П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1980/21
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.
Дата і місце ухвалення 30.03.2021р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021року по справі №400/1980/21 за позовом приватного закладу вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу, -
29 березня 2021 року Приватний заклад вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України №34-л від 22.03.2021 року "Про результати планової перевірки приватного закладу вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" та Коледжу приватного закладу вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" в частині п. 1, яким позивачу анульовано ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти, у зв'язку із виявленням недостовірних відомостей у документах, поданих до органу ліцензування разом із заявою про отримання ліцензій на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності).
30 березня 2021р. навчальний заклад звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив зупинити дію оскаржуваного наказу в частині п. 1, яким позивачу анульовано ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти.
В обґрунтування вказаної заяви зазначив про існування очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу. При цьому, наголошував, що невжиття заходів забезпечення позову не дозволить забезпечити ефективний захист або поновлення його прав.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.03.2021р. суд задовольнив заяву Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Задовольняючи вказану вище заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку задоволення позовних вимог позивача, ефективний судовий захист та подальше відновлення його прав можуть стати практично неможливими, через фактичне припинення діяльності навчального закладу, що потягне за собою звільнення штатних працівників ПЗВО "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика", втрату викладацького колективу, необхідність пошуку для студентів нових закладів освіти, їх переведення для продовження навчання та може призвести до звернення з позовними вимогами до позивача щодо відшкодування витрат, понесених студентами та викладачів у зв'язку з їх звільненням. Крім того, не зупинення дії оскаржуваного наказу може завдати шкоди репутації позивача.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, Міністерство освіти і науки України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт зазначив, що доводи заявника про порушення оскаржуваним наказом його прав є лише припущеннями, які непідтверджені жодними доказами. На думку апелянта, наявні у справі матеріали свідчать, що навчальний заклад надає неякісні освітні послуги, внаслідок чого позбавляє її набувачів права на якісну освіту.
Зазначив, що вжитий судом спосіб забезпечення позову є фактично вирішенням спору по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. На думку апелянта, оскаржувана ухвала продовжує дію виданої навчальному закладу ліцензії, внаслідок чого забезпечує незаконну діяльність останнього.
На підставі викладеного, апелянт просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до норм ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 ст. 151 КАС України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року № 2.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Враховуючи викладене, застосування таких заходів є виправданим лише у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення суду, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вказані обставини мають бути доведені позивачем.
Заявляючи клопотання про забезпечення позову позивач зазначив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.
В обґрунтування заяви зазначено, що Міністерством освіти і науки України за результатами перевірки заявника складено акт щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню від 15 березня 2021 року №10.3-12-45. На підставі вказаного акту наказом Міністерства освіти і науки України №34-л від 22 березня 2021 року вирішено анулювати Приватному закладу вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" ліцензії на провадження діяльності у сфері вищої освіти.
Позивачем зазначено, що у навчальному закладі навчається 488 здобувачів вищої освіти за договорами про надання освітніх послуг. У випадку задоволення позовних вимог, ефективний судовий захист та подальше відновлення його прав можуть стати практично неможливими, через фактичне припинення діяльності навчального закладу, що потягне за собою звільнення штатних працівників ПЗВО "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика", втрату викладацького колективу, необхідність пошуку для студентів нових закладів освіти, їх переведення для продовження навчання та може призвести до звернення з позовними вимогами до позивача щодо відшкодування витрат, понесених студентами та викладачів у зв'язку з їх звільненням. Крім того, не зупинення дії оскаржуваного наказу може завдати шкоди його репутації. За таких обставин, припинення навчального процесу завдасть істотної шкоди здобувачам вищої освіти, які продовжують навчання у 2021 році.
Тому вжиття заходів забезпечення адміністративного позову забезпечить дотримання справедливого балансу співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, у ч. 2 ст. 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і правова конструкція цієї норми не вимагає встановлення судом на цій стадії протиправності відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, а обмежується достатністю встановлення лише того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Водночас, такі обставини не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, суд, який постановляє вжити заходи забезпечення позову, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до статті 6 КАС України, статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом судового спору в цій справі є правомірність Наказу №34-л від 22.03.2021 року. Підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення позову стало те, що в разі набрання чинності оскаржуваним наказом до прийняття рішення у справі, застосування такого наказу спричинить значні наслідки для позивача, оскільки в разі анулювання ліцензії Приватний заклад вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" позивач не зможе здійснювати освітню діяльність за такою спеціальністю.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює наступні види господарської діяльності: 85.42 Вища освіта (основний); 85.31 Загальна середня освіта; 85.32 Професійно-технічна освіта; 85.41 Професійно-технічна освіта на рівні вищого професійно-технічного навчального закладу; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти.
Станом на даний момент в Приватному закладі вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" навчається 488 здобувачів вищої освіти. Приватний заклад вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" є Виконавцем за договорами про надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, укладених в кількості 488.
В разі незастосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу №34-л від 22.03.2021 року позивач буде позбавлений права участі у вступній кампанії 2021 року, а здобувачі освіти, яким він надає освітні послуги, втратять право отримати документ про вищу освіту в 2021 році та скористатися правом участі у вступній кампанії, а також будуть позбавлені можливості працевлаштування внаслідок неотримання документу про вищу освіту.
Враховуючи безперервність освітнього процесу, в разі задоволення позову Приватний заклад вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу №34-л від 22.03.2021 року, без попереднього застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, поновлення прав позивача та здобувачів вищої освіти буде неможливим, що не відповідає принципу ефективності судового захисту.
Апелянт зазначених доводів суду жодним чином не спростував.
Таким чином, набрання чинності оскаржуваним Наказом може спричинити невідворотні наслідки для значного кола осіб - працівників та осіб, які навчаються у позивача, що є змістовним доводом для вжиття заходів забезпечення позову.
Обрання судом саме такого способу забезпечення позову, як зупинення дії Наказу Міністерства освіти і науки України №34-л від 22.03.2021 року "Про результати планової перевірки приватного закладу вищої освіти "Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика" узгоджується з приписами ч.2 ст.151 КАС України і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову.
Під час тимчасового зупинення виконання такого наказу не відбулося втручання у дискреційні повноваження відповідача чи інших осіб, оскільки суд виконував власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до наданих Конституцією та законами України повноважень.
Втім, оскільки протиправність оскаржуваного наказу Міносвіти є предметом судового спору, то при вирішенні питання про забезпечення позову судом жодним чином не оцінюються дії та рішення відповідача та не надається їм правова оцінка.
Дослідивши матеріали справи та клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв вірне рішення та доводи позивача є такими, що підтверджуються існуванням обставин, передбачених ст. 150 КАС України, за яких може бути застосовано забезпечення позову, оскільки позивачем у клопотанні про забезпечення позову обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову до прийняття у справі судового рішення по суті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення даного адміністративного позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову в цій справі адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами та інтересами інших учасників учбового процесу.
Доводи апелянта про те, що він діяв за процедурою, визначеною законодавством, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дослідження цього питання підлягає здійсненню судом при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог, а не питання про застосування заходів забезпечення позову.
Доказів того, що вжиття заходів забезпечення позову призвело до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалось запобігти, матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповне з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.
Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища. Крім того, суд вважає, що застосуванням заходів забезпечення позову не може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308,311,312, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя Бойко А.В.
Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.