П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/5940/20
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУПФУ), в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ щодо не проведення починаючи з 11 липня 2008 року перерахування його пенсії на підставі пп. «в» п.7 Порядку призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року № 713); зобов'язати ГУПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно пункту 7 Порядку призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року № 713) з 11 липня 2008 року, з урахуванням здійснених виплат без обмеження граничним розміром.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ГУПФУ подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 2008 року отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотного та льотно-випробувального складу, призначену відповідно до ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розраховану згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В березні 2020 року, з отриманням від ГУПФУ відомостей про призначення пенсії з 11 липня 2008 року та ознайомленням із пенсійною справою, позивачу стало відомо, що відповідно до протоколу №572218 від 11 липня 2008 року УПФУ в Заводському районі міста Миколаєва йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №1058.
На думку позивача, з часу призначення пенсії як працівнику льотного складу, він має право на проведення перерахунку пенсії на підставі пп.«в» п.7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418, в проведенні якого йому було відмовлено, що і зумовило звернення з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на щорічний перерахунок раніше призначеної йому пенсії відповідно до п.7 Порядку № 418 з урахуванням коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати.
Також, суд зазначив, що оскільки позивачу пенсію за вислугу років призначено у 2008 році, тобто до набрання чинності змінами, запровадженими Законом України №3668, а також - до внесення змін у ч.3 ст.27 Закону України №1058 та ч.3 ст.85 Закону України №1788 Законами від 24 грудня 2015 року №911-VIII та від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, то обмеження пенсії максимальним розміром на позивача не розповсюджується.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Зі змісту ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон) вбачається, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання та у відповідності до ст.54 Закону, Кабінет Міністрів України постановою №418 від 21 липня 1992 року постановив затвердити, зокрема, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений (далі Порядок), п.7 якого передбачено, що пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Заробіток для обчислення пенсій працівникам льотно-випробного складу визначається, зокрема, у такому порядку: в) у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка розраховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.
Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
З аналізу наведеного вбачається, що працівники льотного і льотно-випробного складу мають право на призначення пенсії за вказаним законодавством за наявності у чоловіків 25 років вислуги на посадах, що віднесені льотного і льотно-випробного складу, а у випадку зростання середньої заробітної плати працівників відповідної категорії - на перерахунок такої пенсії у відповідності до п.п. «в» п.7 Порядку.
Так, з матеріалів справи вбачається та не оскаржується ГУПФУ, що страховий стаж позивача на час призначення пенсії складав 26 років 11 місяців 6 днів (льотний та льотно-випробний стаж - 30 років 4 місяці 6 днів), в зв'язку з чим він має право на щорічний перерахунок раніше призначеної йому пенсії відповідно до п.7 Порядку з урахуванням коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати, оскільки його страховий стаж є більшим ніж 25 років, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Доводи ГУПФУ щодо правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром колегія суддів не приймає до уваги та зазначає, що статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі Закон № 3688) передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, Розділом ІІ (ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) вказаного закону передбачено, що цей Закон набирає чинності з 01 жовтня 2011 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.
Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Крім того, Законом №3688 було внесено зміни також до ч.3 ст.85 Закону, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Станом на час виникнення спірних правовідносин ч.3 ст.85 Закону викладена в редакції Закону України №3668, із змінами, внесеними згідно із Законами від 24 грудня 2015 року №911-VIII та від 06 грудня 2016 року №1774-VIII.
Разом з тим, розділом II (Прикінцеві положення) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року, в той час, як в даних спірних правовідносинах пенсія була призначена в 2008 році.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (п.7) у ч.3 ст.85 Закону було лише замінено у частині третій слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження граничного розміру є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.