Справа № 308/5652/21
23 червня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 , звернувся в суд з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що 23.04.2021 року, о 12 год. 27 хв., керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по головній дорозі по вул. Руська в м. Ужгороді, повернувши на перехресті ліворуч та продовживши рух по головній дорозі, не порушуючи при цьому жодних правил дорожнього руху, був безпідставно зупинений працівниками Національної поліції.
Вказав, що причиною зупинки було не пропущення пішоходів, що наближалися до нерегульованого пішохідного переходу.
В подальшому, відносно позивача була складена постанова серії ЕАН №4109754 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що останній 23.04.2021 року, о 12 год. 27 хв., за адресою: м. Ужгород, вул. Олега Кошового,6, керуючи вищевказаним транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів та порушив п.18.1. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Зазначає, що вказаного правопорушення він не вчиняв так як рухаючись по головній дорозі по вул. Руській, під'їжджаючи до перехрестя, пішохідний перехід, що знаходиться відразу після повороту, він зміг побачити вже безпосередньо після здійснення маневру ліворуч у зв'язку з відсутністю видимості пішохідного переходу на вищевказаній ділянці дороги. Пішохід почав свій рух на пішохідний перехід в той момент коли в нього вже не було можливості зупинки транспортного засобу для пропуску пішохода, оскільки в разі застосування екстренного гальмування в даній дорожній ситуації він створив би небезпеку іншим учасникам дорожнього руху.
З вказаною постановою позивач не згідний, оскільки вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставною та незаконною.
Зазначає, що працівниками патрульної поліції, якими було складено постанову, не дотримано положень законодавства, а саме складено постанову без взяття до уваги його зауважень щодо даної події. В постанові не зазначено жодних доказів, не встановлено свідків, які б могли підтвердити факт вчинення вищевказаного правопорушення, а також працівниками поліції не була допитана і безпосередня учасниця цих подій, а саме пішохід, яка переходила дорогу по вищевказаному переходу.
У зв'язку з наведеним, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4109754 від 23.04.2021 р.
Від представника відповідача - УПП в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції надійшов до суду відзив на адміністративний позов, у якому відповідач заперечив позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками поліції було проведено розгляд справи на місці правопорушення об'єктивно та законно, оцінено усні пояснення позивача.
У судове засідання позивач не з'явився, однак в матеріалах справи міститься його заява, в якій останній просить суд розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в тому час і шляхом розміщення оголошення на офіційний веб-сайт судової влади. В матеріалах справи міститься відзив на адміністративний позов представника УПП в Закарпатській області, у якій він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух"встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Із матеріалів справи вбачається, що 23.04.2020 р. відносно позивача ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕАН №4109754 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп.
Зі змісту постанови вбачається, що позивач 23.04.2021 року, о 12 год. 27 хв., за адресою: м. Ужгород, вул. Олега Кошового,6, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів та порушив п. 18.1. ПДР України - водій транспортного засобу не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Вказаною постановою на позивача накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.
Відповідальність за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до п. 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до відповідальності за те, що позивач керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів.
Однак, із оскаржуваної постанови не вбачається на підставі яких доказів інспектор поліції прийшов до переконання, що позивач порушив правила дорожнього руху, зокрема створив перешкоду для пішоходів.
Отже, приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення позивачем правопорушення, відповідач, як посадова особа УПП, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення, однак належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного у постанові до справи не долучив та не надав суду.
Відповідачем не встановлено свідків правопорушення, не було опитано і безпосереднього учасника цих подій, а саме пішохода, який переходив дорогу по вищевказаному переходу.
З відеозапису, долученого до матеріалів справи, не вбачається порушення позивачем ПДР, а саме створення позивачем перешкоди для пішоходів. Навпаки, такий підтверджує обставини викладені позивачем, зокрема, що пішохід почав свій рух на пішохідний перехід в той момент коли ОСОБА_1 вже почав здійснення повороту на ліво - по головній дорозі, за ним впритул рухався інший транспортний засіб і застосування з боку позивача, в даному випадку, екстреного гальмування могло призвести до дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, пішоходу в даному випадку не було створено жодних перешкод.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові не вірно зазначено місце вчинення правопорушення, зокрема вказано « м. Ужгород, вул. Олега Кошового, 6 », в той час, як стало відомо з тверджень позивача, подія мала місце за адресою: м. Ужгород, вул. Робоча, 1 .
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч.2 ст.251 КУпАП).
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, у винесеній постанові відсутні.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачами не доведено правомірність свого рішення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення та вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕАН №4109754 від 23.04.2021 року, якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 статті 122 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст. 7, ч.1 ст. 122, ст. 247, 293 КУпАП ст.ст. 72, 77, 118-119,122, 243-244,246, 262, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задоволити.
Постанову серії ЕАН №4109754 від 23.04.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень - скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст.286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 25.06.2021 року.
Суддя В.М. Малюк