Справа № 161/20711/20
Провадження № 2/161/776/21
(заочне)
17 червня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.
секретаря - Демчук Т.В.
з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики.
Свій позов обґрунтовує тим, що він 19.11.2019 року уклав з ОСОБА_3 договір позики грошових коштів, за яким передав останньому 89000 доларів США. На підтвердження укладеного договору позики останній написав відповідну розписку і зобов'язався повернути борг.
Однак, станом на день звернення до суду позичальник кошти позикодавцю не повернув.
Покликаючись на викладені обставини, просив суд стягнути з відповідача на його користь 89 000 доларів США.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином та неодноразово був повідомлений про час та місце слухання справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подав. А тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року №6-63цс13.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом з'ясовано, що 19.11.2021 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 89000 доларів США, які зобов'язався повернути до 21.11.2020 року (а.с. 5).
Однак, на час звернення до суду з даним позовом боржник свої зобов'язання не виконав, кошти позивачу не повернув.
Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч.1 ст.192 ЦК України).
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим ч. 2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити у грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.
Крім того, у ч.2 ст.533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 02.07.2014 року №6-79цс14, від 16.09.2015 року №6-190цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Отже, положення чинного законодавства хоч і визначає національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (правова позиція Верховного Суду України, яка висловлена в постановах від 04.07.2011 року №3-62гс11,від 07.10.2014 року №3-133гс14).
Судом встановлено, що в розписці грошові зобов'язання визначені в іноземній валюті, а саме доларах США, в зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з позичальника в користь позикодавця слід стягнути заборгованість за договором позики, а саме грошову суму в гривнях, яка є еквівалентною 89000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення даного рішення судом, а саме - 2405670,00 грн.
Крім цього, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог, що становить 11350,00 грн.
На підставі ст.ст. 526, 625, 1048-1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 ) - 89000 доларів США, що в гривневому еквіваленті на момент ухвалення рішення становить 2405670 (два мільйони чотириста п'ять тисяч шістсот сімдесят) грн. боргу за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 11350 (одиннадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. .
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 25 червня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк