30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4421/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевчук О.А.
суддів: Бойка А.В. , Федусика А.Г.
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р.. по справі № 420/4421/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Служба Одеси» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 р. адміністративний позов задоволено.
На зазначене рішення суду Головне управління ДПС в Одеській області подали апеляційну скаргу. До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якому апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними; поновити Головному управлінню ДПС в Одеській області пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, а саме для надання апелянтом інших поважних підстав, які унеможливили апелянту звернутись до суду вчасно. Роз'яснено Головному управлінню ДПС в Одеській області, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Як вбачається з розписки про отримання, копію вищезазначеної ухвали про залишення апеляційної скарги без рухупредставник Головного управління ДПС в Одеській області отримав наручно 15.06.2021 року (т.3 а.с. 209).
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду було ухвалено 14 січня 2021 р. у відкритому судовому засіданні. Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2021 року (т.3 а.с. 85-110).
На зазначене рішення суду першої інстанції Головне управління ДПС в Одеській області через суд першої інстанції було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області була залишена без руху у зв'язку з тим, що по справі не повністю сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги та надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги (т.3 а.с. 125).
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у зв'язку з неусуненням недоліків, апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р. повернуто скаржнику (т.3 а.с. 134).
Копію вищезазначеної ухвали про повернення апеляційної скарги отримана представником Головного управління ДПС в Одеській області наручно 01.04.2021 р. (т.3 а.с. 148).
Повторно апеляційну скаргу Головним управлінням ДПС в Одеській області було здано до відділення поштового зв'язку для направлення до суду першої інстанції 21.05,2021 р. (т.3 а.с. 200).
До апеляційної скарги, крім іншого, додано платіжне доручення № 891 від 19 травня 2021 року про сплату судового збору у розмірі 31530, 00 грн.
Також, додано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якому апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними; поновити Головному управлінню ДПС в Одеській області пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Зазначене клопотання обгр4унтовано тим, що ГУ ДПС в Одеській області перший раз своєчасно оскаржив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 р., однак через фінансову скруту, котра була спричинена недостатнім фінансуванням через спалах на всій території України коронавірусної інфекції були позбавлені можливості своєчасної сплати судового збору.
Крім того, в обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17.
Суд вважає причини пропуску строку, зазначені апелянтом, не достатніми та не поважними підставами для поновлення пропущеного строку.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі “Устименко проти України”.
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі “Пономарьов проти України” (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача “поважних причин” для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
При цьому судова колегія зазначає, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору митним органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Цє пов'язано з тим, що держава має дотримуватися принципу “належного урядування” та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Зокрема, на це ЄСПЛ звертав увагу у п. 74 рішення “Лелас проти Хорватії”: “Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків, 'іншими"словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу”.
Також, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання зі сплатою судового збору у строк, встановлений законодавцем для оскарження судового рішення, та звернення з клопотанням про поновлення строку на оскарження через несплату судового збору вже саме по собі є порушенням принципу "належного урядування" про-який говорить ЄСПЛ.
Держава (в даному випадку - в особі податкових органів) не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень через невчасну сплату судового збору податковим органом та будь-які проблеми, що виникають під час внутрішньої процедури узгодження його сплати. Як зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, такі помилки, допущені органами державної влади, не повинні виправлятися за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (в даному випадку - позивача, у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, винесеного на його користь).
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Як було зазначено вище, копію ухвали суду про повернення апеляційної скарги Головне управління ДПС в Одеській області отримали 01.04.2021 р., проте повторно з апеляційною скаргою апелянт звернувся 21.05.2021 р., тобто через півтора місяців після повернення апеляційної скарги та через чотири місяці після складення повного текту рішення.
Що стосується посилань апелянта на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17, суд не враховує висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, оскільки у справі, що розглядалась Верховним Судом розмір судового збору складав 3 200 807, 54 грн., який в сотню разів більший ніж сума судового збору, визначена апелянту в даній справі, а саме - 31 530, 00 грн.
Тому, допущене апелянтом зволікання на повторну подачу апеляційної скарги та не надання її у найкоротший строк призведе до порушення конвейційного принципу "остаточності рішення".
Апелянтом не виконані вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі “Устименко проти України” зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі “Лелас проти Хорватії”, відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі “Рисовський проти України” Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлепних статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.299 КАС України у разі якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Згідно з ч.3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Як зазначено вище, строк на усунення недоліків апеляційної скарги було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, таким чином останнім днем усунення недоліків є 25.06.2021 р.
Станом на 30 червня 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області не виконали вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 р., а тому є підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строків на апеляційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 р.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Шевчук О.А.
Судді Бойко А.В. Федусик А.Г.