Справа № 158/453/21
Провадження № 2/0158/228/21
24 червня 2021 року Ківерцівський районний суд Волинської області
у складі : головуючого судді - Костюкевича О.К.
секретаря - Хмілевської І.О.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
Позивач позовні вимоги мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем із 16.11.2013. У шлюбі ними було придбано автомобіль марки «Опель Віваро», вантажно-пасажирський, 2,0D, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , який 27.11.2014 зареєстрований за відповідачем, а також квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.08.2018 шлюб між ними було розірвано. Вказана квартира була визнана рішенням суду спільною сумісною власністю подружжя. 26.07.2018 їй стало відомо, що автомобіль відповідачем було відчужено без її відома та згоди за договором комісії № 009388 від 29.05.2018 за 47300 грн. Вважає вказаний договір удаваним, укладеним з метою істотного зменшення вартості спільного майна подружжя, так як відповідач постійно продовжував користуватись вказаним автомобілем, крім того, 07.03.2019 вказаний транспортний засіб знову був зареєстрований за ОСОБА_5 , відповідачем по справі. Тобто до складу спільного майна подружжя належить вищевказана квартира, 1/2 частки земельної ділянки та автомобіль загальною вартістю 424 668 грн. Добровільної згоди про поділ майна подружжя з відповідачем нею не досягнуто. З 23.07.2018 вона одноособово користується квартирою та земельною ділянкою, при цьому у відповідача залишився у користуванні автомобіль. Враховуючи, що вартість автомобіля значно перевищує вартість квартири та земельної ділянки, тому просить визнати за нею право власності на квартиру та земельну ділянку, а також стягнути із відповідача на її користь різницю вартості майна, що становить 66 984 грн.
Відповідачем ОСОБА_4 було подано зустрічний позов, відповідно до якого вказує, що за час шлюбу ними було придбано квартиру та частину земельної ділянки, які було зареєстровано за дружиною. Крім того, за час шлюбу ними було придбано комплект меблів Rita вартістю 1258 грн., протектор LED 10 W IP65L вартістю 399 грн., елемент стола білий вартістю 2500 грн., мебельний комплект Вавільний вартістю 13200 грн., плитка індукційна HAUSMA вартістю 999 грн, каструля з нержавіючої сталі вартістю 419 грн, металопрофіль зелений, саморізи та планка вартістю 8000 грн., віолет підвіска вартістю 14794 грн, шаф вартістю 6500 грн, шаф купе вартістю 2700 грн., тобто загальною вартістю 50809 грн. Тому просить виділити кожному із колишнього подружжя по 1/2 частки спірної квартири та 1/2 частки земельної ділянки, а також виділити в особисту власність ОСОБА_3 вищеперелічене рухоме майно стягнувши з неї вартість однієї другої його частки на користь ОСОБА_4 , а також стягнути зі ОСОБА_3 на його користь сплачений ним судовий збір.
Позивачем ОСОБА_3 було подано відзив на зустріну позову заяву, в силу якого вказує, що відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним ОСОБА_4 замовчується факт відчуження ним автомобіля, який також входить до складу спільної сумісної власності подружжя, був відчужений відповідачем ОСОБА_4 без її відома та згоди. Крім того, наведений відповідачем ОСОБА_4 перелік рухомого майна жодним чином не підтверджує його відношення до спірної квартири, вказані речі могли бути придбані і у будинок відповідача, що у с. Кунин Рівненської області, в якому на даний час відповідач проводить ремонт за спільні кошти подружжя. Як вбачається із копій чеків та квитанцій всі ці речі були придбані у 2015 році, при цьому станом на даний час їх вартість значно зменшилась і не може бути обрахована в такому розмірі, такі копії не можуть бути належними та допустимими доказами. Таким чином підтримує заявлені нею вимоги за первісним позовом та просить в повному обсязі відмовити у задоволенні зустрічного позову.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити також в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Водночас представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні первісного позову просила відмовити, і задоволити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами було зареєстровано 16 листопада 2013 року, а розірваний рішенням суду від 02.08.2018 (а.с. 7). Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 31.05.2019 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання будинковолодіння в смт. Цумань Луцького району Волинської області особистою власністю ОСОБА_4 (а.с. 8-9).
Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 16-17) ОСОБА_3 з 30.09.2014 року належить квартира АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки за цією ж адресою з кадастровим № 0721855700:01:001:1551; тобто вказане майно було набуто в шлюбі і підлягає поділу між колишнім подружжям.
Також в шлюбі було набуто транспортний засіб марки «Опель Віваро», VIN НОМЕР_2 , який 27.11.2014 було зареєстровано за ОСОБА_4 . Вказаний автомобіль було перереєстровано на іншого власника 29.05.2018, тобто ще за період перебування сторін у шлюбі (а.с. 13 зворот). Стороною позивача не було встановлено, а також не було заявлено клопотання про необхідність встановлення нового власника транспортного засобу маки «Опель Віваро» для того, щоб в подальшому спростувати або підтвердити факт можливої удаваної угоди щодо відчуження вищеназваного транспортного засобу.
Одночасно будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт відчуження відповідного транспортного засобу марки «Опель Віваро» без згоди позивача, а також використання отриманих коштів не в інтересах сім'ї позивачем не надано. На думку суду, звернення позивача в поліцію від 23.04.2017 (а.с. 15) з приводу викрадення у неї документів позивачем не може слугувати достатнім доказом вищенаведеного. А тому, на дуку суду, стороною позивача за первісним позовом не доведено факту відчуження вказаного автомобіля без згоди дружини ОСОБА_3 та вчиненого поза інтересами сім'ї. Таким чином підстав для поділу або ж відшкодування вартості вказаного автомобіля немає. Також позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 не доведено факту набуття у власність подружжя усього переліку рухомого майна (комплекту меблів Rita, протектору LED 10 W IP65L, елементу стола білий, мебельного комплекту Вавільний, плитки індукційна HAUSMA, каструлі з нержавіючої сталі, металопрофілю зеленого, саморізів та планки, віолет підвіски, шафи, шафи-купе), а відповідачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 заперечується факт придбання усього цього майна. Подані позивачем за зустрічним позовом фіскальні чеки, видаткові накладні, товарні чеки (а.с. 45-50) не можуть беззаперечно свідчити, що придбане майно використовувалось для сім"ї Єсір, а не самим позивачем ОСОБА_4 для проживання в особистому будинковолодіння у с. Кунин Здолбунівського району Волинської області. А тому підстав для задоволення позовних вимог зустрічного позову про віднесення цього майна до спільної сумісної власності подружжя та його поділу між колишнім з подружжя також немає.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України та ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до частин першої-другої статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Враховуючи те, що квартира та земельна ділянка було набуте ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час перебуванні у зареєстрованому шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю та підлягає поділу порівну. Водночас автомобіль хоча і був придбаний під час шлюбу однак і відчужений також під час шлюбу, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про поділ рухомого майна, то суд зазначає наступне: ОСОБА_4 не було доведено факту придбання усього переліку майна, зокрема в інтересах подружжя, вказане заперечується ОСОБА_3 , яка стверджує, що усе перелічене було придбано ОСОБА_4 для будинку, в якому він на даний час проживає у с. Кунин Рівненської області
Таким чином, враховуючи, що суд дійшов висновку, що спірне будинковолодіння та земельну ділянку слід між подружжям поділити порівну, таким чином кожному з подружжя належить 1/2 частки нерухомого майна.
Щодо розподілу судових витрат:
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (у мінімальному розмірі за майнову вимогу, враховуючи вартість будинковолодіння та земельної ділянки); а також з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір у тому ж розмірі, відповідно до задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 368 ЦК України, ст. 60, 63 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Виділи ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя у приватну власність 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , та 1/4 частки земельної ділянки кадастровий номер 0721855700:01:001:1551, що по АДРЕСА_2 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Виділи ОСОБА_4 із спільної сумісної власності подружжя у приватну власність 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , та 1/4 частки земельної ділянки кадастровий номер 0721855700:01:001:1551, що по АДРЕСА_2 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Представник позивача: адвокат Шафран Діана Володимирівна, м. Луцьк просп. Перемоги, 1 офіс 204.
Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 .
Представник відповідача: адвокат Луцик Катерина Василівна, АДРЕСА_5 .
Суддя
Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич
Повний текст судового рішення складений 29.06.2021