Справа № 420/7351/21
29 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження з урахуванням особливостей, визначених ст.ст.268,269,271,272,287 КАС України адміністративну справу за позовною заявою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов,-
05.05.2021 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року судом залишено без руху адміністративний позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
26.05.2021 року (вх.№26937/21) до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із доказами сплати судового збору та позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов від 15.04.2021 року ВП №65165687 про відкриття виконавчого провадження та від 15.04.2021 року ВП №65165687 про стягнення виконавчого збору і про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки Департаменту не затверджувались кошти на виконання рішень суду, виконання рішення суду про стягнення коштів має здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а тому Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) не мав правових підстав для прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.
У позові вказано, що з матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем не було здійснено жодних дій з примусового виконання рішення суду, а тому у відповідача відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, зазначено позивачем, при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника, держаним виконавцем створені умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору.
Ухвалою суду від 02.06.2021 року судом прийнято до розгляду позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов і відкрити провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Вказаною ухвалою судом також доручено відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати до Одеського окружного адміністративного суду (на адресу електронної пошти: inbox@adm.od.court.gov.ua та засобами поштового зв'язку) у п'ятиденний строк від дати отримання даної ухвали (належним чином засвідчені копії матеріалів ВП65165687 та зупинено провадження по справі №420/7351/21 до надходження відповіді на доручення.
10.06.2021 року за вх.№ЕП/15943/21 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов разом із матеріалами ВП65165687, в якому зазначено про необґрунтованість позовних вимог.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року поновлено провадження по справі №420/7351/21 за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов та призначено справу до судового розгляду на 23 червня 2021 року о 10:00 год..
Суд дійшов висновку про розгляд справи відповідно до ч.9 ст.205 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року по справі №420/14017/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси та Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю, визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
На вказане рішення Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №420/14017/20 від 01 березня 2021 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 12.04.2021 року звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою щодо виконання рішення суду по справі №420/14017/20.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 15.04.2021 року за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/14017/20 від 01 березня 2021 року відкрито виконавче провадження за №65165687 (а.с.11, 40, 80).
Вказана постанова направлена позивачу 15 квітня 2021 року згідно супровідного листа від 15.04.2021 року №10.03-5990 (а.с.12, 41, 80-зворотній бік).
Також, 15.04.2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято постанови ВП №65165687:
- про стягнення виконавчого збору відповідно до ч.ч.3, 4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у розмірі 24000,00 грн. (а.с.16, 45, 82-зворотній бік);
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с.13-14, 42-43, 81), відповідно до якої встановлено, що було витрачено: оплата за виконавче провадження інформація про яке вносить до АСВП на суму 69,00 грн; оплата за просту кореспонденцію у кількості 2 загальною сумою 18 грн; оплата за рекомендовану кореспонденцію з повідомленням у кількості 2 загальною сумою 70,00 грн; канцелярське приладдя на суму 112,00 грн.
30 квітня 2021 року позивачем направлено відповідачу лист №02-24/1142 (а.с.83-зворотній бік, 84), в якому зазначено, що Департамент є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів бюджету міста та коштів Державного бюджету. У листі вказано, що оскільки Департаменту не затверджувались кошти на виконання рішень суду, виконання рішення суду про стягнення коштів має здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Оскільки Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради не є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, то він не може здійснювати зазначену виплату, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У листі вказано, що оскільки Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради не є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, то він не може здійснювати зазначену виплату, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Враховуючи вищевикладене, вказано у листі, Департамент вважає, що ним вжито всіх можливих заходів для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року по справі № 420/14017/20.
У зв'язку із вказаним, позивач просив визнати невиконання зазначеного рішення на теперішній час з поважних причин.
Також, у листі вказано, що 30.04.2021 року Департаментом подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
02.06.2021 року позивачем подано до відповідача листа №02-24/1625 про зупинення виконавчого провадження на підставі ст.38 Закону України «Про виконавче провадження (а.с.85).
07.06.2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято постанову ВП №65165687 про зупинення виконавчого провадження (а.с.85-зворотній бік).
