П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2823/21
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 16.04.2021р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
при секретарі - Рябоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області, в якому просив суд:
- визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Біляївської міської ради №1303-59/VII від 04 серпня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської об'єднаної територіальної громади;
- зобов'язати Біляївську міську раду Біляївського району Одеської області втретє розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 березня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської ОТГ;
- зобов'язати Біляївську міську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської ОТГ.
Позов обґрунтовував тим, що на виконання судового рішення по справі №420/4132/20 Біляївська міська рада повторно розглянула заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства та рішенням №1303-59/VII від 04.08.2020р. незаконно відмовила у наданні відповідного дозволу. Підставою для відмови відповідачем зазначено невідповідність розташування земельної ділянки генеральному плану м.Біляївка, в експлікації до якого на місці бажаного розташування земельної ділянки під позначкою 79 передбачено «тракторна бригада». Міською радою не враховано, що відповідно до положень ст.6 Закону України «Про особисте селянське господарство» на земельній ділянці, яка надається для ведення особистого селянського господарства, можливо здійснювати виробництво, переробку сільськогосподарської продукції, використовуючи, при цьому, сільськогосподарську техніку, інвентар та обладнання, транспортні засоби. А відтак, надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства на території Біляївської ОТГ, жодним чином не змінює функціональну зону чи планувальну структуру Генерального плану міста Біляївка.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області №1303-59/VII від 04.08.2020р. про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської ОТГ.
Зобов'язано Біляївську міську раду втретє розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської ОТГ.
Зобов'язано Біляївську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської ОТГ.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Біляївська міська рада Біляївського району Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 16.04.2021р. та прийняти нове судове рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення щодо зобов'язання Біляївську міську раду надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської ОТГ, втрутився у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень, оскільки вирішив питання, віднесені до виключної компетенції органів місцевого самоврядування.
Також, апелянт посилається на те, що земельною ділянкою, з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо якої ОСОБА_1 звернувся до відповідача, фактично користується ПП «Промінь» на підставі договору оренди землі, укладеного 10.07.2006р. між Біляївською РДА та ПП «Агрофірма «Промінь». Про вказану обставину Біляївська міська рада дізналася із рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2021р. по справі №916/2064/20, копію якого отримала 22.04.2021р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04.03.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Біляївського міського голови із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської ОТГ.
До клопотання позивач додав: акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, експлікацію земельних угідь, копію паспорту та ідентифікаційного коду.
Листом Біляївської міської ради №250-04/11 від 17.03.2020р. ОСОБА_1 повідомлено, що у зв'язку з тим, що у наданих позивачем документах відсутні графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, Біляївська міська рада не може розглянути заяву.
З урахуванням листа Біляївської міської ради №250-04/11 від 17.03.2020р. ОСОБА_1 подав заяву від 03.04.2020р. з графічними матеріалами, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки.
Рішенням Біляївської міської ради №1233-57/VII від 16.04.2020р. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що «керуючись пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, розглянувши заяви громадян та враховуючи висновки постійної комісії з питань екології, земельних відносин, раціонального використання земельних і природних ресурсів, орендна плата за користування земельними ділянками комунальної та державної форми власності є одним з найважливіших джерел наповнення міського бюджету, що дає змогу громаді створювати сприятливий і комфортний життєвий простір шляхом будівництва, реконструкції та ремонту об'єктів соціальної, транспортної та іншої інфраструктури, у зв'язку з чим не надавати у власність земельні ділянки в межах населених пунктів для ведення особистого селянського господарства (крім земельних ділянок в межах старої житлової забудови)».
Вказане рішення міської ради ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі №420/4132/20 його позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області №1233-57/VII від 16.04.2020р. про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Біляївську міську раду Біляївського району Одеської області повторно розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.
На виконання судового рішення по справі №420/4132/20 Біляївська міська рада Біляївського району Одеської області 04.08.2020р. повторно розглянула заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням №1303-59/VII від 04 серпня 2020 року міська рада відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на невідповідність розташування земельної ділянки генеральному плану м. Біляївка, в експлікації до якого на місці бажаного розташування земельної ділянки під позначкою 79 передбачено «тракторна бригада».
Не погоджуючись з правомірністю зазначеного рішення міської ради ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду про його скасування та зобов'язання Біляївську міську раду втретє розглянути його заяву від 04.03.2020р. з прийняттям рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської ОТГ.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , не погодився з доводами відповідача про невідповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану м. Біляївка, в експлікації до якого на місці бажаного розташування земельної ділянки під позначкою 79 передбачено «тракторна бригада», зазначивши, що Біляївською міською радою не доведено, на підставі якого правового акту визначається вказане правове становище земельної ділянки.
