П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/481/21
Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний перевалочний компекс" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний перевалочний компекс" звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці в Одеській області щодо нереєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс» до центру надання адміністративних послуг 13.10.2020 року (№ реєстрації Т1-218118-ю/л);
- зобов'язати Головне управління Держпраці у Одеській області здійснити реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс», поданої 13.10.2020 року до центру надання адміністративних послуг, опис вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги № Т1-218118-ю/л, шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В обґрунтування позову зазначалось, що 12.10.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс» подано до Головного управління Держпраці в Одеській області через Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. 04.12.2020 року позивач отримав з ГУ Держпраці листа про надання роз'яснення від 20.10.2020 р. № 15/01-33-1 1341, яким повідомлено про необхідність викласти інформацію у Декларації за встановленою формою Додатком 8 у повному обсязі згідно Постанови та надати оновлену декларацію протягом п'яти робочих днів з дня отримання роз'яснення. Відповідачем у відповіді не зазначено конкретний розділ, пункт чи графу, яку позивач не заповнив, або роз'яснень, у чому саме полягає невідповідність наданої позивачем декларації додатку № 8 Порядку. Натомість, роз'яснення відповідача стосуються інформації, яка не передбачена формою Додатку № 8 до Постанови № 1107. Позивач вважає, що бездіяльність Головного управління Держпраці в Одеській області щодо нереєстрації декларації є протиправною, з огляду на те, що ТОВ «Південний перевалочний комплекс» дотримано приписів чинного законодавства щодо заповнення та подачі декларації.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса, позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Головним управлінням Держпраці в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ст. 21 ЗУ «Про охорону праці» набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватись на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Отже, декларація подається суб'єктом господарювання у відповідності за формою згідно додатку 8. Так, 13.10.2020 року та 10.12.2020 року позивачем було подано декларації до Головного управління, однак, розглянувши матеріали щодо оформлення декларації, управлінням було двічі направлено повідомлення про доопрацювання, оскільки інформація в деклараціях була викладена не в повному обсязі. Проте, суд першої інстанції зазначив, що відпвідач фактично відмовив позивачу у реєстрації декларації відповідності матеріально-тхнічної бази вимогам законодавства охорони праці у встановлений законом строк. Апелянт не погоджується з таким рішенням, оскільки Головне управління не відмовляло товариству в реєстрації декларації, а лише вказало на недоліки та відправило декларацію на доопрацювання. Отже, право на реєстрацію декларації, жодним чином не було порушено.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.10.2020 року, керуючись Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарське діяльності», п.21 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1107 зі змінами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс» подало до Головного управління Держпраці в Одеській області через Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці для реєстрації.
Зазначена Декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці надійшла для реєстрації до Головного управління Держпраці в Одеській області з Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради 13.10.2020 року.
Головне управління Держпраці в Одеській області листом від 20.10.2020 року № 15/01-33-11341 «Про надання роз'яснення» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс» про необхідність інформацію у Декларації викласти за встановленою формою Додатком 8 у повному обсязі згідно Постанови та надати оновлену декларацію протягом п'яти робочих днів з дня отримання роз'яснення, а саме: надати інформацію про наявність договору страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди (декларуються роботи підвищеної небезпеки та зазначена інформація передбачена Постановою); перелічити засоби індивідуального захисту у повному обсязі; перелічити експлуатаційну документацію у повному обсязі із зазначенням на конкретне устаткування; перелічити нормативно-правову та матеріально-технічну базу підприємства.
10.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс» повторно подало до Головного управління Держпраці в Одеській області через Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці для реєстрації.
Головне управління Держпраці в Одеській області листом від 18.12.2020 року повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс» про необхідність інформацію за переліченою формою викласти по кожному виду робіт підвищеної небезпеки, які виконуватиме підприємство та зазначити у декларації, а саме: перелічити інструкції з питань охорони праці із зазначенням номеру та дати затвердження; перелічити експлуатаційну документацію в повному обсязі із зазначенням на конкретне устаткування; перелічити нормативно-правову та матеріально-технічну базу підприємства.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що подана позивачем до відповідача для реєстрації декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці відповідає формі згідно з додатком 8 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1107, та містить всю необхідну інформацію. Крім того, законодавством не надано повноваження Головному управлінню Держпраці в Одеській області як суб'єкту владних повноважень, за наслідками розгляду пакету документів для реєстрації у встановленому порядку Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці складати повідомлення про доопрацювання. Тобто, законодавством чітко визначено, що відмова у реєстрації декларації не допускається. Отже, відповідач фактично відмовив позивачу в реєстрації Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці у встановлений законом строк. Таким чином, бездіяльність відповідача щодо нереєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, поданої позивачем до центру надання адміністративних послуг є протиправною.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з приписами статті 21 Закону України «Про охорону праці»:
- роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;
- набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 8, 9 ч. 1ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
декларація про провадження господарської діяльності (далі - декларація) - документ, яким суб'єкт господарювання повідомляє дозвільний орган про свою відповідність вимогам законодавства до певного виду господарської діяльності (у тому числі матеріально-технічної бази, кваліфікації персоналу - якщо це зумовлено особливостями провадження відповідного виду господарської діяльності) та на підставі якого набуває право на провадження заявленого виду господарської діяльності і несе передбачену законом відповідальність. Форма та порядок повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства та внесення про це запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання має право на одержання (переоформлення, анулювання) документів дозвільного характеру та подання декларацій за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об'єкта.
