «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської міської ради - Похальської М.В., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою КНП «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської районної ради (тепер - Комунального некомерційного підприємства «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської міської ради) на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської районної ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернулася до суду із заявою, відповідно до вимог якої просила визнати незаконним та скасувати наказ Радехівської центральної районної лікарні №47 від 29.05.2018 «Про звільнення ОСОБА_1 » про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря по медсестринству Радехівської центральної районної лікарні та поновити її на зазначеній посаді. Стягнути з Радехівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 348 315,31 грн. Стягнути з Радехівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря по медсестринству Радехівської центральної районної лікарні визначити до негайного виконання.
В обґрунтування позову вказує, що з 15 січня 2008 року ОСОБА_1 , працювала в Радехівській центральній районній лікарні на посаді заступника головного лікаря по медсестринству. Згідно наказу головного лікаря Радехівської центральної районної лікарні № 59 від 26 лютого 2018 року «Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ», виведено (скорочено) із штатного розпису Радехівської ЦРЛ посади: заступника головного лікаря по медсестринству; завідувача складом; водія Стоянівської А ЗПСМ; водія вантажного автомобіля; робітника з обслуговування дизельної установки; молодшої медсестри стерилізаційної; сестри медичного кабінету профілактики; лікаря-стоматолога дитячого стоматологічного відділу; лікаря-стоматолога терапевта стоматологічного відділу; лікаря-стоматолога стоматологічного відділу; сестри медичної стоматологічного відділу. Згідно наказу головного лікаря Радехівської центральної районної лікарні № 62 від 5 березня 2018 року «Про створення комісії по визначенню кандидатур, що підлягають вивільненню (скороченню)» створено комісію, яка визначила кандидатури працівників Радехівської ЦРЛ, які підлягають вивільненню(скороченню). Згідно наказу головного лікаря Радехівської центральної районної лікарні № 63 від 06 березня 2018 року «Про попередження працівників про звільнення у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ», серед переліку працівників, яких необхідно попередити про звільнення у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ вказано і її прізвище - ОСОБА_1 - 1,0 ст. заступника головного лікаря з медсестринства. 20 березня 2018 року її було ознайомлено із наказом головного лікаря Радехівської центральної районної лікарні №63 від 06 березня 2018 року «Про попередження працівників про звільнення у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ». При ознайомленні із зазначеним наказом вона вказала про те, що включення її до переліку працівників, які підлягають звільненню у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників, є порушенням трудового законодавства. Наказом №47 від 29.05.2018 звільнено ОСОБА_1 заступника головного лікаря з медсестринства з 07.06.2018 у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ за п.1 ст.40 КЗпП України. Підставою для звільнення став наказ №63 від 06.03.2018 «Про попередження працівників про звільнення у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ.
Із наказом Радехівської ЦРЛ №47 від 29.05.2018 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач не погоджується, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Не можна стверджувати про те, що адміністрації Радехівської ЦРЛ не було відомо про обставини, що мають значення для вирішення питання про її звільнення, оскільки позивачем неодноразово, як в усній формі так і в письмовій, повідомлялось головного лікаря Радехівської ЦРЛ про порушення норм трудового законодавства при включені її до списку кандидатів на скорочення і недопустимості звільнення певної категорії працівників, до якої вона відноситься. Позивачем направлено до головного лікаря Радехівської ЦРЛ пояснення, в яких зазначено, що відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. На всі письмові пояснення, позивач отримала відписки про те, що нею не підтверджено того, що вона є «одинока матір». Такі відписки адміністрації Радехівської ЦРЛ є надуманими і не відповідають дійсності. Всі необхідні документи для встановлення такого статусу нею були подані до відділу кадрів, працюючи в Радехівській ЦРЛ вона постійно користувалася пільгами передбаченими для одинокої матері та матері, яка виховує дитину інваліда (додаткові відпустки). На підтвердження того факту, що ОСОБА_1 одна виховує, утримує своїх двох дітей наводить наступні докази. Рішенням Радехівського районного суду від 16.08.2011 (справа №2-470/11) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано. Перебуваючи у шлюбі вона народила двох дітей: дочку - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та сина - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Згідно довідки КП «Радехівське водоканалізаційне господарство», після розірвання шлюбу діти проживають з позивачем, за адресою АДРЕСА_1 . Вона одна виховує і утримує своїх двох дітей. Не можна брати до уваги той факт, що є судове рішення про стягнення з її колишнього чоловіка аліментів, оскільки фактично це судове рішення ним не виконується, що підтверджено розрахунком заборгованості по аліментах виданим Радехівським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області (заборгованість становить 50 096,22 грн). Факт одноосібного виховання нею дітей підтверджується Актом комісійної перевірки №208 Радехівської міської ради, а також довідкою Радехівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1. Медичним висновком про дитину інваліда №10 від 02.04.2014, виданим Радехівською ЦРЛ підтверджується, що у ОСОБА_6 наявне захворювання, що дає право на отримання допомоги на дитину-інваліда до 18 років. Отже, незважаючи на повідомлені позивачем обставини, свідомо ідучи на порушення трудового законодавства, головним лікарем Радехівської ЦРЛ було видано наказ №47 від 29.05.2018 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Вважає, що при проведенні процедури скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ адміністрацією лікарні було порушено процедуру вказаного процесу скорочення та звільнення передбачену чинним законодавством України. В порушення гарантованих законодавством прав вивільнених (скорочених) працівників позивачу відомо про факти прийняття на посади в Радехівську ЦРЛ нових працівників і адміністрацією ЦРЛ не було запропоновано працевлаштування на ці посади скороченим працівникам . Відповідно до статті 9 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04 лютого 1994 тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції МОП №158, лежить на роботодавцю. У разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно з ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Відповідно до положень частини 2 статті 235 КЗпП України - при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Згідно роз'яснень, викладених у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. Відповідно до п. 8 р. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до довідки про доходи №89 від 04.07.2018, виданої Радехівською ЦРЛ підтверджується, що розмір виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 у квітні - травні 2018 року становить 23 980,44 грн. На день пред'явлення позову до суду вона перебувала у вимушеному прогулі 20 днів, з 08.06.2018 по 06.07.2018. За цей час відповідач зобов'язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 11 990,20 грн (23 980,44 грн / фактична заробітна плата за останні два місяці роботи / : 40 днів / кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи / = 599,51 грн / розмір середньоденної заробітної плати / х 20 днів /кількість днів вимушеного прогулу/ ).
У зв'язку з незаконними діями відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв'язки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Вона постійно відчуває психологічний дискомфорт від пояснення родичам і сусідам незаконність свого звільнення, переживаючи чи можливі проблеми при спілкуванні з співробітниками у разі поновлення на роботу чи при наступному її працевлаштуванні на інше місце роботи. Будучи на сьогодні безробітною, вимушена постійно прораховувати, як переорганізувати і планувати витрати на утримання своїх дітей. Завдану відповідачем їй моральної шкоди вона оцінює у розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасувано наказ Радехівської центральної районної лікарні №47 від 29.05.2018 «Про звільнення з посади ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі - на посаді заступника головного лікаря з медсестринства з 7 червня 2018 року.
Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Радехівської центральної районної лікарні» Радехівської районної ради (ідентифікаційний код 01998101), місцезнаходження м.Радехів вул.Львівська,8 Львівської області в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1 ), яка проживає АДРЕСА_1 , середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 7 червня 2018 року до дня винесення судового рішення про поновлення на роботі у розмірі 183 001 (сто вісімдесят три тисячі одна) гривня 50 (п'ятдесят) копійок (з урахуванням всіх обов'язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати).
Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Радехівської центральної районної лікарні» Радехівської районної ради (ідентифікаційний код 01998101), місцезнаходження м.Радехів вул.Львівська,8 Львівської області в користь держави 1830 (одна тисяча вісімсот тридця) гривень 15 (п'ятнадцять) копійок судового збору.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць в розмірі 6454 (шість тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривні 60 (шістдесят) копійок підлягає негайному виконанню.
Рішення суду оскаржила КНП «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської районної ради (тепер - Комунального некомерційного підприємства «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської міської ради).
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що позивач належних доказів, що підтверджують заборону звільнення позивача за ч.3 ст. 184 КЗпПУ відповідачу у встановлені строки не надав. Вважає, що скорочення чисельності та штату працівників за наказами №№ 59 та 62 було проведено з дотриманням ч.1 ст.40 КЗпП України, а саме, зі зміною в організації виробництва і праці. Звертає увагу на те, що судом не було взято до уваги те, що позивач порушувала трудову дисципліну, та притягувалась до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Заходи заохочення до позивача не застосовувались. Вважає, що обмеження звільнення, встановлені ч. 3 ст. 184 КЗпП, не поширюються на жінок, які мають дитину-інваліда, але не є одинокими матерями. Тому, позивач гарантіями та пільгами цієї норми закону не користувалась. Також вказує на те, що фактично останнім днем роботи було 7 червня, то цей день вважатиметься днем звільнення працівника, тому судом було не правильно встановлено дату поновлення позивача на роботі. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник КНП «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської міської ради Похальська М.В. просила апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, з мотивів, викладених у відзиві на скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадян права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Суд встановив, що наказом Радехівської районної лікарні №59 від 26.02.2018 «Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ» у зв'язку з приведенням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ до затвердженого фонду заробітної плати на 2018 рік, відповідно до проведеного аналізу використання трудового ресурсу, для підвищення ефективності і оптимізації управління ЦРЛ, впровадження реформування системи охорони здоров'я, переведення стоматологічної служби на самофінансування, у відповідності до п.2 протоколу наради голови ЛОДА від 18.11.2016 № 2227/0/7-16, керуючись п.1 ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України було наказано заступнику з економічних питань ОСОБА_7 з 30.05.2018 внести зміни до штатного розпису з виведенням (скороченням) з нього визначених у наказі посад (а.с.38 т.1).
Відповідно до наказу головного лікаря Радехівської центральної районної лікарні №62 від 05 березня 2018 року «Про створення комісії по визначенню кандидатур, що підлягають вивільненню (скороченню)» створено комісію, яка визначила кандидатури працівників Радехівської ЦРЛ, які підлягають вивільненню (скороченню) (а.с.37 т.1).
