Справа № 420/6221/21
30 червня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 05 грудня 2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 відсотків до 78 відсотків від суддівської винагороди, з якої воно обчислюється, здійснені за протоколом призначення пенсії від 21 вересня 2020 року;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди з якої воно обчислюється, починаючи з 05 грудня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення суду, було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 05 грудня 2018 року, проте протиправно зменшило відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання з 90 % на 78 % від суддівської винагороди.
ОСОБА_1 вказував, що у сукупності зі стажем роботи на посаді судді, його стаж становить 42 роки та 7 днів, що надає йому право на встановлення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до абзацу 2 пункту 25, абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІ від 02.06.2016 року, із наступними змінами, внесеними згідно із Законом №1774-VІІІ від 06.12.2016 року та у редакції Закону №1798-VІІІ від 21.12.2016 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№30255/21 від 10.06.2021р.) на позовну заяву (а.с.202-203).
Відзив обґрунтований наступним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області наголошує, що перерахунок здійснюється відповідно до чинного законодавства України - застосуванню підлягає та норма, яка є чинною на момент здійснення перерахунку пенсії, а не та, яка була чинна на момент виходу на пенсію.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказувало, що стаж ОСОБА_1 на посаді судді складає 34 роки, а для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% - законні підстави відсутні.
У відповіді на відзив (вх.№ЕП/16236/21 від 14.06.2021р.) ОСОБА_1 наголошував, що Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №520/12552/17 від 20 грудня 2017 року зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок довічного грошового утримання позивача у розмірі 90 % від суддівської винагороди, та зменшувати цей відсоток під час перерахунку з 05 грудня 2018 року, у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області правових підстав не було (а.с.208-209).
Станом на 30 червня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 13 вересня 2016 року (а.с.145) отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07 липня 2010 року, у редакції, чинній на час виходу у відставку, що у свою чергу було визначено Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №520/12552/17 від 20 грудня 2017 року (а.с.36-39) .
На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/5916/19 від 24 липня 2020 року (суддя Свида Л.І.), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 21 вересня 2021 року, ОСОБА_1 здійснено:
перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 05 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2018 рік (3723,00 гривень на місяць) (а.с.191);
перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік (4173,00 гривень на місяць) (а.с.192);
перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного суду №06-21/257/2020 від 10 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці (а.с.193).
Однак, з 21 вересня 2021 року, під час здійснення відповідних перерахунків на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/5916/19 від 24 липня 2020 року (суддя Свида Л.І.), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зменшено з 05 грудня 2018 року відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 78% від суми грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
Не погоджуючись зі зменшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з положеннями ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VIІІ (у редакції закону станом на день призначення довічного грошового утримання позивачеві), судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
18 лютого 2020 року, Конституційного Суду України рішенням № 2-р/2020 визнав крім іншого, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, зі змінами.
Конституційним Судом України у вказаному рішенні зазначено, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Суд зазначає, що саме на підставі рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року, Одеським окружним адміністративним судом по адміністративній справі №420/5916/19 від 24 липня 2020 року (суддя Свида Л.І.) було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 : перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 05 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2018 рік (3723,00 гривень на місяць); перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік (4173,00 гривень на місяць) та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного суду №06-21/257/2020 від 10 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, оскільки з 18.02.2020 року у законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII, суд зазначає, що на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені ст.142 Закону №1402-VIII.
Так, згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Статтею 137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
У свою чергу, згідно Подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_1 №19 від 14 вересня 2016 року, стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання позивача становить - 41 рік, 01 місяць, 23 дні (а.с.147).
Відповідно до Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , його стаж роботи станом на 14 вересня 2016 року становить - 41 рік, 01 місяць, 23 дні (а.с.152).
З послужного списку позивача (а.с.93-98) та копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 судом встановлено, що з 20.05.1975 року по 06.08.1976 року позивач проходів військову службу у Радянській Армії, з 06.08.1976 року по 26.06.1980 року (половина строку навчання) навчався на за денною формою у Військовому інституті, а з 23.07.1980 року по 02.08.1990 року - займав посади у військовому трибуналі (а.с.99-103).
Однак, судом встановлено, що під час здійснення перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/5916/19 від 24 липня 2020 року, пенсійним органом здійснено перерахунок без урахування календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також часу роботи позивача у військовому трибуналі.
Вказане підтверджується і відзивом на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, у якому пенсійний орган наголошував, що страховий стаж позивача на посаді судді складає повних 34 роки (а.с.202 зворотній бік).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України №584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на момент призначення позивача на посаду судді ( з 03.08.1990 року), час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 31 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинного на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 11 червня 2008 року, що до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Суд зазначає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом зокрема у постановах від 06 березня 2018 року по справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року по справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року по справі №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року по справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року по справі № 140/263/17, від 28 жовтня 2020 року по справі № 200/6296/19-а, від 14 травня 2021 року по справі №414/529/17, та від 17 травня 2021 року по справі №243/8281/17.
Отже, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи позивача у військовому трибуналі для врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є протиправним.
Оскільки, чинним законодавством передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача має становити 90 % (20 років - 50%, 20 років*2 = 40%) та має враховувати половину строку навчання за денною формою у Військовому інституті, календарний період проходження строкової військової служби, а також час роботи позивача у військовому трибуналі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 05 грудня 2018 року, було протиправно зменшено його розмір з 90 % до 78% та враховано лише страховий стаж позивача на посаді судді.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 05 грудня 2018 року розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 відсотків до 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 05 грудня 2018 року здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
У свою чергу, судом не встановлено обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області перерахунками від 21.09.2020 року граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , а тому, вимога позивача про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру задоволенню не підлягає.
Тобто, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності його дій щодо зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90 відсотків до 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 05 грудня 2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 відсотків до 78 відсотків від суддівської винагороди, з якої воно обчислюється, здійснені за протоколом призначення пенсії від 21 вересня 2020 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди з якої воно обчислюється, починаючи з 05 грудня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - задовольнити частково.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 05 грудня 2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 78 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді - визнати протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 05 грудня 2018 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Балан Я.В.