Згідно з ч. 5ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарській діяльності» суб'єкт господарювання має право на здійснення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі подання декларації без отримання документа дозвільного характеру, за винятком тих видів господарської діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Реєстрацію декларацій здійснює дозвільний орган на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня отримання декларації шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відмова у реєстрації декларації не допускається.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться відомості про документи дозвільного характеру, визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", та декларації. Дозвільні органи вносять до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 1) рішення, прийняті дозвільними органами відповідно до цього Закону, - у день їх прийняття; 2) заяви та декларації, подані до дозвільних органів, та іншу інформацію про документи дозвільного характеру та декларації, необхідну для ведення зазначеного реєстру, - у день їх отримання дозвільними органами.
Аналіз вказаних нормативних приписів дозволяє прийти до висновку, що законодавець чітко розмежував процедури, за результатами яких суб'єкти господарювання отримують право виконувати роботи підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, поділивши їх на ті, зайняття якими потребує отримання дозволу від уповноваженого органу, та види діяльності, для зайняття якими достатньо повідомити дозвільний орган про свою відповідність вимогам законодавства до певного виду господарської діяльності.
Отже, законодавчо визначений дозвільний та повідомчий порядок набуття права на здійснення різних видів робіт підвищеної небезпеки.
Крім того, законом безпосередньо визначений строк внесення відомостей про декларації, подані до дозвільних органів, - у день їх отримання дозвільними органами.
Відповідно до п. 21 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (далі - Порядок № 1107), виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначене в додатку 7, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Декларація за формою згідно з додатком 8 подається суб'єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою): у паперовій формі особисто або поштовим відправленням - адміністратору; в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оформлена згідно з вимогами законів у сфері електронних документів, - дозвільному органу за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, за місцем провадження діяльності чи місцезнаходженням об'єкта не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Додаток 6 до Порядку № 1107 містить перелік видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, відповідно у пункті 6 якого вказано: роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра.
Порядок № 1107, так само як і закон, не наділяє дозвільний орган будь-якими повноваженнями стосовно перевірки інформації, зазначеній у поданій декларації, а також не містить будь-якої процедури узгодження декларації дозвільним органом. При цьому, чітко визначено, що відмова у реєстрації декларації не допускається.
Судом встановлено, що позивачем заповнено декларацію за формою та змістом відповідно до додатку № 8 «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», яка була прийнята адміністратором центру надання адміністративних послуг.
При цьому, відповідачем у наданій відповіді взагалі не вказано конкретний розділ, пункт чи графу, яку позивач не заповнив, або роз'яснень, у чому саме полягає невідповідність наданої позивачем декларації додатку № 8 Порядку.
Надаючи правову оцінку законності дій відповідача, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що перший раз Головне управління Держпраці в Одеській області листом від 20.10.2020 року № 15/01-33-11341 «Про надання роз'яснення» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс» про необхідність надати інформацію про наявність договору страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди (декларуються роботи підвищеної небезпеки та зазначена інформація передбачена Постановою); перелічити засоби індивідуального захисту у повному обсязі; перелічити експлуатаційну документацію у повному обсязі із зазначенням на конкретне устаткування; перелічити нормативно-правову та матеріально-технічну базу підприємства.
На виконання вимог листа від 20.10.2020 року № 15/01-33-11341 «Про надання роз'яснення» 10.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс» повторно подало до Головного управління Держпраці в Одеській області через Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці для реєстрації виконавши всі вимоги відповідача.
Проте, Головне управління Держпраці в Одеській області листом від 18.12.2020 року повторно не зареєструвало декларацію та повідомило ТОВ «Південний перевалочний комплекс» про необхідність надання вже нової інформації, яка не була зазначена у першому листі від 20.10.2020 року, а саме надати оновлену декларацію за встановленою формою (Додаток №8) , в якій перелічити інструкції з питань охорони праці із зазначенням номеру та дати затвердження; перелічити експлуатаційну документацію в повному обсязі із зазначенням на конкретне устаткування; перелічити нормативно-правову та матеріально-технічну базу підприємства.
При цьому, відповідачем повторно у наданій відповіді взагалі не вказано конкретний розділ, пункт чи графу, яку позивач не заповнив, або роз'яснень, у чому саме полягає невідповідність наданої позивачем декларації додатку № 8 Порядку.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності відповідача при вирішенні питання про реєстрацію декларацій, поданої позивачем 10.12.2020 року, що призвела до втручання у господарську діяльність позивача у спосіб, не передбачений законом, тому що не реєстрація декларацій призвела до того, що позивач здійснював у цей період свою господарську діяльність за наявності поданої, але незареєстрованої відповідачем у встановленому законодавством порядку декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, а отже відсутність зареєстрованої декларації, поданої 13.10.2020 року може спричинити негативні правові наслідки для позивача шляхом неправомірних висновків про порушення трудового законодавства у цей період та відтак, з огляду на те, що відповідач двічі не зареєстрував декларацію, з метою ефективного захисту прав позивача, судова колегія вважає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов'язання відповідача зареєструвати подану декларацію 13.10.2020р. № Т1-218118-ю/л.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець