Справа № 158/1023/21
Провадження № 2/0158/323/21
30 червня 2021 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Поліщук С.В.
при секретарі - Брись А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що він є власником житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У даному житловому будинку на даний час зареєстрований він, його колишня дружина - відповідач по справі ОСОБА_2 та їх діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відповідач по справі не проживає у вищевказаному будинку тривалий час, близько 15-ти років. Реєстрація відповідача по справі у даному житловому будинку перешкоджає позивачу належно користуватися цим житлом, змушує нести зайві витрати на утримання житла, остання будь-якого інтересу до даного житла не виявляє, не несе витрати по його утриманню. Просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.04.2021 року відкрито загальне позовне провадження у вищевказаній цивільній справі та призначено підготовче провадження.
Позивач по справі ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, подав до суду заяву про підтримання позовних вимог, просить розгляд справи проводити у його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач по справі ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, в тому числі шляхом розміщення судового оголошення на офіційному веб-порталі Ківерцівського районного суду Волинської області (https://kiv.vl.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/sud0305/simonchyk.pdf) в підготовче засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила. Крім того, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання сторони у даній цивільній справі не з'явились.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №248947796 від 19.03.2021р. ОСОБА_1 , є власником житлового будинку, садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
Як вбачається із копії рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.04.2019р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано в судовому порядку. Рішення суду набрало законної сили (а.с. 10-11).
Згідно актів Олицької селищної ради Волинської області від 02.03.2021р. та від 02.04.2021р. вбачається, що під час проведення обстеження місця проживання гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає. Зі слів чоловіка, з липня 2006р. остання переїхала проживати до своєї матері, даний факт підтвердили свідки, які є сусідами позивача по справі (а.с. 6-7).
Крім того, з довідки відділення поліції №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області №2768/50/1/01-2021р. від 15.03.2021р. вбачається, що в ході проведення перевірки працівниками поліції та при спілкуванні з мешканцями с. Носовичі, Ківерцівського району Волинської області, останні підтвердили той факт, що ОСОБА_2 у вищезазначеному житловому будинку не проживає з 2006 року (а.с. 8).
З довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб №218 від 09.04.2021р. вбачається, що у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані позивач - ОСОБА_1 , його діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та співмешканка ОСОБА_6 (а.с.9).
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із статтею 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Разом з тим, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
За змістом ст. 71 ЖК України суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, на норму якої посилаються позивачі по справі, якщо доведено що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року, конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст.129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
У відповідності до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позивачем доведено факт відсутності відповідача без поважних причин понад встановлені строки за місцем його реєстрації в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та втратою у зв'язку з цим відповідачем права на користування цим житлом, відповідачем не спростовано зазначених у позові обставин, а тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Як вбачається із копії посвідчення ветеранів війни та учасників бойових дій серії НОМЕР_1 від 29.05.2006р. позивач по справі ОСОБА_1 звільнений на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору, а тому у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, судові витрати у справі, в розмірі 908 грн. 00 коп. слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст. 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 150 ЖК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 908 грн. 00 коп. - стягнути з відповідача - ОСОБА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте Ківерцівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Ківерцівського районного суду С.В.Поліщук