Справа № 1321/1033/2012 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Провадження № 22-ц/811/3317/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія: 3
15 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
секретаря: Бадівської О.О.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сокальської міської ради, третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори про визнання права власності на житловий будинок та позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та Сокальської міської ради про визнання прав та обов'язків забудовника на житловий будинок,
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
Свої вимоги мотивували тим, що 06.11.1971 ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Згідно рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради народних депутатів №283 від 14.08.1980 на ім'я її чоловіка була виділена земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 400 м.кв для будівництва житлового будинку. Отримавши дозвіл від районного архітектора, будинок ними було збудовано. Проте у зв'язку із обставинами, що склались проживали в ньому разом із дочкою ОСОБА_1 , без відповідної реєстрації. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Спадщину позивачі фактично прийняли. Проте оформити спадщину в нотаріальному порядку при відсутності свідоцтва про право власності на нього виявилось неможливо.
Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03.04.2012 визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 23.01.2020 вищевказане заочне рішення скасовано.
12.02.2020 третя особа ОСОБА_3 (син ОСОБА_5 ) подав позовну заяву до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і Сокальської міської ради та просив суд визнати за ним права та обов'язки забудовника на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 .
Свої вимоги мотивував тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований ОСОБА_5 , проте за його життя не був зданий ним в експлуатацію.
ОСОБА_5 проживав у збудованому ним будинку без реєстрації. У будинку з часу вселення у 1989 р. також проживав його син ОСОБА_3 , який проживав до липня 1998р. та з квітня 2005р. до серпня 2018р., дружина - ОСОБА_4 , яка проживала до листопада 2017р. та дочка - ОСОБА_1 , яка проживала до 2008 року.
Після смерті ОСОБА_5 жоден спадкоємець у встановлений законом строк спадщину не прийняв.
Ухвалою від 20.02.2020 до участі у справі залучено ОСОБА_3 як третю особу із самостійними вимогами на предмет позову у даній справі.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2020 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частках право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та Сокальської міської ради про визнання прав та обов'язків забудовника на житловий будинок - відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку що предметом спадкування є завершений будівництвом житловий будинок, а не права і обов'язки забудовника. Вважає сумнівним факт проживання із спадкодавцем на час смерті та факт прийняття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в силу вимог ст. 1268 ЦК України. Звертає увагу на те, що судом також встановлено під час розгляду справи, що ОСОБА_3 не довів своє право на спадкування майна померлого батька ОСОБА_5 . Однак такий висновок, вважає, помилковим позаяк право на спадкування майна батька у ОСОБА_3 виникає в силу закону відповідно до вимог ст.1261 ЦК України. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки і не потребує доведення, а така позиція суду прямо позбавляє ОСОБА_3 спадщини після смерті батька. Зазначає. що є безпідставним покликання суду на те, що рішенням суду від 06.12.2019 ОСОБА_3 відмовлено у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.
Представник ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити (а.с.210-213).
Зазначає, що ОСОБА_3 на час смерті батька не проживав у спірному будинку, що підтверджується даними його паспорту, згідно яких він проживав в с. Поториця. Крім того, рішенням Сокальського районного суду Львівської області йому відмовлено в задоволенні позовної заяви про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 . Вказує, що згідно технічного паспорту, будинок збудований у 1985 році.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, з мотивів, викладених у відзиві на скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи проводиться в їх відсутності.,
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_5 .
Рішенням виконкому Сокальської міської ради від 14.08.1980 № 283 ОСОБА_5 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Технічним паспортом на будинок по АДРЕСА_1 встановлено, що даний будинок збудований в 1985 році.
Згідно відповіді КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» від 13.05.2020 № 2298 вбачається, що будівництво будинку повністю завершене.
За життя ОСОБА_5 не оформив правовстановлюючі документи на будинок.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261-1265 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК).
На момент смерті ОСОБА_5 разом з ним у вказаному будинку проживала його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_1 (довідка про склад сім'ї, видана 09.02.2007 Виконавчим комітетом Сокальської міської ради), які протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявили про відмову від спадкового майна, тому відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.
Статтею 1269 ЦК України закріплено обов'язок спадкоємця, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, подати нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі ст.1270 ЦК України, така заява повинна бути подана протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1272 ЦК України передбачено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК).
Судом установлено, що рішенням Сокальського районного суду від 06.12.2019 у справі №454/3969/18 відмовлено в позові ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини проживав та був зареєстрований в с. Поториця, Сокальського району, а в спірному будинку був зареєстрований лише 12.05.2015, до нотаріуса протягом 6 - ти місяців після смерті батька не звертався, а поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини не навів. Зазначене рішення суду набрало законної сили 11.01.2020.
Оскільки ОСОБА_3 не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 у встановленому законом порядку, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні його позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:25.06.2021
Головуючий
Судді