30.06.2021
Справа № 313/635/21
Провадження № 2/313/244/2021
(Заочне)
30.06.2021 р. смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Кравцова С.О., за участю секретаря судового засідання Басова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, суд -
20 травня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.03.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому збільшувався до 8000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Позичальник ОСОБА_3 неналежним чином здійснювала повернення кредиту, що призвело до виникнення заборгованості.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.06.2018 року. На час смерті позичальника заборгованість за кредитним договором становила 8016,42 грн.
На момент відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали із позичальником, протягом шести місяців після смерті ОСОБА_3 . На підставі статті 1218, ч.3 ст.1268 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями померлої ОСОБА_3 і до них перейшов обов'язок сплатити заборгованість, яка виникла у спадкодавця за кредитним договором.
21.04.2020 року на адресу Веселівської державної нотаріальної контори банком було направлено претензію кредитора до спадкоємців померлого боржника ОСОБА_3
31.07.2020 року позивачем була отримана відповідь, в якій зазначалося що відповідачі із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
19.01.2021 року лист-претензію до спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погашення заборгованості, але ніяких дій ними вчинено не було, у зв'язку з чим банк змушений звернутися до суду з цим позовом.
Позивач просить стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. солідарно в рівних частинах.
Ухвалою від 27.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом.
Представник позивача в судове засідання не прибув, до суду подано заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач 1 у судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не надала.
Відповідач 2 згідно довідки Веселівської селищної ради Запорізької області від 26.05.2021 року помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а/з від 03.02.2020 року.
Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З урахуванням положень ст.280 ЦПК України та думки позивача, який в наданій заяві не заперечував проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього Кодексу, що регулюють договір позики.
Так, згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті входять до складу спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Суд встановив, що 24.03.2011 року між позивачем і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, на підставі якого остання отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому збільшувався до 8000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.06.2018 року.
Станом на дату смерті ОСОБА_3 мала заборгованість перед позичальником за кредитним договором від 24.03.2011 року, що становила 8016,42, а саме: 8016 грн.42 коп. - заборгованість за тілом кредита.
На час відкриття спадщини відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована зі спадкодавцями за адресою: АДРЕСА_1 .
31.07.2020 року АТ КБ «Приватбанк» подав претензію кредитора до нотаріальної контори про включення кредиторської вимоги в спадкову масу та повідомлення спадкоємців померлої ОСОБА_3 про наявність боргу у сумі 8016 грн. 42 коп.
Згідно з повідомленням Веселівської державної нотаріальної контори від 31.07.2020 року, вищевказана вимога долучена до спадкової справи № 78/2020 року, відкриту 24.04.2020 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Станом на 05.05.2020 року Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
19.01.2021 року АТ КБ «Приватбанк» направив лист-претензію до спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погашення заборгованості спадкодавця ОСОБА_3 .
За змістом ст.1218, ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1282 ЦК України, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Звертаючись із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як до спадкоємців ОСОБА_3 позивач мав довести, що спадкоємцем майна є саме відповідачі.
Натомість позивач лише посилається на те, що відповідачі на час смерті позичальника були зареєстровані та проживали з нею за однією адресою, не зазначаючи навіть ступень родинних відносин.
Позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту прийняття спадщини відповідачем чи іншими особами після смерті ОСОБА_3 , а також розміру їх часток у спадщині, в розумінні статей 1260-1266 ЦК України мають право на спадкування після смерті ОСОБА_3 на час звернення банку до нотаріуса, із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї не звертались, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Позивач не надав доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно.
Крім того, з Веселівської державної нотаріальної контори суд витребував копію спадкової справи № 78/2020 від 24.04.2020 р. до майна померлої ОСОБА_3 під час вивчення якої встановив, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщину на теперішній час не прийняли. Коло спадкоємців та спадкове майно не зазначено. Спадкової справа розпочата 24.04.2020 р. на підставі подачі позивачем претензії кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України.
На підставі викладеного,суд дійшов висновку, що, незважаючи на реєстрацію та проживання відповідачів разом і з позичальником ОСОБА_3 на день смерті останніх, і відсутність їх відмови від спадщини, позивач не довів, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 прийняли спадщину, і як наслідок, набули обов'язку задовольнити вимоги кредитора.
Лише та обставина, що відповідачі постійно проживали разом з померлою позичальником без наведення конкретних аргументів та надання відповідних доказів не дає підстав вважати його спадкоємцем за законом та не доводить що відповідачі є спадкоємцями позичальника.
Отже, суд дійшов до висновку про недоведеність обов'язку відповідачів задовольняти вимоги кредитора померлої ОСОБА_3 та відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 1268, 1270, 1282 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 77, 81, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -
У задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя
Веселівського районного суду
Запорізької області С.О.Кравцов