Справа № 331/2583/21
Провадження № 3/331/1127/2021
24 червня 2021 року місто Запоріжжя
Суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Гнатик Г.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, працевлаштованої на посаді продавця магазину «Рибна лавка», державна реєстрація місця проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 16 квітня 2021 року, о 12 годині 33 хвилин, громадянка ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », не забезпечила нанесення маркування на підлозі в 1,5 м. для дотримання дистанції між покупцями, чим порушила вимоги п.п.12 п. 3 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року зі змінами.
Дії особи кваліфіковані за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судові засідання, які були призначені: 25.05.2021 року, 10.06.2021 року, 24.06.2021 року ОСОБА_1 не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення на номер мобільного телефону, який зазначений у даній справі, судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS повідомлення, що підтверджується довідками про їх доставку. Крім того, відомості про час та місце розгляду справи розміщені на офіційному сайті Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, який є загальнодоступним.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 не виконує своїх процесуальних обов'язків своєчасно з'являтися до суду за викликом, не повідомляє про причини неявки, з урахуванням положень ст. 1, ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст. 1, ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із системного аналізу ст. ст. 9, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність вини особи є обов'язковою умовою для її притягнення до адміністративної відповідальності, тобто обов'язковим чинником складу адміністративного правопорушення.
Частиною першою статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин це адміністративні та медико санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Згідно п.п. 12 п. 3 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 р. «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра.
В судовому засіданні досліджено матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 589778 від 16.04.2021 року, рапорт помічника чергового Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Пономарського О.С. від 16.04.2021 року, DVD-R диск з відеозаписом.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , працівниками поліції було порушено вимоги щодо зібрання достатніх доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 є відповідальною особою за дотриманням норм карантинних обмежень в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , також в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків вчиненого правопорушення, а наявний в матеріалах справи відеозапис не містить будь-якої інформації щодо прив'язки до відповідного закладу, а також не відображає всебічно, повно та об'єктивно всіх обставин інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суддя дійшла до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підтверджена наявними доказами безсумнівно, а інших доказів, які б вказували на наявність в її діях ознак адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять, тому провадження в справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, 10, 44-3, 245, 247, 251, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Г.В. Гнатик