Згідно наказу головного лікаря Радехівської центральної районної лікарні №63 від 6 березня 2018 року «Про попередження працівників про звільнення у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ», серед переліку працівників, яких необхідно попередити про звільнення у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ вказано ОСОБА_1 - 1,0 ст.заступника головного лікаря з медсестринства (а.с.34-36 т.1).
Наказом Радехівської районної лікарні №62 від 6.03.2018 року «Про внесення змін до наказу по Радехівській ЦРЛ №59 від 26.02.2018 р.» у зв'язку з виробничою необхідністю, керуючись п.1 ст.40, ст. 49-2 КЗпП України, було вирішено внести зміни до п. 1 наказу Радехівської ЦРЛ №59 від 26.02.2018 «Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ» та викладено його у новій редакції. Пунктом 2 цього ж наказу було зобов'язано начальника відділу кадрів Курпіль Т.А. повідомити голову профспілкової організації медичних працівників Радехівської ЦРЛ про заплановане скорочення згідно внесених змін до наказу № 59 від 26.02.2018 із терміном виконання до 07.03.2018 (а.с.94 т.1).
20 березня 2018 року ОСОБА_1 ознайомлено про скорочення її посади, що підтверджується списком та повідомлено позивача про звільнення, проте позивач зі своїм звільненням не погодилась. Повідомлення отримала, однак від підпису про ознайомлення та отримання повідомлення відмовилася, що прописано в Акті від 20.03.2018 (а.с.101-102 т.1).
Адміністрація Радехівської ЦРЛ пропонувала по працевлаштуванню на вакантні посади фармацевта та завідувача ФАП с.Шайноги Радехівської ЦРЛ (а.с.288-289, 294-296 т.1).
З цими пропозиціями позивач не погодилась, оскільки вона по спеціальності не фармацевт і не фельдшер, отже не має можливості працювати на запропонованих посадах і при працевлаштуванні на цих посадах втрачала б вищу категорію.
Наказом Радехівської центральної районної лікарні №47 від 29.05.2018 «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно наказу по Радехівській ЦРЛ №63 від 06.03.2018 «Про попередження працівників про звільнення у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ», наказу «Про надання відпустки» №22 від 04.04.2018, №28 від 07.05.2018, термін звільнення ОСОБА_1 перенесено на останній день наданої відпустки, враховуючи відмову від переведення на запропоновані посади, ОСОБА_1 , заступника головного лікаря з медсестринства, звільнено з 07.06.2018, у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.27 т.1).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини другої ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника є однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, якщо запропонував працівнику наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Судом також встановлено, що 29 травня 2018 року наказом №47 від 29 травня 2018 року відповідачем переведено ОСОБА_8 - сестру медичну підліткового кабінету на посаду сестри медичної патронажну з 1.06.2018; також звільнено ОСОБА_9 від займаної посади медичної сестри процедурного кабінету поліклініки у зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджується копіями наказу, із книги наказів за 2018 року (а.с.308-314). Проте позивачу такі посади, що відповідали її кваліфікації, запропоновані не були.
Відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992, одинока мати - жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Як убачаться з матеріалів справи, рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 16.08.2011 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.18 т.1). Від шлюбу є дитина ОСОБА_6 , який поживає з матір'ю і згідно медичного висновку від 02.04.2019 має інвалідність (а.с. 13, 21 т.1). Відповідно до акту комісійної перевірки № 208 від 21.05.2018 встановлено, що колишній чоловік ОСОБА_1 не проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12 т.1). У зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів за період з 10.08.2011 по 01.02.2019 в сумі 42 498,4 грн постановою старшого державного виконавця Радехівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області від 01.02.2019 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України (а.с.199 т.1). Згідно довідки Радехівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 батько ОСОБА_6 ОСОБА_3 останніх п'ять років не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з вчителями, не бере участі в батьківських зборах (а.с.14 т.1).
19.06.2018 інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Топченко-Церковник Н.Є. було проведено інспекційне відвідування відповідача, за результатами інспекційного відвідування було складено Припис про усунення виявлених порушень №ЛВ576/463/АВ-П та зобов'язано відповідача у строк до 29.06.2018 усунути порушення щодо неправомірного звільнення ОСОБА_1 з огляду на те, що ОСОБА_1 вважається одинокою матір'ю, яка виховує дитину інваліда (а.с.130-133 т.1).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивача було звільнено із займаної посади з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки позивачу не було запропоновано всі наявні вакантні посади, які вона могла б обіймати відповідно до своєї кваліфікації, та не застосовано гарантій, визначених ч.3 ст. 184 КЗпП України для одиноких матерів при наявності дитини з інвалідністю.
За правилами ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
У зв'язку з поновленням позивача на роботі суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.06.2018до 02.10.2020 у розмірі 183 001,50 грн, оскільки з боку позивача не було зловживань при розгляді справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської районної ради (тепер - Комунального некомерційного підприємства «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської міської ради) залишити без задоволення.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:25.06.2021
Головуючий
Судді