30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 263/10322/16-а
адміністративне провадження № К/9901/20407/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Кравчука В.М., Єзеров А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Маріупольської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.12.2016 (суддя - Хараджа Н.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (судді - Ястребов Л.В., Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
-скасувати рішення відповідача від 11.08.2016 №4 про відмову в призначенні матеріального забезпечення особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, яким відмовлено позивачу у призначенні допомоги по вагітності та пологам;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення допомоги по вагітності та пологам на підставі заяви з доданими до неї документами та виплатити зазначену допомогу у повному обсязі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 12.02.2001 була прийнята на роботу в Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області (далі Управління), що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
З 11.09.2014 по 14.01.2015 позивач знаходилася на лікарняному по вагітності та пологам, що підтверджується листком непрацездатності серії АГЛ №685187, відповідно до якого їй була нарахована допомога за вказаний період .
Заява-розрахунок страхувальника на фінансування нарахованої допомоги була надана Управлінням до Єнакіївської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 18.09.2014, проте на момент звернення до суду допомога по вагітності та пологам позивачці перерахована не була.
Позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, на момент звернення до суду, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою УСЗН Центрального району м. Маріуполя від 29.12.2014 №1411019024, та перебувала у трудових відносинах з Управлінням, яке перереєстровано на територію, яка контролюється українською владою, а саме в м. Красний Лиман, Донецької області, проте при перереєстрації жодних бухгалтерських документів, печаток, іншої документації передано не було.
10.08.2016 позивач звернулася з заявою щодо призначення матеріального забезпечення, з метою отримання допомоги по вагітності та пологам до Маріупольської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Рішенням від 11.08.2016 №4 Маріупольською міською виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, було прийнято відмову у призначенні допомоги по вагітності та пологам, у зв'язку з тим, що позивач, як застрахована особа, не реалізувала свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 №2240-ІІІ, але має можливість реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, звернувшись з відповідною заявою до Управління.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України має право на отримання допомоги по вагітності та пологам у порядку, передбаченому Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.12.2014 №37, саме за рахунок коштів відповідача. Водночас відповідачем у виплаті такої їй відмовлено.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.12.2016, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, позов задоволено.
Скасовано Рішення відповідача №4 від 11.08.2016 про відмову в призначенні позивачу допомоги по вагітності та пологам.
Зобов'язано відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу допомогу по вагітності та пологам на підставі заяви від 10.08.2016 № 718 з доданими до неї документами.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанції, виходили з того, що оскільки позивач є особою, яка перемістилася з тимчасово окупованої території, та яка не отримала матеріального забезпечення (допомоги) по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах у зв'язку з переміщенням, призначення та виплата позивачу такої допомоги повинна здійснюватись відповідно до Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.12.2014 №37, а саме за рахунок коштів відповідача.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу допомоги по вагітності та пологам є протиправним та підлягає скасуванню.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи, не надано їм належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
Зокрема посилалось на те, що судами не враховано, що Порядок №37 передбачає надання матеріального забезпечення застрахованим особам, що переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення Ато, які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 №2240-ІІІ та не можуть реалізувати своє право на отримання такого забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV та перебувають у трудових відносинах із стархувальниками (роботодавцями), фінансування яких неможливо здійснити у зв'язку із їх місцезнаходженням на територіях, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють ен в повному обсязі свої повноваження.
В свою чергу, УПФУ в м. Єнакієве, яке є роботодавцем позивача, у січні 2015 року перереєстроване у м. Красний Лиман, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, та взято на облік у якості страхувальника у Слов'янській міській виконавчій дирекції Донецького обласного відділення.
Враховуючи викладене, відповідач зазначив, що позивач може отримати допомогу по вагітності та пологам згідно з чинним законодавством тільки за місцем роботи, а саме в Управління Пенсійного фонду в м. Єнакієве.
Заперечуючи проти касаційної скарги третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, просило у її задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 16 вищевказаного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).
Згідно до ч. 1 ст. 31 вищевказаного Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Пунктом 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 вищевказаного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Частиною 10 статті 7 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.
Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 грудня 2014 року № 37 затверджено Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - Порядок №37).
Відповідно до п. 2 Порядку №37 матеріальне забезпечення надається особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), та отримувачам допомоги на поховання застрахованих осіб і які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та не можуть реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є переміщеною з тимчасово окупованої території особою, перебуває в трудових відносинах з Управлінням пенсійного Фонду України в м. Єнакієве і є застрахованою особою.
Крім того, судами встановлено, що у зв'язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України, позивач не може реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до пункту 2 Порядку №37 позивач має право на матеріальне забезпечення за цим Порядком, а тому суди обгрунтовано дійшли висновку про протипавність відмови відповідача та прийняли рішення про задоволення позовних вимог.
Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже вирішувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.10.2019 у справі №645/4451/16-а, від 16.07.2020 у справі №266/1771/16-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків під час розгляду даної справи.
Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій положень пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України №351 є безпідставним, оскільки діюча, станом на час виникнення спірних правовідносин, редакція цього пункту передбачала як умову для надання матеріального забезпечення переміщення на підконтрольну територію, в зв?язку з чим поширювала свою дію на позивача.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Маріупольської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
А.А. Єзеров