Справа № 308/21151/13-к
24 червня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження №308/21151/13-к, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013070010000305 від 31.08.2013 р. про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олеша Тернопільської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, працюючого актором в Закарпатському обласному драматичному театрі, не одруженого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
11 березня 2016 року із Апеляційного суду Закарпатської області, після скасування судом апеляційної інстанції вироку суду до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 24.02.2016 року із вказівкою призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013070010000305 від 31.08.2013 р.
Дана справа знаходилась у провадженні судді ОСОБА_6 . Даних про проведення підготовчого судового засідання у справі не має.
Розпорядженням керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду від 27.09.2018 р. призначено повторний автоматизований перерозподіл справи №308/21151/13-к, у зв'язку з довготривалим перебуванням судді ОСОБА_6 на лікарняному.
Дана справа передана судді ОСОБА_1 , відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
17.12.2018 року захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до суду клопотання про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_3 прокурору Закарпатської області у зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.. 291 КПК України, зокрема обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. В обвинувальному акті зазначено ли фактичні обставини,які встановлені слідчим під час досудового розслідування та міститься вказівка на те, що ОСОБА_3 саме повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ч.2 ст. 307 КК України.
В підготовчому судовому засіданні, прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, для повернення обвинувального акту прокурору немає. Угода не укладалася.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заявлене клопотання, прідтримав та просив суд повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки такий не відповідає вимогам ст.291 КПК України з підстав викладених у клопотанні та в ухвалі колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області від 24.02.2016 року.
Обвинувачений в судовому засіданні погодився з доводами захисника.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого щодо повернення обвинувального акту та просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. Наголосив на тому, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України,зокрема такий містить, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В підготовчому судовому засіданні, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення обвинувального акту прокурору в зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Статтею 291 КПК України, передбачені вимоги яким повинен відповідати обвинувальний акт та можливість повернення його прокурору у разі його невідповідності вимогам передбачених цією статтею.
Із наведених положень кримінального процесуального закону слідує, що на стадії підготовчого провадження повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Статтею 291 КПК України визначені вимоги щодо форми та змісту обвинувального акту.
Згідно вимог ст.291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем , після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт має містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);розмір пропонованої винагороди викривачу;дату та місце його складення та затвердження.Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається, зокрема : реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Так, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень п. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення полягає у детальному описі об'єктивної сторони, а також суб'єктивних ознак інкримінованого підозрюваному правопорушення.
Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма вини, мотив і мета вчинення злочину), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, в порушення вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013070010000305 від 31.08.2013 р. не містить формулювання висунутого йому обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а містить лише виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
З матеріалів кримінального провадження, зокрема, обвинувального акта щодо ОСОБА_3 від 21 листопада 2013 року убачається, що у ньому, на порушення вимог ст.291 КПК України, відносно останнього не сформульовано обвинувачення (а.п.а.п.4-6 т.2).
Проте, в чому саме обвинувачується ОСОБА_3 в обвинувальному акті не зазначено. Таким чином, прокурором відповідно до вимог кримінального процесуального закону не висунуто ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення. Про вказані недоліки, зокрема вказала колегія суддів апеляційного суду Закарпатської області у своїй ухвалі від 24.02.2016 року.
Як зазначено в ухвалі від 24.02.2016 року колегії суддів апеляційного суду Закарпатської області - виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність не замінюють необхідності формулювання обвинувачення в обвинувальному акті.
До обвинувального акта органом досудового слідства долучено Реєстр матеріалів досудового розслідування, у якому відсутні відомості про призначення прокурорів процесуальних керівників у кримінальному провадженні..
Відповідно до вимог ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобовязані внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
З матеріалів кримінального провадження, зокрема, витягів з кримінального провадження № 12013070010000305 убачається, що 31 серпня 2013 року слідчим ОСОБА_7 внесено до ЄРДР відомості не про вчинене кримінальне правопорушення, а про намір особи на імя ОСОБА_8 та прізвисько « ОСОБА_9 » збути 100 г наркотичного засобу «марихуани» за ціною 120 грн. (а.п.,а.п.2, 3 т.1).
Таким чином, орган досудового розслідування, внісши відомості до ЄРДР не про вчинене кримінальне правопорушення, а за рапортом т.в.о. начальника ВБНОН УМС України в Закарпатській області про намір особи на імя « ОСОБА_8 » на прізвисько « ОСОБА_9 » збути 100 г наркотичного засобу «марихуани», вийшов за межі кримінального процесуального закону.
Згідно витягу з кримінального провадження № 12013070010000389 від 3 жовтня 2013 року органом досудового розслідування внесені відомості до ЄРДР про те, що 2 жовтня 2013 року приблизно о 21-ій годині 05-ій хвилині працівниками ВБНОН та СУ УМВС України в Закарпатській області, під час проведення оперативної закупівлі (по матеріалах кримінального провадження № 120130700100000305 від 31 серпня 2013 року), в м.Ужгороді по вул..Минайська, 16, поблизу бару «Прерія», ОСОБА_3 збув ОСОБА_10 речовину рослинного походження, ззовні схожу на канабіс (марихуану), вагою 15 г за 4000 грн. (а.п.7 т.1).
Аналогічного витягу за епізодом збуту наркотичного засобу від 27 вересня 2013 року до матеріалів кримінального провадження органом досудового слідства не долучено.
Про вказані недоліки, вказала колегія суддів апеляційного суду Закарпатської області у своїй ухвалі від 24.02.2016 року у справі за № 308/211511/13-к, постановленій за наслідками апеляційного перегляду вироку суду.
Згідно з ч.3 ст. 415 КПК України - висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Суд, зазначає, що кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору в разі його невідповідності ст. 291 КПК України.
Таким чином, прокурором відповідно до вимог кримінального процесуального закону не висунуто ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, згідно ст. 337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.
У відповідності до положень п.(а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Разом з тим, закріплення в КПК України вимог до обвинувального акту є однією із форм реалізації на національному рівні положень статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на справедливий суд, закріплюючи принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство. При цьому, при визначені справедливості судового розгляду необхідно розглядати кримінальне провадження в цілому, оскільки справедливий характер розгляду може суттєво зачіпатися, якщо на початкових етапах слідства такі вимоги не дотримані (Imbrioscia v. Switzerland, 24 November 1993).
В даній ситуації виклад фактичних обставин справи і формулювання конкретного обвинувачення охоплюється положеннями підпунктів а та b п. 3 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини, які гарантують право обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього та мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Так, Європейський Суд з прав людини зазначив, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому зв'язку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов'язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту (пункт 37 рішення «Жупнік проти України»).
З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом встановлено вичерпний перелік документів, які надаються суду до початку судового розгляду кримінального провадження, і на підставі яких судом вирішуються питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, наявність будь-яких недоліків або суперечностей є недопустимим.
Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.
Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені між собою; висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов'язком органу досудового розслідування та невід'ємною частиною права обвинуваченого на захист.
Тому в даному випадку зазначені вище порушення можуть бути розцінені як порушення права обвинуваченого на захист, тобто як істотне порушення норм кримінального процесуального закону, яке в майбутньому перешкодить чи може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що свідчить про наявність у обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Суд звертає увагу, що зазначені вище висновки суду щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.
Враховуючи вищенаведене, зазначені порушення в обвинувальному акті позбавляють суд можливості призначити судовий розгляд такого обвинувального акту і розглянути його.
Статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні. Законом також не передбачено поділу недоліків обвинувального акту чи реєстру на суттєві та не суттєві чи такі, що перешкоджають розгляду або не перешкоджають розгляду справи по суті.
Нормами ст. 291 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт. Виключень щодо можливості визнання несуттєвим недотримання прокурором чи слідчим будь-якої із вказаних вимог, Законом не передбачено.
Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту з недоліками є неприпустим, оскільки це свідчить про неповагу до закону, до встановлених ним норм та вимог.
Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.
За правилами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Наведені вище істотні порушення вимог КПК України не дають суду підстав для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст. 307 КК України, у зв'язку з чим вказаний обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.
Клопотань щодо застосування, зміну або продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до суду не надходило.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 291, 293, 314, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору Закарпатської обласної прокуратури задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013070010000305 від 31.08.2013 р. про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, повернути прокурору Закарпатської обласної прокуратури для усунення вищезгаданих порушень вимог КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Дата оголошення повного тексту ухвали 29.06.2021 року о 15 - 55 год.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1