про залишення позову без розгляду
29 червня 2021 року м. Рівне №460/2791/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
ОСОБА_1
доУправління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради
визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, розмір якої не відповідає статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 року № З-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18);
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіїїх соціального захисту” у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 року № З-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) з урахуванням раніше виплаченої суми.
Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Перейшовши до розгляду справи по суті, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Варто звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Разом з тим, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Так, згідно з вимогами статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частиною четвертою статті 17-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на викладене, суд зазначає, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Дана позиція кореспондується з відповідними висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Проте до суду за захистом своїх прав, зокрема щодо нарахування та виплати вказаної допомоги за 2020 рік позивач звернувся лише 02.04.2021, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого чинним законодавством України.
Суд звертає увагу що з дня отримання допомоги до 05 травня особою, якій призначена така допомога вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання зазначеної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру складових призначеної виплати звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У свою чергу, звернення позивача в березні 2021 року до відповідача стосовно здійснення перерахунку і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір виплаченої у 2020 щорічної разової грошової допомоги.
Таким чином, звернення позивача до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради з заявою про перерахунок та виплату суми невиплаченої допомоги до 05 травня не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові №240/12017/19 від 31.03.2021.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на це, суд дійшов висновку про залишення даного позову без розгляду.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень п.13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 240, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій - залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу суду складено 29 червня 2021 року
Суддя У.М. Нор