Вважаючи постанови від 15.04.2021 року ВП №65165687 про відкриття виконавчого провадження та від 15.04.2021 року ВП №65165687 про стягнення виконавчого збору і про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Суд зазначає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачем було протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2021 року ВП № 65165687.
Доводи позивача, що Департаментом не затверджувались кошти на виконання рішень суду, виконання рішення суду про стягнення коштів має здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а тому відповідач не мав правових підстав для прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження суд вважає необґрунтованими, оскільки виконавчий лист №420/14017/20 від 017.03.2021 року, на підставі якого прийнято виконавче провадження № 65165687 стосується рішення суду, яким зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Тобто, виконавче провадження відкрите на підставі рішення суду зобов'язального характеру, а не на підставі рішення про стягнення коштів з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Відтак, посилання позивача на статтю 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою передбачені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, п.20 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440 та на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 є безпідставними, оскільки рішенням суду по справі №420/14017/20 з позивача кошти стягнуті не були.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.04.2021 року ВП № 65165687 про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.
Відповідно ч.ч. 1-4, 6, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України" та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п. 3 ч.5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Разом з тим, виконання судового рішення у справі № 420/14017/20 не може здійснюватися відповідно до Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги не може вважатись ні стягненням коштів, ні зобов'язанням вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
У державного виконавця не було інших підстав, передбачених частиною п'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», не стягувати з боржника виконавчий збір.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі №522/19758/18.
При цьому, чинною на момент прийняття оскаржуваних постанов редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено залежність наявності підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання виконавчого документа.
Тобто, постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.04.2021 року ВП № 65165687 про стягнення виконавчого збору 24000,00 грн. винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо постанови Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.04.2021 року ВП № 65165687 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», Кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).
Відповідно до п.1 розділу VI Інструкції, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.
Згідно з п.2 розділу VI Інструкції, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)). Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2830/5, передбачено такі види витрат виконавчого провадження за виготовлення документів виконавчого провадження як папір, копіювання, друк документів та канцтовари, а за пересилання документів виконавчого провадження як конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини та послуги поштового зв'язку.
Суд зазначає, що з оскаржуваної постанови відповідача від 15.04.2021 року ВП № 65165687 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не можливо встановити, які конкретно витрати були враховані відповідачем у вказаній постанові, оскільки наявні лише загальні посилання на «канцелярське приладдя», «рекомендована кореспонденція з повідомленням» та «проста кореспонденція», без конкретизації, з чого складаються вказані витрати відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2830/5.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем, приймаючи оскаржувану постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, було порушено принцип обґрунтованості акта індивідуальної дії, а відтак вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.04.2021 року ВП № 65165687 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з п.8 та п.9 ч.1 ст.4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, звернувшись з даним позовом до суду щодо оскарження рішень державного виконавця в порядку ч.1 ст.287 КАС України, позивач не виступає суб'єктом владних повноважень в даних спірних правовідносинах, оскільки оскаржує рішення відповідача, якими порушені його права, і відповідно відповідач в цих правовідносинах згідно з п.7, п.9 ч.1 ст.4, ч.1 ст.287 КАС України є суб'єктом владних повноважень.
Позивачем у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.
За подачу до суду даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн., з яких 2270,00 грн - за вимоги майнового характеру.
Ціна позовну у даній справі за вимоги майнового характеру, складає 24269 грн.
При цьому суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови ВП № 65165687 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено стягнути 269 грн.
Тобто, у відсотковому співвідношення судом задоволено 1,11 % розміру позовних вимог позивача (269 грн. (сума задоволених вимог) х 100% : 24269 грн. (загальна ціна (сума) позову).
З урахуванням часткового задоволення позовної заяви майнового характеру у розмірі, що становить 1,11 % від суми заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, становить 25,20 грн (2270 грн. (загальна сума судового збору) х 1,11 %), пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов адміністративну справу за позовною заявою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.04.2021 року ВП № 65165687 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради судові витрати по сплаті судового збору у сумі 25,20 грн. пропорційно до розміру задоволених вимог.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул.Косовська, 2-Д, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 36290160).
Відповідачі:
- Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Розумовська, 37, м.Одеса, 65091);
- Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Богдана Хмельницького, 34, м.Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 43315529).
Третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Корой С.М.