30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 760/21104/16-а
адміністративне провадження № К/9901/61165/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 6 березня 2018 року у складі судді Усатової І.А. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у складі колегії суддів: Файдюка В.В. (головуючий), суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчити дії, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила:
1.1 - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 причина смерті якого, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
1.2 зобов'язати відповідача призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 причина смерті якого, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму.
2. Солом'янський районний суд міста Києва рішенням від 6 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, позов задовольнив.
Визнав протиправними дії МО України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 причина смерті якого, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму.
Зобов'язав МО України вжити дій щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 причина смерті, якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Закону №2011-XIIта постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
2.1 Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій виходили із того, що чоловік позивача був громадянином України та інвалідом війни 1 групи, що підтверджується матеріалами справи, та не було спростовано відповідачем, тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-XII та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 ОСОБА_2 з 15 травня 1971 року по 28 січня 2003 року проходив військову службу в Збройних Силах СРСР та Російської Федерації. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 28 січня 2003 року №31 був звільнений в запас у зв'язку з досягненням максимального віку перебування на військовій службі.
3.2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 .
3.3 Причиною смерті згідно довідки про причину смерті є ракова інтоксикація ІІ. Рак головного мозку С71.
3.4 З витягу протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1215 від 21 березня 2016 року вбачається, що травма - ЧМТ, струс головного мозку, забійна рана потиличної ділянки (17 квітня 1979 року), травма-довготривала дія джерел електромагнітних полів (ЕМП 1974-2002 р.р.) старшого мічмана у відставці ОСОБА_2 , 1953 року народження, які в подальшому призвели до розвитку «раку головного мозку. Ракової інтоксикації ІІ», що стало причиною його смерті і підтверджено довідкою про причину смерті виданою 11 березня 2016 року Центром первинної медико-санітарної допомоги №2 Шевченківського району м. Києва; травма і причина смерті, так, пов'язані, з виконанням обов'язків військової служби.
3.5 11 січня 1975 року, згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб.
3.6 15 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 , на що листом №ВСЗ/990 від 26 квітня 2016 року їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю підстав для такої виплати. Встановлено, що ОСОБА_1 повторно звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 про виплату їй вищезазначеної одноразової грошової допомоги, на що їй було відмовлено листом №ВСЗ/1193 від 25 травня 2016 року.
3.7 30 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій просила направити документи за належністю до розпорядника бюджетних коштів - МО України для призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2
3.8 4 липня 2016 року ВМК направлено до Департаменту фінансів МО України для розгляду заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги.
3.9 За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка є структурним підрозділом МО України, було відмовлено в призначенні допомоги у зв'язку з тим, що на день смерті ОСОБА_2 не був військовослужбовцем, а також з посиланням на те, що старший мічман ОСОБА_2 звільнений зі Збройних Сил Російської Федерації, що підтверджується Витягом з протоколу від 5 серпня 2016 року №60.
3.10 Уважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, МО України звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що ОСОБА_2 був звільнений із військової служби ЗС Російської Федерації 28 січня 2003 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого позивач не має права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як член сім'ї померлого, оскільки на час смерті ОСОБА_2 військову службу не проходив та в свою чергу військовослужбовцем не був. Крім того, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції до участі у справі не були залучені діти померлого та Київський обласний військовий комісаріат.
5. Позивач подала відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
10. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
11. Згідно пунктів 1-2 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
12. Відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
13. За змістом частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
14. Згідно частини першої статті 16-3 цього Закону - одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
15. За приписами частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
16. На виконання цієї норми Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв (далі - Порядок №975).
17. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
18. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ці правовідносини розповсюджується постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
19. Пунктом 5 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
20. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що особа, визначена законом, має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця та таке право не залежить від того, чи була особа на день смерті військовослужбовцем чи була вже звільнена, а залежить від причинно-наслідкового зв'язку між причиною та настанням смерті та чи пов'язаний даний зв'язок з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби.
21. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, оскільки ОСОБА_2 помер після звільнення з військової служби та набрання чинності Законом України від 4 липня 2012 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» та Порядку №975, що визначають розмір та порядок виплати одноразової грошової допомоги, у разі смерті військовослужбовця, а смерть сталася внаслідок травми, захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті.
22. Посилання скаржника на те, що на день смерті ОСОБА_2 не був військовозобов'язаним, а стаття 16 Закону №2011-XII передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті саме військовослужбовця, а не осіб звільнених зі служби, є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
23. Так, отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-XII пов'язується не з фактом проходження служби на час смерті, а з причинно-наслідковим зв'язком між травмою, захворюванням та настанням смерті, і чи пов'язані дані травми, захворювання, що призвели до смерті, з виконанням обов'язків військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
24. Відносно того, що відповідач, МО України, прийняв рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_2 звільнений зі Збройних сил Російської Федерації, що не дає права для призначення даної допомоги колегія суддів зазначає таке.
25. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №816/978/16 обставини якої є подібними, Верховний Суд зазначив:
«Відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14 лютого 1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України від 7 червня 2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.
Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає».
26. ОСОБА_2 на день смерті був громадянином України, проживав в Україні, отримував пенсію по інвалідності як військовослужбовець, який отримав травму, пов'язану з виконання обов'язків військової служби, з даного приводу йому надали пільги державою, а тому його дружина - позивач має право, гарантоване Законом №2011-ХІІ, на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
27. Крім цього, суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи містять копію нотаріально завіреною заяви від ОСОБА_3 та ОСОБА_3 - дітей позивача та померлого військовослужбовця, згідно якої вони відмовляються від належних їм часток одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
28. Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів.
29. На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого судового рішення відсутні.
30. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 6 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін