30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/6243/20
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.
суддів Танасогло Т.М. , Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року по справі № 400/6243/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТІВ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області, Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТІВ» задоволено.
Скасовано Рішення комісії з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області № 2170680/42931781 від 26.11.2020 року, № 2170684/42931781 від 26.11.2020, № 2170679/42931781 від 26.11.2020 року, № 2170681/42931781 від 26.11.2020 року, № 2170685/42931781 від 26.11.2020 року, № 2170686/42931781 від 26.11.2020 року, № 2170683/42931781 від 26.11.2020 року, № 2170682/42931781 від 26.11.2020 року.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТІВ» №16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 від 30.09.2020 року за датою їх подання.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТІВ» судові витрати в розмірі 16 816 грн.
22.03.2021 року від представника Товариства надійшло клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу по справі № 400/6243/20.
Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року по справі № 400/6243/20 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТІВ» судові витрати у розмірі 16 250 грн.
Ухвалюючи означене рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що сума витрат позивача на правову допомогу в розмірі 16 250 грн. є цілком співмірною та пропорційною предмету розгляду даної справи.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених витрат на правничу допомогу, не надано відповідних документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Зміст фактично наданих адвокатом послуг має бути передбачений договором про надання правової допомоги. На думку скаржника, у разі, якщо адвокатом надані послуги, які не передбачені умовами договору, у відшкодуванні витрат слід відмовити.
В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно із умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно із умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегією суддів установлено, що предметом спору у справі 400/6243/20 є перевірка правомірності рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
З огляду на матеріали справи з'ясовано, що на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір №10/10-20 про надання правової допомоги від 10 жовтня 2020 року, ордер серія ВЕ № 1026193 від 20.11.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001320, детальний опис послуг, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги від 30 грудня 2020 року, Акт приймання-передачі наданих послуг від 16 березня 2021 року.
В даному випадку, з огляду наданого опису робіт апеляційним судом установлено, що адвокатом виконано наступні види робіт:
- проведення зустрічі з клієнтом для обговорення, визначення стратегії та правової позиції; аналіз чинного законодавства та судової практики; підготовка (складення) проекту позовної заяви; збирання та копіювання матеріалів; складання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Між тим, згідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Таким чином, судом першої інстанції здійснено розгляд даної справи, як справи незначної складності, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
При цьому, за надання правової допомоги у справі незначної складності адвокатом визначено розмір оплати за надані послуги у сумі 17 750,00 грн., що в 8 разів більше встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 році.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, зазначена вище плата за надані адвокатом послуги, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; аналіз законодавства, судової практики; копіювання документів; складання процесуальних документів (включаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу), на переконання колегії суддів, є завищеною та не відповідає складності даної справи.
Поряд з цим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу, апеляційний суд зазначає, що надані позивачем докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Також, вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, мають бути враховані заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Як правильно зазначено податковим органом, у даному випадку підлягає аналізу фактичне надання послуг (робіт), які зазначені у Акті приймання-передачі наданих послуг. У разі, якщо предмет угоди про надання правової допомоги становить підготовка документа, належним доказом надання (виконання) послуг є подання позивачем відповідних документів, а у разі вчинення певних дій, зокрема, збору доказів - надання стороною їх результату, тобто отриманих доказів.
В свою чергу, скаржник не зазначає, до якого розміру, на його думку, суд першої інстанції мав зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи та доводи заперечень щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 16 250 грн. не є співмірним зі складністю справи та можливим об'ємом виконаних фахівцем у галузі права робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт та їх обсягом.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи предмет позову та зміст і характер наданих послуг, оскільки справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на незначну складність спору та невеликий обсяг доказів, колегія суддів доходить висновку, що співмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду даної справи в суді першої інстанції є розмір встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб у грудні 2020 році - 2 189,00 грн.
А відтак, додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення з Головного управління ДПС у Миколаївській області витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 189,00 грн.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити частково.
Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року по справі № 400/6243/20 - скасувати та прийняти нове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТІВ» про відшкодування витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (04053, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТІВ» (54046, м. Миколаїв, пров. Воєнний, 4, код ЄДРПОУ 42931781) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 189,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят дев'ять гривень 00 копійок).
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.