За висновками суду першої інстанції, відмова відповідача у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою згідно оскаржуваного рішення Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області №1303-59/VII від 04 серпня 2020 року з підстав, не визначених частиною 7 статті 118 ЗК України, за наслідками повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 , свідчить про відсутність наміру у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до чинного законодавства. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах буде прийняття рішення про зобов'язання Біляївську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської ОТГ.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів входить з наступного.
Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» №858-IV від 22.05.2003р., проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.
Згідно із частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.
Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської об'єднаної територіальної громади, у рішенні №1303-59/VII від 04 серпня 2020 року Біляївська міська рада вказала невідповідність розташування земельної ділянки генеральному плану м. Біляївка, в експлікації до якого на місці бажаного розташування земельної ділянки під позначкою 79 передбачено «тракторна бригада».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань відповідача, оскільки, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, згідно відомостей, що містяться у Генеральному плані м. Біляївка, земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_1 звернувся до міської ради, відноситься до території комунальних підприємств.
У рішенні №1303-59/VII відповідач зазначив, що під позначкою 79 передбачена «Тракторна бригада», при цьому, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не вказує, на підставі якого правового акту визначається вказане правове становище земельної ділянки.
Більше того, в апеляційній скарзі Біляївська міська рада не заперечує висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань відповідача у рішенні №1303-59/VII від 04 серпня 2020 року на невідповідність розташування земельної ділянки генеральному плану м. Біляївка.
Вимоги поданої скарги апелянт, передусім, обґрунтовує тим, що депутати Біляївської міської ради дійшли висновку, що орендна плата за користування земельними ділянками комунальної форми власності є одним із найважливіших джерел наповнення міського бюджету, у зв'язку з чим вирішили надавати та погоджувати надання земельних ділянок тільки учасникам антитерористичної операції, які зареєстровані на території Біляївської ОТГ.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки вказані посилання були підставою для прийняття рішення Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області №1233-57/VII від 16.04.2020р., яке визнано протиправним та скасовано рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі №420/4132/20.
Колегією суддів встановлено, що у клопотанні позивача зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, тобто вимоги ч.6 ст.118 Земельного кодексу України щодо таких клопотань позивачем дотримано.
Відповідачем, в свою чергу, відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської об'єднаної територіальної громади, за відсутності підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність рішення Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області №1303-59/VII від 04 серпня 2020 року та, у зв'язку з цим, про наявність підстав для його скасування.
Що ж до посилань апелянта на те, що земельною ділянкою, з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо якої ОСОБА_1 звернувся до відповідача, фактично користується ПП «Промінь» на підставі договору оренди землі, укладеного 10.07.2006р. між Біляївською РДА та ПП «Агрофірма «Промінь», то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018р. по справі №545/808/17.
Більше того, в матеріалах справи відсутні належні докази, з яких являлося б за можливе встановити, що земельна ділянка, щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою якої ОСОБА_1 звернувся до міської ради, входить до складу земель, які надано у користування ПП «Промінь» на підставі договору оренди землі, укладеного 10.07.2006р. між Біляївською РДА та ПП «Агрофірма «Промінь».
Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на те, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення щодо зобов'язання Біляївську міську раду надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Біляївської ОТГ, втрутився у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень та вирішив питання, віднесені до виключної компетенції органів місцевого самоврядування.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980р., під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання відмови у його наданні, регламентовано ст.118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Колегія суддів вважає, що прийняття у даному випадку рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки не є втручанням суду у дискреційні повноваження Біляївської міської ради.
З огляду на те, що позивач звернувся до суб'єкта владних повноважень - органу місцевого самоврядування з приводу надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, тобто, користуючись правом передбаченим ч. 6 ст. 118 ЗК України, в межах ст. 121 ЗК України, а відповідач, в свою чергу, оскаржуваним рішенням, вдруге відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою всупереч вимогам чинного законодавства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ефективним в даному конкретному випадку може бути лише такий спосіб захисту порушених прав та свобод позивача, як зобов'язання Біляївську міську раду надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,3181 га для ведення особистого селянського господарства
Саме такий спосіб захисту порушених інтересів, прав та свобод позивача забезпечить їх повне поновлення та унеможливить необхідність повторного звернення ОСОБА_1 до суду, враховуючи, що останній вже оскаржував відмову Біляївської міської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за його заявою від 04.03.2020р. в судовому порядку.
Колегія суддів вважає, що відповідач в межах спірних правовідносин проявив поведінку, яка свідчить про відсутність наміру прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.
Верховний Суд у постанові від 18 червня 2020 року у справі №802/1827/17-а дійшов висновку, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Біляївської міської ради та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2021 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук