Єдиний унікальний номер судової справи: 766/7091/21
Справа №11-сс/819/334/21 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Категорія: накладення арешту на майно Доповідач - ОСОБА_2
29 червня 2021 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі прокурора ОСОБА_6
представника власника майна адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою в.о. директора ДП "ХМТП" ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.05.2021 року про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №12021230000000139 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України,
встановила:
Цією ухвалою накладено арешт на майно, а саме: плавзасоби Ліхтер типу ДМ № 181 (інвентарний номер 1536909), Ліхтер типу ДМ № 230 (інвентарний номер 1518277) та суховантажне несамохідне судно «Волго-балт-218», які належать ДП «Херсонський морський торгівельний порт» та відходи піску після піскоструменевої обробки днищ суден, що прибув з м. Бієла, Республіка Чорногорія, загальною вагою 3 870 494 кг., які належать ВК «Фірма Арка» та перебувають у цих плавзасобах, шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном.
Згідно ухвали суду, слідчий суддя, врахувавши обставини вчинення ймовірного злочину, так як вони викладені в клопотанні слідчого, правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст. 170, 171 КПК України, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції в.о. директора ДП "ХМТП" ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, прийняту з порушенням кримінального процесуального закону, а тому просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що слідчий суддя не врахував, що арештоване майно, яке було арештоване 24.12.2019 року, не було ввірено ДП "ХМТП", тому відсутня об'єктивна сторона диспозиції ст. 388 КК України. 12.10.2020 року слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області у кримінальному провадженні № 120192300000000385 надано дозвіл на передачу для технологічної переробки речових доказів. Наполягає, що переміщення арештованого вантажу з одного складського майданчика на інший не порушило вимоги ухвали про його арешт, оскільки рішенням слідчого судді не встановлено конкретного місце знаходження арештованого майна. Крім того, зазначає, що арешт майна , а саме ліхтерів та самохідного судна перешкоджає нормальної господарської діяльності юридичної особи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , який наполягав на задоволенні апеляційних скарг, думку прокурора, який просив залишити апеляцію без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни, вислухавши аналогічне прохання в судових дебатах, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.
Доводи апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів провадження, старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Херсонській області, майором поліції ОСОБА_9 розпочато кримінальне провадження № 12021230000000139 від 27.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України.
30.04.2021 року старший слідчим в ОВС СУ ГУНП в Херсонській області, майор поліції ОСОБА_9 , звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно, погодженим прокурором у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області ОСОБА_6 , до Херсонського міського суду Херсонської області, зазначене у ньому, посилаючись на те, що плавзасоби є предметом та засобами вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди та містять інформацію про обставини і умови вчинення кримінального правопорушення, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що закріплені у частині третій статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Тобто, для можливості застосування у кримінальному провадженні будь-якого заходу забезпечення обов'язковому доведенню підлягають одночасно всі наведені обставини. При цьому не доведення попередньої обставини виключає необхідність встановлення усіх наступних обставин.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12021230000000139 та в межах поданого слідчим клопотання, про накладення арешту на вищезазначене майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, врахувавши наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно, з метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів, попередження (унеможливлення) вчинення неправомірних дій по її відчуженню та прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого.
З урахуванням цього слідчий суддя, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а тому доводи апелянта проте що не наведено наявності підстав для накладання арешту на майно та ризиків, передбачених ст. 170 КПК України є безпідставними.
Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Херсонській області, майора поліції ОСОБА_9 від 29.04.2021 плавзасоби: Ліхтер типу ДМ № 181 (інвентарний номер 1536909), Ліхтер типу ДМ № 230 (інвентарний номер 1518277) та суховантажне несамохідне судно «Волго-балт-218», а також відходи піску в них загальною вагою 3 870 494 кг., визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021230000000139 від 27.04.2021року, оскільки вони є предметом та засобами вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, містять інформацію про обставини і умови вчинення кримінального правопорушення, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, безпосередньо використовувалися під час вчинення кримінального правопорушення, є знаряддям розкриття злочину та викриття винних.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу, відчуження, знищення, приховання на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Разом із тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Таким чином, судова колегія вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що таке обмеження права власності як арешт майна в даному випадку є розумним та співрозмірним, оскільки є найменш обтяжливим способом арешту майна і не обмежить інтересів третіх осіб.
Доводи скаржника про те, що жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України не є підставою для скасування ухвали про арешт тимчасово вилученого майна.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, авторам апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга в.о. директора ДП "ХМТП" ОСОБА_8 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування решту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання в.о. директора ДП "ХМТП" ОСОБА_8 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.05.2021 року задовольнити та поновити строк.
Апеляційну скаргу в.о. директора ДП "ХМТП" ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.05.2021 року про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №12021230000000139, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України - без змін
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
(підпис) (підпис) (підпис)
Судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .