П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/13171/20
Головуючий в 1 інстанції: Донцов Д.Ю.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, -
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відповідно якого просила визнати дії посадової особи та відповідача щодо винесення постанови серії ДП18 №798723 від 27.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої до позивачки застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП - протиправними та визнати протиправною та скасувати постанову серії ДПР18 №798723 від 27.07.2020 року, закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Також разом з позовною заявою, позивачка звернулася із заявою про поновлення строку на подання адміністративного позову, відповідно якої зазначено, що у зв'язку з тим, що виявляється фактично неможливим розібрати відомості, вказані у п.3-6 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, позивачка звернулась 27.07.2020 року із заявою до відповідача про надання копії постанови серії ДП18 №798723 та інших документів на підставі яких було евакуйовано транспортний засіб, але станом на 10.08.2020 року відповідачем не було надано витребуваних документів, що спричинило пропущення строку на подання адміністративного позову.
В обґрунтування вимог про визнання дій посадової особи відповідача щодо винесення постанови серії ДП18 №798726 від 27.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №798723 від 27.07.2018 року протиправними зазначено, що посадова особа діяла всупереч норм чинного законодавства, а постанова є незаконною та необґрунтованою. Позивач посилається на окремі порушення вимог КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яких припустилась посадова особа при розгляді справи та прийнятті рішення за результатами такого розгляду, а саме: відповідач позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП; відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок, встановлений ст.ст.278, 279 КУпАП; відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не дотримався вимог, встановлених ст.283 КУпАП, зокрема, не зазначив жодних доказів, які повинні були бути покладені в основу оскаржуваного рішення.
17.11.2020 року представником УПП в Одеській області ДПП Шияновською Ю.О. було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви зазначено, що посилання позивача на неможливість вчасно звернутися із відповідною позовною заявою до суду через нерозбірливість почерку в постанові, не може вважатися поважною причиною.
В судове засідання 17.03.2021 року з'явився представник позивача - адвокат Глазирін О.А., який заперечував проти залишення позову без розгляду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції в частині визнання протиправною та скасування постанови серії ДПР18№ 798723 від 27.07.2020 року та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення - залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними - відмовлено.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким визнати дії посадової особи Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції протиправними. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.07.2020 року було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №798723, відповідно якої ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 24.07.2020 року о 07:30 год. в м. Одеса, вул. Сегедська, 1/4, ОСОБА_1 порушила правила зупинки та стоянки, що створило перешкоду дорожнього руху, чим порушила п.15.9 "ж" та 15.10 "д" ПДД, відповідальність передбачена ч.3 ст. 122 КУпАП.
Згідно акту №597 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 24.07.2020 року інспектором Лучковою О.В. у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Toyota Corolla д.н. НОМЕР_1 шляхом блокування або зберігання на штрафмайдан №8.
Відповідно пояснень свідка ОСОБА_3 зазначено, що автомобіль Toyota Corolla д.н. НОМЕР_1 був припаркований таким чином, що унеможливлював зустрічний роз'їзд, а також об'їзд транспортного засобу, що зупинився, чим суттєво перешкоджав руху та створював затор іншим транспортним засобам. Також, в матеріалах справи міститься фотофіксація події.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку; орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного; правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи. яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.2.3 Закону України "Про Національну поліцію" виявлення та припинення правопорушень, а також здійснення провадження у адміністративних справах та прийняття рішення про накладання адміністративних стягнень з метою забезпечення безпеки дорожнього руху - є одними з основних обов'язків патрульної поліції.
Відповідно до вимог ст.222 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема передбачених частиною 3 ст.122 КУпАП.
Частиною 2 названої статті Кодексу визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
На підставі ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчиненні адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частинами 4 та 5 вказаної статті Кодексу встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про, адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року №1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853).
Відповідно до вимог п.4 Розділу 1 вказаної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126 частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що факт порушення ПДР позивачем підтверджується фотографіями місця розташування транспортного засобу Toyota Corolla НОМЕР_1 , актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відповідними замірами проїзної частини, зафіксованими на відеозаписах, які були досліджені під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Проаналізувавши наведені правові норми, а також докази, досліджені під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що уповноважена посадова особа діяла в межах її компетенції та з дотриманням передбаченої законом процедури, а тому підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання дій протиправними, колегія суддів не вбачає. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова винесена посадовою особою у межах повноважень, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті. Доказів, підтверджуючих неправомірність винесеної постанови, а також неправомірності дій посадової особи, суду першої та апеляційної інстанції позивачем не надано.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , у зв'язку у задоволенні позову слід відмовити.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.