Рішення від 29.06.2021 по справі 420/8489/21

Справа № 420/8489/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Головне управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними дій та скасування постанов, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду від 09.06.2021 року) до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Головне управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2020 р. ВП № 63673128;

- скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2020 р. ВП № 63673128;

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення 19.11.2020 р. постанови про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 63673128;

- скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника від 19.11.2020 р. ВП № 63673128.

Ухвалами суду від 09.06.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 18.06.2021 року: замінено третю особу - Головне управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код юридичної особи: 43142370) правонаступником - Головним управлінням ДПС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44069166); зупинено провадження у справі; від 25.06.2021 року: поновлено провадження у справі.

Згідно зі змістом позовної заяви та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- п'ятого травня 2021 року після відмови банку провести операцію ОСОБА_1 (надалі - позивач) щодо оплати продуктів, останній зателефонував на гарячу лінію "Приватбанку" та дізнався що, його банківські рахунки заблоковано. Вважаючи, що блокування грошових коштів було здійснено без достатніх правових підстав, позивач уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Марченко Валентином Валентиновичем (надалі - представник позивача) та доручено останньому вжити дії на відновлення порушеного права вільно розпоряджатися своїм майном (грошима). Представник позивача через єдиний реєстр боржників з'ясував номер виконавчого провадження та звернувся до відповідача з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 63673128;

- одинадцятого травня 2021 року о 10:01 державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семенішина Юлія Миколаївна (надалі - виконавець) частково ознайомила з матеріалами виконавчого провадження представник позивача. Проте в ознайомлені з документом, що підтверджує надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу (боржнику) було відмовлено. Представник позивача 12.05.2021 направив адвокатський запит щодо витребування згаданого документа. Станом на 19.05.2021 відповідь на адвокатський запит від відповідача не надходила;

- одразу після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження всі фотокопії було надіслано позивачу, в наслідок чого 11.05.2021 йому стало відомо про порушення його прав та інтересів. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження стало зрозумілим, що виконавець відкрив виконавче провадження всупереч вимог Закону України Про виконавче провадження та профільних підзаконних нормативно-правових актів;

- по-перше. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повинен містити: ім'я, по батькові та посаду посадової особи, яка його видала (виконавцем прийнято документ в який мав тільки ініціали посадовця, що був безпідставно зазначений як відповідальна особа ДПС) повне найменування (для юридичних осіб) стягувача (у виконавчому документі зазначено скорочену назву стягувача - ГУ ДПС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ. В єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі -Витяг з ЄДР) стягувач значиться як "ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ" Приписами ч. 3 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Проте ОСОБА_2 не був уповноваженою особою як станом на складання вимоги про сплату боргу Ф-213131-50, так і на момент її пред'явлення до виконання. Цей факт підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.02.2020 та 19.11.2020. Отже, на час прийняття виконавчого документа до виконання у виконавця була відсутня достовірна інформація про наявність у ОСОБА_2 повноважень вчиняти дії від імені юридичної особи та підписувати виконавчі документи. Аналогічна вимога щодо підтвердження повноважень особи яка не є керівником, наявна у частині 3 розділу III інструкції з організації примусового виконання рішень, яку затверджено наказом Міністерства юстиції України № 512/5 02.04.2012 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (надалі - інструкція), в якій зазначено, що "до заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження." Але документа що підтверджує повноваження ОСОБА_2 матеріали виконавчого провадження не містять. Це підтверджує протиправну бездіяльність виконавця та недотримання ним приписів профільної інструкції. Отже, виконавчий документ не відповідає 4-м вище наведеним вимогам статті ст. 4 Закону України Про виконавче провадження та інструкції. За таких умов виконавець повинен був перевірити відповідність виконавчого документа вимогам законів та відповідно до п. 6 ч. 4 згаданої статті мав обов'язок протягом 3-х днів повернути виконавчий документ стягувачу. Але виконавець не вчинив так, як передбачає наведена законодавча норма, чим допустив протиправну бездіяльність. Водночас помилковість висновків виконавця про відповідність виконавчого документи вимогам закону призвела до протиправних дій щодо відкриття виконавчого провадження. Отже допустивши бездіяльність, як наслідок, виконавцем були вчинені протиправні дії які проявились в ухвалені постанови про відкриття виконавчого провадження;

- по-друге, у відповідності ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Але матеріали виконавчого провадження не містять доказів про направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом. Отже, не повідомивши належним чином позивача про відкриття виконавчого провадження виконавець допустив протиправну бездіяльність;

- по-третє, позивач вважає, що неповідомлення його належним чином про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження позбавило його передбаченої законодавством можливості виконати вимоги виконавчого документа добровільно чи оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №211/6681/15-а(2-а/211/12/16). Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню. З огляду на те що на підставі протиправної постанови про відкриття виконавчого було ухвалено постанову про арешт коштів боржника, то вона є теж неправомірною;

- відповідачем не виконано ухвалу суду від 9 червня 2021 року в частині витребування «належних та допустимих доказів про дату отримання або про причини неотримання позивачем оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2020 р. ВП № 63673128 та постанови про арешт коштів боржника від 19.11.2020 р. ВП № 63673128» Цей прихований відповідачем доказ мав би спростувати або підтвердити твердження позивача, що Державний виконавець не вправі вчиняти будь-які подальші дії в рамках виконавчого провадження без належного повідомлення (рекомендованим листом) боржника (позивача) про відкриття виконавчого провадження. Отже, доводи позивача про те, що він не був повідомлений належним чином про відкриття виконавчого провадження не спростовані;

- зазначаючи про відповідність виконавчого документу вимогам ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» крім копіювання тексту статі не наводить жодного аргументу на спростування тверджень позивача, що: у виконавчому документі місця скорочене найменування стягувача замість повного найменування (п. 3); у виконавчому документі місця ініціали посадової особи, що видала виконавчий замість ім'я та по батькові посадової особи (п. 3). Також відповідачем не спростовано, що в нього відсутній обов'язок перевіряти відповідність виконавчого документу вимогам закону, у тому числі чи підписано виконавчий документ уповноваженою особою, або особою яка не має на це права. Отже, відповідачем ні як не спростовується посилання позивача, що виконавчий документ підписано неуповноваженою особою;

- відповідач вчиняє недобросовісно коли обгрунтовуючи правомірність своїх дій наводить лише вигідні уривки з ч. 5 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та ще й так, що спотворений зміст є підставою для наступних «логічних» висновків відповідача. Отже, відповідач зазначив, що повернення виконавчого документа стягувану без прийняття його до виконання не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання. Відповідач приховав подальший текст, з якого випливає, що наведене можливе лише "протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону". Отже, виконавчий документ, строк пред'явлення, якого пропущений, не може бути пред'явлено до виконання, як другого, так і першого разу. Але відповідач розраховуючи, що ніхто не побачить обману, виклав протилежне обґрунтування возводячи прострочений виконавчий документ у ранг «чинного» та «неоскаржуваного».

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень зі спірних обставин справи, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 19.11.2020 на адресу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява ГУ ДПС в Одеській області про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф-213131-50 У, виданої ГУ ДПС в Одеській області 19 лютого 2020 року;

- вимога про сплату боргу № Ф-213131-50 У, що видана ГУ ДПС в Одеській області 19 лютого 2020 року відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а стягувачем за виконавчим документом, тобто ГУ ДПС в Одеській області, було подано заяву про примусове виконання рішень у порядку статті 26 Закону України «Про виконавче провадження;

- 19.11.2020 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63673128;

- чинний неоскаржений виконавчий документ не позбавляє боржника обов'язку від сплати боргу та не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання, що в подальшому призведе до повторного порушення прав боржника ОСОБА_1 (якщо виконавчий документ дійсно є неправомірним);

- Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було направлено постанови № 63673128 про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 19.11.2020 боржнику ОСОБА_1 , але станом на сьогоднішній день квитанції, що підтверджують направлення вказаних постанов зіпсувалися у зв'язку із тривалим терміном зберігання.

18.06.2021 року електронною поштою та 23.06.2021 року поштою від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення від 18.06.2021 року щодо позову з додатками, в яких остання просить відмовити у задоволенні даного позову. (а.с.129-149)

При цьому суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи, ідентифікаційний код: 43142370, зокрема:

- найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності): Головне управління ДПС в Одеській області (ГУ ДПС в Одеській області);

- немає відомостей щодо ОСОБА_2 / ОСОБА_2 , ні як про керівника юридичної особи, ні як про особу, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи.

19 лютого 2020 року ГУ ДПС в Одеській області сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-213131-50 У (а.с.23), якою позивача повідомлено, що станом на 20.10.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 29293,44 грн., та що відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ГУ ДПС в Одеській області вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі, усього: сума боргу - 29293,44 грн., у тому числі: недоїмка - 29293,44 грн.

Вказана вимога підписана в.о.заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_2.

Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до відповідача із заявою, вих. № 23345/9/15-32-13-04-10 від 12.11.2020 року (а.с.104-105), у якій, просило, зокрема:

- відкрити виконавче провадження про стягнення з позивача заборгованості перед бюджетом в сумі 29293,44 грн;

- відповідно до ст. 18 Закону № 1404, але не виключно:

- накласти арешт на майно боржника;

- накласти арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Вказану заяву подано за підписом в.о.заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_2.

