Справа № 459/2973/18 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.
Провадження № 22-ц/811/3077/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
22-ц/811/3078/20
Категорія:60
15 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
секретаря: Савчук Г.В.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року та на додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності у рівних частинах ОСОБА_7 (батьку), ОСОБА_6 (матері) та йому - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , 19.08.2004 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті батька. 25.12.2008 мати подарувала позивачу 1/3 ідеальну частину квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла. В подальшому, йому стало відомо, що рішенням суду 15.04.2016 визнано недійсним свідоцтво про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 .
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) строк для прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , надавши додатковий строк шість місяців з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини.
Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 09 вересня 2020 року заяву про ухвалення додаткового рішення - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 7821 (сім тисяч вісімсот двадцять одну) грн 47 коп. судових витрат, що складаються з 7116,67 грн витрат на професійну правничу допомогу та 704,80 грн судового збору.
Рішення та додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що позивач у період з 2013 по 2016 більше часу проводив за кордоном не може бути підставою для подачі заяви в 6-тимісячний термін з моменту смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і таке не може визнаватися як об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для прийняття спадщини, оскільки позивач в межах 6-ти місячного терміну з дня смерті ОСОБА_6 був на території України та у м. Червонограді, і зокрема на похороні своєї матері спадкодавця ОСОБА_6 . Вважає, ніщо не заважало позивачу у встановлений законом термін звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тим більше, що він знав про смерть своєї матері, був на її похоронах, та навіть міг направити заяву про прийняття спадщини листом, що допускається. Зазначає, що перебування за кордоном само по собі не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини. Щодо незаконності додаткового рішення, зазначає, що це рішення є фактично похідним від основного і підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що воно має бути скасоване з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову, а відтак з відповідача не можуть стягуватися судові витрати понесені позивачем у цій справі при розподілі судових витрат, оскільки такі лише стягуються при задоволенні позову.
Рішення суду та додаткове рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
За змістом частин першої-п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду відповідає.
Судом установлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру, виданого бюро приватизації ДП Червоноградського управління ЖКГ квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності у рівних частинах ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7
19.08.2004 позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 № 2-1696, на підставі якого він 16.09.2004 зареєстрував право власності на 1/3 частки вище вказаної квартири.
11.03.2004 ОСОБА_6 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла сину ОСОБА_1 .
25.12.2008 ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар 1/3 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 (договір дарування № 3192) та 15.06.2009 зареєстрував право власності на цю частку.
Станом на 15.06.2009 спірна квартира належала позивачеві на праві приватної власності (а.с.22).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 .
30.06.2015 ОСОБА_3 подала позов до ОСОБА_1 , в якому просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2004, зареєстровані в реєстрі за №2-1696 та №2-1698, згідно яких відповідач ОСОБА_1 успадкував майно, яке належало ОСОБА_7 на час його смерті, а саме : 1/3 частину квартири по АДРЕСА_2 (свідоцтво № НОМЕР_2 ) та грошові вклади в ПАТ «Ощадбанк» ( свідоцтво № НОМЕР_3 ).
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.11.2017 залишено без змін заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15.04.2016, яким визнано недійсними видані ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2004 зареєстровані в реєстрі за № 2-1696 та № 2-1698.
Постановою Червоноградської державної нотаріальної контори від 16.08.2018 №965/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку з пропуску ОСОБА_1 шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом встановленого строку, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що спадкоємець є таким, що спадщину не прийняв, якщо свідомо, за відсутності будь-яких перешкод своєчасно не вчиняв дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 14.09.2016 (справа №6-1215цс16), за змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий правовий висновок висловлений також у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Враховуючи, що після набрання законної сили рішення апеляційного суду 13.11.2017, яким визнано недійсними видані ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2004 зареєстровані в реєстрі за № 2-1696 та № 2-1698, ОСОБА_1 подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, але отримав відмову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поважність причини пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини 3 ст. 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
При цьому, необхідно зазначити, що момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, при доведеності поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, не має правового значення для вирішення даного спору по суті, оскільки відповідно до норми ч.3 ст.1272 ЦК України, визначальним у спірних правовідносинах є встановлення факту поважності причин пропущення спадкоємцем саме шестимісячного строку, встановленого законом для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
Таким чином, в колегії суддів немає правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, як і немає підстав для висновків про допущення судом порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для зміни чи скасування рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Ураховуючи наведені норми процесуального закону у зв'язку із задоволенням позову, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 серпня 2020 року залишити без змін.
Додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:25.06.2021
Головуючий
Судді