Справа № 127/45/21
Провадження № 22-ц/801/1519/2021
Категорія: 56
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Сопрун В. В.
30 червня 2021 рокуСправа № 127/45/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді Сопруна В.В.,
суддів Міхасішина І.В., Якименко М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №127/45/21 за позовом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів житлової субсидії,
за апеляційною скаргою Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2021 року, яке ухвалене суддею Антонюком В.В. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 05 травня 2021 року,
В січні 2021 року Департамент соціальної політики Вінницької міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів житлової субсидії, мотивуючи позовні вимоги тим, що в Департаменті соціальної політики Вінницької міської ради перебуває на обліку ОСОБА_1 , яка отримувала житлову субсидію.
22 серпня 2018 року відповідач, як уповноважений член домогосподарства звернулась із заявою про призначення житлової субсидії та доданими до неї документами. Просила призначити житлову субсидію з 01 травня 2018 року.
Рішенням від 11 вересня 2018 року відповідачу призначено житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово - комунальних послуг на неопалювальний період з травня 2018 року по вересень 2019 року включно щомісячно в сумі 130,64 грн. В подальшому, з жовтня 2018 року по квітень 2019 року відповідач отримувала житлову субсидію на опалювальний та неопалювальний період, про що приймались відповідні рішення з розрахунками.
Позивач зазначає, що відповідно до інформації наданої Міністерством внутрішніх справ, чоловіком доньки відповідача 27 квітня 2016 року придбано причеп ПГМФ-8302, який виготовлено у 2015 році. Про даний факт відповідач не повідомила управління при особистому зверненні 22 серпня 2018 року та не надала підтверджуючих документів.
Тобто, на момент звернення до Департаменту та під час отримання житлової субсидії, у власності члена домогосподарства відповідача був наявний транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п'яти років.
Відповідно до розрахунку переплати, виникла переплата коштів житлової субсидії за період з травня 2018 року по січень 2019 року включно та з лютого 2019 року по квітень 2019 року включно в загальному розмірі 8 428,40 грн, чим було завдано збитків державному бюджету, тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачені кошти в розмірі 8428,40 грн та судові витрати.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2021 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду Департамент соціальної політики Вінницької міської ради подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вирішити питання щодо стягнення судового збору.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 , звернулась до управління соціального захисту населення (Правобережне) із заявою про призначення житлової субсидії (а.с.6), передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі - Постанова № 848).
Згідно із «Положенням про порядок призначення житлових субсидій» (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, відповідачу відділом прийняття рішень управління на опалювальний сезон призначалася субсидія на оплату житлово-комунальних послуг.
Для оформлення субсидії ОСОБА_1 подала декларацію про доходи і витрати, де у розділі ІV, в таблиці під назвою «Автомобіль марки» зазначено - «відсутній» (а.с.7-8).
Позивачем прийнято рішення на підставі заяви ОСОБА_1 від 22 серпня 2018 року та доданих до неї декларації, про призначення субсидії на період з травня 2018 року по вересень 2019 року включно, відповідно до Постанови № 848 (а.с.9 - 11).
Після закінчення строку отримання субсидії управління самостійно здійснило розрахунок субсидії на наступний період, а саме: з травня 2018 року по січень 2019 року та з лютого 2019 року по квітень 2019 року (а.с.12).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до інформації наданої Міністерством внутрішніх справ, чоловіком доньки відповідача 27 квітня 2016 року придбано причеп ПГМФ-8302, який виготовлено у 2015 році. Про даний факт відповідач не повідомила управління при особистому зверненні 22 серпня 2018 року та не надала підтверджуючих документів.
Пунктами 2, 7, 12, 13, 14 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції, чинній на час подання ОСОБА_1 заяви про призначення житлової субсидії) вбачається, що право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі, у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Субсидія розраховується, виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу. Кількість зазначених осіб та їх соціальний статус визначається на початок місяця, в якому надійшло звернення за призначенням субсидії, а у разі повторного призначення субсидії на наступний період - на початок місяця, з якого призначається субсидія.
Субсидія для відшкодування витрат на оплату жилого-комунальних послуг призначається на основі середньомісячного сукупного доходу осіб, зазначених у пункті 7 цього Положення.
Для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає органу праці та соціального захисту населення заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами.
Після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення здійснюють розрахунок субсидії на наступний період (12 місяців, календарний рік) для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому відповідному періоді. Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 Положення, без звернення громадянина і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення щодо призначення (не призначення) субсидії та письмово інформують про прийняте рішення громадян, які зверталися.
За правилами пункту 20 Положення надання раніше призначеної субсидії припиняється, якщо громадянин приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію і визначення її розміру, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, - з місяця, в якому виявлено порушення. До таких порушень прирівняно і неповідомлення громадянином про зміни, зазначені у пункті 14 цього Положення.
У разі коли громадянин добровільно не повернув надміру перераховану (виплачену) суму субсидії, питання про її стягнення органи, що призначають субсидії, вирішують у судовому порядку.
Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17, від 11 березня 2020 року у справі № 328/1056/19.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодного доказу того, що відповідач на час прийняття рішення про призначення субсидії не мала права на отримання субсидії, що є підставою відповідальності та повернення надміру виплаченої субсидії. Призначення субсидії здійснювалось позивачем добровільно, недобросовісні дії відповідача відсутні, а тому відсутні підстави для стягнення надміру сплачених сум допомоги.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про недоведеність недобросовісних дій відповідачки щодо набуття нею грошових коштів у вигляді житлової субсидії.
Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим посилання позивача у своїй позовній заяві, що надмірно виплачена субсидія є майновою шкодою у розумінні статті 1166 ЦК України.
Відповідно до пункту 19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 727/5743/15-ц (провадження № 14-78цс19) сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії є майном, збереженим без достатньої правової підстави, а тому на правовідносини з повернення цієї суми поширюються приписи глави 83 ЦК України. Аналогічна правова позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 345/1183/17 (провадження № 14-420цс19).
Надмірно перерахована (виплачена) субсидія є майном, а тому посилання Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у позові на положення статті 1166 ЦК України є помилковими, так як зазначена стаття встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, тоді як у відповідача виникло зобов'язання у зв'язку з набуттям майна без достатньої правової підстави згідно з статтями 1212-1213 ЦК України.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради позовних вимог.
Наведені Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням належної правової оцінки всім фактичним обставинам даної справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування постановленого судом першої інстанції рішення за наведених в апеляційній скарзі підстав.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують вірні висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 30 червня 2021 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Міхасішин І.В.
Якименко М.М.