Справа № 308/1927/21
25.06.2021 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Сарай А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
У позовній заяві позивач посилається на те, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , починаючи з 12.07.2003 року, який було зареєстровано виконкомом Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 27. З відповідачем у них є неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що з червня 2018 року їх шлюбне життя не складалося. На даний час з відповідачем вони не підтримують подружні стосунки, хоча і перебувають в зареєстрованому шлюбі. Спільне життя з відповідачем не складалося через різні погляди на життя, у зв'язку з цим у них в сім'ї почали часто виникати сварки та конфлікти, що призводило до погіршення відносин та розладу в сім'ї. Останнім часом вони жили кожен своїм життям і не намагалися перейнятися проблемами іншого та спільно прийняли рішення розірвати шлюб.
Позивач вказує, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі. Шлюб між нею та відповідачем носить формальний характер, а тому збереження шлюбу буде суперечити їх спільним інтересам та інтересам дитини. На даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено і подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Беручи до уваги наведене, вона вирішила звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Зауважує, що спору щодо визначання місця проживання дітей між ними немає, але за спільною їх згодою діти після розірвання шлюбу залишаться проживати з нею. Вжиття заходів щодо примирення подружжя відповідно не виправить стан їх шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів.
Позивач вказує, що батько дітей, який є здоровим та працездатним, покинув їх і добровільно не допомагає в утриманні дитини та належним чином не здійснює свої батьківські обов'язки. Зв'язок відповідач не підтримує та не цікавиться подальшим сімейним життям.
На підставі наведеного, позивач просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви і досягнення ними повноліття.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.03.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Виклик відповідача постановлено здійснити в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.
Позивач у судове засідання не з'явилася, при цьому її представник - адвокат Буковецька Я.М. подала до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без їх участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоч про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та шляхом надіслання судових повісток рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки не повідомлено, відзив на позов не подано та клопотань про відкладення справи до суду не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За приписами ч. 1 ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2003 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладено шлюб, який зареєстровано у виконкомі Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 27, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
У сторін народилося двоє дітей - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 24.12.2003 року), донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 06.11.2013 року).
Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що подружнє життя між сторонами не склалося та між ними втрачено почуття любові. Про це свідчать ті обставини, що вони сімейних стосунків не підтримують та разом не проживають, позивач наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем та не бажає з ним проживати сім'єю.
Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.
Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам позивача, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.
За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.
Як встановлено судом, спільні діти сторін проживають з матір'ю та потребують матеріального забезпечення.
Матеріалами справи не встановлено та не підтверджено, що відповідач на час розгляду справи офіційно працює та отримує постійний (сталий) дохід не має.
При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан позивача, яка веде догляд за неповнолітніми донькою та сином, вік дітей, матеріальне становище платника аліментів (відповідача), який є особою працездатного віку, відсутність у матеріалах справи даних про наявність у нього аліментних зобов'язань та інших утриманців, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги рівність обов'язку батьків щодо утримання дітей, суд приходить до висновку, що в силу вимог ст. 180 СК України з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на їх спільних дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн. щомісячно і до досягнення ними повноліття.
Беручи до уваги, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень, така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дітей хоча б найнеобхіднішим.
Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості. При цьому, суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
При цьому, оскільки позов із вимогами про стягнення аліментів пред'явлений 15.02.2021 року, то в силу вимог ч. 1 ст. 191 СК України аліменти слід стягувати із цієї дати, а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Позовних вимог щодо порядку виховання дітей, поділу спільного майна сторін не заявлено.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений останньою судовий збір у розмірі 908 грн. за вимогу про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 76, 80, 81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 279-284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 7, 56, 105, 110, 112, 115, 180-184, 191 СК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 12.07.2003 року у виконкомі Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 27, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 15.02.2021 року і до досягнення ними повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) гривень судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Дата складення повного судового рішення - 25 червня 2021 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області А.І. Сарай