Справа № 308/6355/21
25 червня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини ,-
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 27.08.2016 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за №455.
Від даного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_1 ).
Позивачка зазначає, що з відповідачем мають діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю, відповідач знехтував сімейними цінностями, такими як: повага до дружини, піклування про сім'ю, створення доброзичливої, сприятливої, морально-психологічної атмосфери.
За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, який був укладений 27.08.2016 року між нею та ОСОБА_2 розірвати. Після розлучення просить визначити місце проживання їх неповнолітньої дитини разом з нею.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, однак надала суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити та розглянути справу у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, хоча був повідомлений про розгляд справи своєчасно та належним чином, в тому числі й через офіційний веб-сайт судової влади.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з виданого свідоцтва серії НОМЕР_2 від 27.08.2016 року про шлюб, 27.08.2016 року між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за №455.
Від даного шлюбу у сторін народилася донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_1 ).
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом встановлено, що шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявився невдалим, через діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю, сторони не проживають разом останні шість місяців. Спільне життя з ОСОБА_2 і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки ОСОБА_1 .
Спору щодо поділу спільного майна подружжя, сторонами не заявлялося.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , слід розірвати.
Що стосується позовної вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з матір'ю, то вказана вимога також підлягає до задоволення, оскільки з боку відповідача жодних заперечень щодо даного факту не надходило, тому можна дійти висновку, що сторони у цьому питанні досягли згоди.
Згідно з ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У відповідності до вимог ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 840,80 грн. сплаченого судового збору та на користь держави в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112 , 113 СК України, ст.ст. 2, 13, 82, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву задоволити.
Шлюб, укладений 27.08.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за №455 - розірвати.
Визначити місце проживання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Повний текст рішення суду складено 30.06.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк