П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4309/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, прийняте у складі суду судді Марина П.П. в місті Одеса по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії,-
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 листом №2877-2438/Щ-02/8-1500/21 від 02 березня 2021 року, у проведенні перерахунку пенсії з 05 березня 2019 року та з 01 лютого 2020 року з врахуванням нових розмірів грошового забезпечення, що зазначені в оновлених довідках Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення, станом на 05 березня 2019 року та станом на 01 лютого 2020 року, від 05 січня 2021 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року та з 01 лютого 2020 року з врахуванням нових розмірів грошового забезпечення, що зазначені в оновлених довідках Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір його грошового забезпечення, станом на 05 березня 2019 року та станом на 01 лютого 2020 року, від 05 січня 2021 року, без обмеження її максимального розміру зі сплатою суми недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилася унаслідок проведеного перерахунку, за період з 01 квітня 2019 року та з 01 лютого 2020 року по день фактичного проведення перерахунку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Однак, відповідач листом відмовив у перерахунку пенсії позивача посилаючись на те, що після визнання протиправними та скасування пунктів 1,2 Постанови Кабінету Міністрів України №103, інших рішень Уряду про умови і порядок проведення перерахунку пенсій не приймалось..
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 листом №2877-2438/Щ-02/8-1500/21 від 02 березня 2021 року в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 05.03.2019 року на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО98437 від 05.01.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО98437 від 05.01.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням Конституції України, норм матеріального і процесуального права, та суперечить практиці Верховного Суду, тому просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким вимоги адміністративного позову задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції зробив висновок, що позивач вимагає проведення перерахунку пенсії на підставі набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, водночас з адміністративного позову вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги про зобов'язання Відповідача провести перерахунок пенсії з 01 лютого 2020 року положеннями статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та тим фактом, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі №420/9269/20, Одеським ОТЦКСП видано довідку №Ю098437 від 05 січня 2021 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 лютого 2021 року. Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки застосував до спірних правовідносин положення Закону №1774-VIII та висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №240/4946/18.
За доводами апелянта, предметом розгляду у даній справі є протиправність дій пенсійного органу з відмови у проведенні перерахунку пенсії, а не питання застосування, чи незастосування, розміру мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, для визначення розміру посадового окладу. На думку апелянта, суд першої інстанції повністю проігнорував правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, які зроблені у постановах по аналогічних справах, зокрема у постанові від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а. Крім того, апелянт вважає, що судом було застосовано застосувавши при цьому нормативний акт та правову позицію Верховного Суду, які не підлягали застосуванню, так як ними врегульовані зовсім інші правовідносини.
Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262), виходячи з 80% грошового забезпечення, яка йому призначена з 01.02.2000 року.
З матеріалів пенсійної справи судом встановлено, що до складу грошового забезпечення, яке враховане при обчисленні пенсії позивача, було включено такі його види: посадовий оклад; оклад за військовим званням; процентна надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення.
02 квітня 2018 року Одеським обласним військовим комісаріатом було надано довідку № ЮО98437 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, яка видана ОСОБА_1 про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами, чинними на 01.03.2018, становить усього 7467,50 грн.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, на підставі вищевказаної довідки із сум грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років; премія 0% - 0,00 грн. 19.03.2018 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року.
05.01.2021 року за вих. №101 Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року по справі № 420/9269/20, направлено до Головного управління ПФУ в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 05.01.2021 року № ЮО98437 станом на 05.03.2019 року та станом на 01.02.2020 року.
Згідно вказаних довідок, розмір грошового забезпечення позивача за відповідною посадою станом на 05.03.2019 року становить 14988,38 грн., а станом на 01.02.2020 року становить усього 20054,33 грн.
Суд зазначає, що номери довідок про розмір грошового забезпечення позивача станом на: 01.03.2018 року, 05.03.2019 року, 01.02.2020 року, які наявні в матеріалах пенсійної справи є ідентичними.
Судом встановлено, що 27.01.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії нас підставі отриманих від Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідок з 05 березня 2019 року та з 01 лютого 2020 року, без обмеження максимального розміру та виплатити суму не отриманої пенсії за весь час перерахунку.
У відповідь на заяву позивача, яка надійшла до Головного управління 16.02.2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №2877-2438/Щ-02/8-1500/21 від 02.03.2021 року повідомило ОСОБА_1 про те, після визнання протиправними та скасування пунктів 1,2 постанови №103 інших рішень Уряду про умови і порядок проведення перерахунку пенсій не приймалось.
Також, у листі зазначено, що оскільки розмір пенсії позивача за вислугу років, призначеної відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, деяких інших осіб" станом на 01.02.2021 року становить 9287,50 грн., виплата пенсії проводиться без обмеження її максимальним розміром. Як вказано у листі, враховуючи викладене, підстави для вчинення дій щодо здійснення перерахунку пенсії позивача, у Головного управління відсутні.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 листом №2877-2438/Щ-02/8-1500/21 від 02 березня 2021 року, у проведенні перерахунку пенсії з 05 березня 2019 року та з 01 лютого 2020 року з врахуванням нових розмірів його грошового забезпечення, що зазначені в оновлених довідках Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення, станом на 05 березня 2019 року та станом на 01 лютого 2020 року, від 05 січня 2021 року протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання та частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення осіб, які проходять, зокрема, військовослужбовців, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби. Крім того, за висновками суду першої інстанції, позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії без обмеження її максимального розміру є передчасними, оскільки в даному випадку відсутні об'єктивні підстави вважати, що після здійснення перерахунку будуть порушені права позивача та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 за №45 (Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Вимогами п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 за №103 (далі - Постанова №103, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, яка набрала чинності 01.01.2018 (далі - Постанова №704), встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою №103 (набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
При цьому, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови, а саме вони передбачали розрахункову величину, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила № 870), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
За змістом п. 20 вказаних Правил у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Положеннями п. 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Зазначені норми права підтверджують, що примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер, не може містити норм права і не визначає із яку саме розрахункову величину слід використовувати при обчисленні окладів.
Отже, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що внесені в п. 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103.
Отже, з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 п. 6 Постанови № 103 втратив чинність. Проте цим судовим рішенням не визнавався нечинним та не скасовувався пункт 3 Змін, затверджених Постановою №103, до пункту 4 Постанови №704.
До того ж, пунктом 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року №870, передбачено, що визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.
У рішенні від 05.04.2001 року №3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, підстав для застосування з 29.01.2020 року до спірних правовідносин, пов'язаних з визначенням грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, норми пункту 4 Постанови №704 в попередній редакції до 24.02.2018 року (тобто, до внесення Змін, затверджених Постановою №103) немає.
Визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акту.
Відповідний підхід неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 807/1332/17, від 19 березня 2019 року у справі № 591/2813/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 820/601/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/215/18.
Колегія суддів наголошує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, колегія суддів не вбачає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Апеляційним судом також враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких: « 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО98437 від 05.01.2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.02.2020 року.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії без обмеження її максимального розміру є передчасними, оскільки в даному випадку відсутні об'єктивні підстави вважати, що після здійснення перерахунку будуть порушені права позивача та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на висновки, викладені у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі №420/9269/20, оскільки згідно положень ч. 7 ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 КАС України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки судом обставин справи.
До того ж, предметом розгляду справи №420/9269/20 була правомірність відмови Одеського обласного центру комплектування та соціальної підтримки у видачі позивачу довідок про розмір грошового забезпечення, а не наявність підстав для перерахунку пенсії позивача.
Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки застосував до спірних правовідносин положення Закону №1774-VIII та висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №240/4946/18, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Верховним Судом, зокрема у межах справ №820/1047/17, №809/853/18, №809/984/18 неодноразово зазначалось, що положення процесуального закону в частині виходу за межі позовних вимог були предметом обговорення у Верховному Суді України, який, у постанові Пленуму від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення», зазначав, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
При цьому, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
Щодо посилань апелянта, що на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі посилання не є релевантними, оскільки вказана постанова жодних висновків, які б могли бути засновані до спірних правовідносин, не містить.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва