154/1659/21
2/154/618/21
(заочне)
30 червня 2021 року м. Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
її представника - ОСОБА_2 ,
представника квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський - Бачинської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа: квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії та зобов'язання поновлення на квартирному обліку, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський (далі - КЕВ м. Володимир-Волинський) про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії та зобов'язання поновлення на квартирному обліку.
Позов обґрунтує тим, що вона проходила військову службу у Збройних Силах України в період з 03.06.1992 року по 14.04.2020 року. Брала участь в антитерористичній операції у Донецькій і Луганській областей, має статус учасника бойових дій. У 2020 році була звільнена із військової служби у запас, відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини 5 статті 26 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто із закінченням строку військової служби за контрактом, що підтверджується витягом з наказу (по стройовій частині) №79 від 15.04.2020 року.
Згідно вищезазначеного наказу, календарна вислуга років позивача у Збройних силах України на момент її звільнення становила 27 років 04 місяця. Також, зазначає, що вона постійним або службовим житлом на момент звільнення не забезпечувалася.
Починаючи з 23 квітня 1996 року позивач була зарахована на квартирний облік на загальну чергу, а з 18 квітня 2017 року на першочергову чергу отримання житла.
У квітні 2021 року позивач отримала повідомлення т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 про зняття її з квартирного обліку. До листа було долучено копію витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №12 від 07.12.2020 року. Згідно зазначеного документа її було знято з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині НОМЕР_1 із посиланням на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Однак, із вищезазначеним рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 вона не погоджується, вважає дії відповідача протиправними .
Свою незгоду аргументувала тим, що має на право на отримання житла, покликаючись на положення ст.47 Конституції України, за якими кожному гарантується мати право на житло, а громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Крім того, вказала на норми законодавства, за якими вона як військовослужбовець, яка брала безпосередню участь в АТО, має вислугу на військовій службі понад 27 років, перебувала на законних підставах на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, повинна бути забезпечена квартирою.
На підставі наведеного просила суд:
1. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо зняття її, з квартирного обліку відповідно до протоколу №12 житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2020 року та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2020 року № 1037.
2. скасувати протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 12 від 07.12.2020 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2020 року № 1037 в частині зняття її з квартирного обліку.
3. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити її, зі складом сім'ї одна особа на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в загальній черзі з 23.04.1996 року та першочерговій черзі з 18.04.2017 року за тим же номером у списку.
Ухвалою суду від 01 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду з викликом сторін.
18 червня 2021 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення третьої особи КЕВ м. Володимир-Волинського за змістом якого він позов заперечив. Вказав, що за ч.9 ст.12 Закону, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Разом з тим, позивач звільнений з військової служби у запас згідно п.2 п.п «к» ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р.№2232-ХІІ, у зв'язку із закінченням строку контракту.
Оскільки підставою для звільнення в запас позивача було припинення контракту про проходження військової служби, а не вік, стан здоров'я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів, - на момент звільнення позивача з військової служби були відсутні підстави для залишення її на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині, а тому дії відповідача щодо зняття позивача з квартирного обліку відповідно до протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 07 грудня 2020 року № 12 були правомірними.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю послався на обставини, викладені у тексті позовної заяви.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового розгляду, не повідомив суд про причину неявки, не подавав заяв про відкладення судового розгляду. Правом подачі відзиву на позовну заяву також не скористався.
Представник квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку відповідача) в судовому засіданні послалася на письмові пояснення подані нею до суду, вважає позовні вимоги безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають до задоволення. Просила відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи вимоги позивача, яка не заперечила проти заочного розгляду справи, беручи до уваги відсутність відповідача, який належним чином повідомлений про день та час розгляду справи та відзиву не подав, суд постановив заочно розглянути справу відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 червня 1992 року по 14 квітня 2020 року проходила військову службу у Збройних Силах України. Звільнена з військової служби у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) відповідно до пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Даний факт у справі підтверджено довідкою про проходження служби сержанта ОСОБА_1 у Збройних Силах України.
Із витягу з протоколу № 16 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 21 жовтня 2010 року вбачається, що ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік у загальну чергу на отримання житла.
Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.04.2020 року підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала на квартирному обліку в загальній черзі з 24 квітня 1996 року, для першочергового забезпечення з 18 квітня 2017 року.
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №79 від 15 квітня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 житловою площею для постійного проживання від Міністерства оборони України не забезпечувався. Цим же наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас на підставі пункту 2 підпункту «к» частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із припиненням контракту та виключено зі списків особового складу частини.
Судом встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_1 її календарна вислуга років у Збройних Силах України становила 27 років 04 місяці.
Із витягу з протоколу № 12 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 07 грудня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 виключено з усіх черг квартирного обліку.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Відповідно до пункту 24 цього Порядку, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на час зняття позивача з квартирного обліку) було передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Пунктом 30 вищевказаного Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому, вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 р. (справа №683/2197/18), котрий відповідно до ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.
Більше того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» № 1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, пункт 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» змінено та викладено у новій редакції.
За даною нормою, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
На підставі ст.5 ЦК України, дана норма підлягає також застосуванню до спірних правовідносин.
Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
При зарахуванні позивача у 1996 році на квартирний облік діяв Наказ Міністерства оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», який втратив чинність 10 листопада 2006 року, відповідно до пункту 13 якого військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання житла, за винятком: поліпшення житлових умов, переміщення до нового місця служби, засудження до позбавлення волі на термін понад 6 місяців та надання відомостей, які не відповідають дійсності.
Позивач проходила військову службу понад 20 календарних років та потребувала поліпшення житлових умов. Винятків, встановлених пунктом 13 наведеного Положення, щодо позивача не встановлено.
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК УРСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Оскільки при зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік на отримання житла та перебування її на квартирному обліку порушень житловою комісією та позивачем допущено не було, під час проходження військової служби та на момент звільнення перебувала на обліку для поліпшення житлових умов, календарна вислуга років у Збройних Силах України становить 27 років 04 місяців, підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов відсутні, тому суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача про зняття позивача з квартирного обліку та про наявність правових підстав для задоволення позову.
Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача про зняття позивача з квартирного обліку, тому на думку суду з метою ефективного захисту порушеного права позивача необхідно скасувати протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 12 від 07 грудня 2020 року в частині зняття сержанта ОСОБА_1 , з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, як незаконного, а також зобов'язати відповідача поновити позивача на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в загальній черзі з 23.04.1996 року та першочерговій черзі з 18.04.2017 року за тим же номером у списку.
Судом встановлено, що позивач заявила три вимоги немайнового характеру та при поданні позову не сплачувала судовий збір, зазначивши, що відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Посвідченням серії НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_1 є учасник бойових дій, а тому відповідно до наведеної норми звільнена від сплати судового збору під час судового розгляду в усіх інстанціях.
Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на 01.01.2021 року, тобто календарного року в якому подана позовна заява, прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 гривні.
Таким чином, у 2021 році 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 908,00 гривні.
Оскільки у позові заявлено три вимоги немайнового характеру, котрі судом повністю задоволені, тому розмір судового збору становить (908,00 грн х 3) 2724,00 гривні.
Беручи до уваги, що розмір судового збору становить 2724,00 грн, позов задоволений повністю і позивач звільнений від сплати судових витрат, тому ці витрати слід стягнути із відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа: квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії та зобов'язання поновлення на квартирному облікузадовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо зняття сержанта ОСОБА_1 , зі складом сім'ї одна особа, з квартирного обліку відповідно до протоколу №12 житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2020 року та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2020 року № 1037.
Скасувати протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 12 від 07.12.2020 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2020 року № 1037 в частині зняття сержанта ОСОБА_1 , зі складом сім'ї одна особа, з квартирного обліку.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити сержанта ОСОБА_1 , зі складом сім'ї одна особа на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в загальній черзі з 23.04.1996 року та першочерговій черзі з 18.04.2017 року за тим же номером у списку.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 в користь держави 2724,00 гривні судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Реквізити сторін:
1. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_1 ;
1.1. Представник позивача - ОСОБА_2 , начальник відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
2. Відповідач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ;
3. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Квартино-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, ЄДРПОУ: 07516184, юридична адреса: 44701, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вулиця Академіка Глушкова, 1.
Головуючий (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р.Вітер