29 червня 2021 року м. Рівне №460/440/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку отримуваної пенсії, враховуючи страховий стаж за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 01.01.2010 по 30.06.2010;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії із урахуванням страхового стажу за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 01.01.2010 по 30.06.2010. починаючи з 25.08.2020.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 01.01.2010 по 30.06.2010, оскільки позивач сплачувала мінімальні страхові внески до Пенсійного фонду.
Ухвалою суду від 29.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач як приватний підприємець сплачувала страхові внески з червня 2005 року по червень 2020 року. При цьому, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 30.06.2010 суми сплачених страхових внесків є меншими, ніж мінімальний страховий внесок у відповідному місяці року. Отже, зазначені вище періоди зараховані до страхового стажу при обчисленні пенсії пропорційно сплаченим страховим внескам. У разі здійснення відповідної доплати до суми мінімального страхового внеску, зазначені періоди зараховуватимуться до страхового стажу як повні місяці. Враховуючи викладене, станом на момент призначення позивачу пенсії відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.09.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.36).
З 24.05.2005 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОО №820704 (а.с.8).
Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 21.03.2016 №1617123401028, ОСОБА_1 з 01.01.2012 перебувала на спрощеній системі оподаткування (І група) (а.с.9).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 30.06.2020 припинила підприємницьку діяльність на підставі власного рішення.
03.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про здійснення перевірки нарахування страхового стажу (а.с.16).
Листом від 20.11.2020 №9002-8964/Т-02/8-1700/20 відповідач повідомив позивача про те, що пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 28 років 11 місяців 25 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності, починаючи з 05.07.1978. При цьому, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 30.06.2010 суми сплачених страхових внесків є меншими, ніж мінімальний страховий внесок у відповідному місяці року. Отже, зазначені вище періоди зараховані до страхового стажу при обчисленні пенсії пропорційно сплаченим страховим внескам (а.а.с.17-19).
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-ІV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частини другої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У силу вимог частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, при наявності доказів сплати позивачем страхових внесків, відповідні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, які не можуть бути меншими, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із пунктом а) частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
У силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абз.3 пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
За приписами пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включається період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з пунктом 4 Порядку №637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Таким чином, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата страхових внесків (єдиного внеску). При цьому, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ №727/98), який припинив дію з 01 січня 2012 року, установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Пунктом 2 Указу №727/98 визначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Згідно з пунктом 6 Указу №727/98, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
При цьому, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов'язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.
У свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка у проміжок часу з 2000 по 2017 рік займалася підприємницькою діяльністю, до її страхового стажу є сам лише факт сплати нею страхових внесків (єдиного внеску), незалежно від їх розміру.
З огляду на положення Указу №727/98, фізичні особи-підприємці, які перебували на спрощеній системі оподаткування до 01 січня 2012 року були звільнені від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплачували його у складі єдиного податку. Як наслідок, такі особи звільнялися від обов'язку подання відомостей до Пенсійного фонду України про суми нарахованого прибутку та утриманої з них суми страхового внеску.
Судом встановлено, що у спірні періоди з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на спрощеній системі оподаткування, сплачувала страхові внески до Пенсійного фонду (а.а.с.9-13).
Суд зазначає, що для врахування спірних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу визначальне значення має лише сам факт сплати внесків в будь-якому розмірі, тобто у сумі більшій, ніж нуль гривень.
Наявність заборгованості перед податковим, пенсійним органами та органом соціального страхування з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 01.01.2010 по 31.12.2010 відповідачем не доведена, що свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
Отже, позивач набула право на зарахування вказаних періодів до її трудового стажу у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував та не довів правомірності оскаржуваних дій, в той час як порушення прав позивача, про захист яких вона просила, знайшло підтвердження в ході судового розгляду.
Отже, позов підлягає до задоволення.
Поряд з цим, оскільки пенсію ОСОБА_1 було призначено з 12.09.2020, то перерахунок пенсії відповідачу слід здійснити саме з цієї дати, а не з 25.08.2020, як просить позивач.
Враховуючи положення ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у виді судового збору в сумі 908,00грн, сплачені згідно з квитанцією від 25.01.2021 №53915521 (а.с.29).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття нею підприємницькою діяльністю з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року у повному обсязі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повністю зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття підприємницькою діяльністю з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року і провести перерахунок призначеної пенсії із врахуванням до страхового стажу зазначеного періоду зайняття підприємницькою діяльністю, починаючи з 12 вересня 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028, ідентифікаційний код 21084076).
Рішення складено 29 червня 2021 року.
Суддя О.М. Дудар