До заяви додано оригінал вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 року № Ф-213131-50 У.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 63673128 від 19.11.2020 року (а.с.107), державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиною Юлією Миколаївною, розглянуто заяву про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ф-213131-50 У, виданої 19.02.2020 року ГУ ДПС в Одеській області, та керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено, зокрема: відкрити виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-213131-50 У, виданої 19.02.2020 року ГУ ДПС в Одеській області про стягнення коштів в сумі 29293,44 грн.

19.11.2020 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиною Юлією Миколаївною винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 63673128 (а.с.108), якою, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено:

- накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з: діями відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2020 р. ВП № 63673128; постановою відповідача про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2020 р. ВП № 63673128; діями відповідача щодо винесення 19.11.2020 р. постанови про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 63673128; постановою відповідача про арешт коштів боржника від 19.11.2020 р. ВП № 63673128, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.5-18, 21, 42):

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Головного управління ДПС в Одеській області станом на 19.11.2020 року;

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Головного управління ДПС в Одеській області станом на 19.02.2020 року;

- адвокатського запиту від 12 травня 2021 року В.В. Марченка ;

- листа Головного управління ДПС в Одеській області № 13788/6/15-32-13-04-06 від 18.05.2021 року;

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії матеріалів виконавчого провадження № 63673128. (а.с.104-108)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовано законами України (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII); Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі - Інструкція).

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом № 1404-VIII.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

На підставі вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

19 лютого 2020 року ГУ ДПС в Одеській області сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-213131-50 У (а.с.23), якою позивача повідомлено, що станом на 20.10.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 29293,44 грн., та що відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ГУ ДПС в Одеській області вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі, усього: сума боргу - 29293,44 грн., у тому числі: недоїмка - 29293,44 грн.

Вказана вимога підписана в.о.заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_2.

Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до відповідача із заявою, вих. № 23345/9/15-32-13-04-10 від 12.11.2020 року (а.с.104-105), у якій, просило, зокрема:

- відкрити виконавче провадження про стягнення з позивача заборгованості перед бюджетом в сумі 29293,44 грн.;

- відповідно до ст. 18 Закону № 1404, але не виключно: накласти арешт на майно боржника; накласти арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Вказану заяву подано за підписом в.о.заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області ОСОБА_2.

До заяви додано лише та виключно оригінал вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 року № Ф-213131-50 У.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 63673128 від 19.11.2020 року (а.с.107), державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиною Юлією Миколаївною, розглянуто заяву про примусове виконання вимоги про сплату боргу № Ф-213131-50 У, виданої 19.02.2020 року ГУ ДПС в Одеській області, та керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено, зокрема: відкрити виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-213131-50 У, виданої 19.02.2020 року ГУ ДПС в Одеській області про стягнення коштів в сумі 29293,44 грн.

19.11.2020 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиною Юлією Миколаївною винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 63673128 (а.с.108), якою, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено:

- накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 .

Проте, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1404-VIII, зокрема виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.

Також, згідно з п. 3 розділу ІІІ Інструкції до заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Відповідно до абз. 1 п. 4 розділу ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи, ідентифікаційний код: 43142370, зокрема:

- найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності): Головне управління ДПС в Одеській області (ГУ ДПС в Одеській області);

- немає відомостей щодо ОСОБА_2 / ОСОБА_2 , ні як про керівника юридичної особи, ні як про особу, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи.

Зі змісту вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 року № Ф-213131-50 У, поданої Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідачу із заявою, вих. № 23345/9/15-32-13-04-10 від 12.11.2020 року, вбачається, що у ній, як у виконавчому документі, не зазначено, зокрема:

- ім'я та по батькові посадової особи, яка його видала;

- повне найменування юридичної особи стягувача.

До заяви Головного управління ДПС в Одеській області, вих. № 23345/9/15-32-13-04-10 від 12.11.2020 року, не додано та надані відповідачем матеріали виконавчого провадження не містять доказів, що виконавчий документ підписаний уповноваженою посадовою особою або документ, що підтверджує повноваження представника стягувача.

Встановлені обставини - є законодавчими підставами для повернення, зокрема органом державної виконавчої служби виконавчого документу стягувачу.

Відповідно, за встановлених обставин винесення оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження - є протиправним.

Крім того, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Проте, у наданих відповідачем на виконання ухвали суду копіях матеріалів виконавчого провадження відсутні будь-які докази надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, в поясненнях, наданих на виконання ухвали суду про повторне витребування у Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копій: належних та допустимих доказів про дату отримання або про причини неотримання позивачем оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2020 р. ВП № 63673128 та постанови про арешт коштів боржника від 19.11.2020 р. ВП № 63673128; усіх матеріалів ВП № 63673128 (в т.ч. опису матеріалів ВП), відповідач зазначив, що Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було направлено постанови № 63673128 про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 19.11.2020 боржнику ОСОБА_1 , але станом на сьогоднішній день квитанції, що підтверджують направлення вказаних постанов зіпсувалися у зв'язку із тривалим терміном зберігання.

Проте, жодних конкретних доводів та/або доказів на підтвердження обставин щодо зіпсування квитанцій, що підтверджують направлення оскаржених постанов позивачу (зокрема, щодо дати зіпсування квитанцій, щодо документів, якими оформлено встановлене (акт/довідка/тощо) тощо), відповідачем не наведено та не надано.

Отже, відповідачем на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України не доведено, що позивач у справі, як боржник за ВП № 63673128 повідомлений про початок примусового виконання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 року № Ф-213131-50 У у законодавчо встановленому порядку.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних постанов, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.

Щодо решти доводів сторін також слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- оскаржена постанова від 19.11.2020 року ВП № 63673128 про відкриття виконавчого провадження та, відповідно, постанова про арешт коштів боржника від 19.11.2020 року ВП № 63673128 прийняті відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому ці постанови є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно

- позов у зазначеній частині підлягає задоволенню.

При цьому щодо позовних вимог в частині: визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2020 р. ВП № 63673128; визнати протиправними дії відповідача щодо винесення 19.11.2020 р. постанови про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 63673128, - слід зазначити таке.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, оскаржені позивачем дії відповідача входять до предмета перевірки (дослідження, встановлення, доказування) правомірності прийняття оскаржених позивачем постанов.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов'язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки "бажаний результат" встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Виходячи з висновків суду про протиправність оскаржуваних позивачем постанов та їх скасування, суд вважає такий спосіб захисту прав та інтересів позивача ефективним та достатнім, відповідно таким, що не потребує окремого визнання певних дій відповідача, які передували прийняттю (зумовили прийняття) оскаржуваних позивачем постанов, протиправними.

Наведена позиція суду узгоджується також з вищенаведеним висновком Верховного Суду, викладеними в постановах від 21 лютого 2020 року по справі № 826/17123/18 (адміністративне провадження № К/9901/25669/19) та від 6 жовтня 2020 року по справі № 820/5709/16 (адміністративне провадження № К/9901/31931/18) в інших спірних правовідносинах (податкових), проте з аналогічного питання, відповідно до якого, зокрема: оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень; оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка, відповідно

суд дійшов висновків, що:

- в задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2020 р. ВП № 63673128 та визнання протиправними дій відповідача щодо винесення 19.11.2020 р. постанови про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 63673128, - слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано роздруківку банківської Інформації про рух коштів, якою підтверджено сплату 21.05.2021 року судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 1816,00 грн. (а.с.36)

Як вбачається з вищенаведених висновків суду, фактично судом задоволено дві основні позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень нуль копійок).

Також, позивач у прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи.

Щодо судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи, позивачем до позовної заяви додано копії, зокрема (а.с.19, 20, 27, 28, 30-31, 124-128):

- ордеру про надання правничої допомоги;

- клопотання про витребування доказів, у якому наведений розрахунок судових витрат, зокрема:

- витрати, пов'язані з отриманням доказів (витягів із ЄДР) додаток 14 до позову

90;

- витрати на оплату гонорару адвокату 26900;

- квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 16 червня 2021 р.: часткова оплата послуг за договором № 06-2/05-2021 від 6 травня 2021 року про надання правової допомоги в сумі 9600,00 грн.;

- двох квитанцій Національного платіжного сервісу від 20.05.2021 про сплату по 90,00 грн. кожна, вид операції: запит, оплата за отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських організацій;

- договору та витягу з договору № 06-2/05-2021 від 6 травня 2021 року, укладеного між Марченком Валентином Валентиновичем , як адвокатом з однієї сторони, та ОСОБА_1 , як клієнтом, з другої сторони, про наступне:

1. Предмет договору

1.1. Предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги Клієнту стосовно окарження дій (бездіяльності) посадових осіб Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та посадових осіб Головного управління ДПС в Одеській області, на весь час розгляду справи у суді першої інстанції (по суті);

- додаткової угоди від 16.06.2021 року до договору № 06-2/05-2021 від 6 травня 2021 року;

- акта виконаних робіт до договору № 06-2/05-2021 від 6 травня 2021 року про надання правової допомоги адвокатом Марченком Валентином Валентиновичем клієнту - позивачу, які клієнт прийняв за період роботи з 06.05.2021 по 06.06.2021 року:

- проведення бесіди з клієнтом 06.01.2021 щодо узгодження правової позиції - 1300 грн.;

- надсилання заяви до ДВС від 11.05.2021 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження - 3900 грн;

- ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 11.05.2021 - 3900 грн;

- складання та надсилання адвокатського запиту від 12 травня 2021 до ДВС - 3900 грн;

- складання та надсилання адвокатського запиту від 12 травня 2021 до ГУ ДПС в Одеській області щодо витребовування документів про надсилання повідомлення від 19.02.2020 № Ф-213131-50 - 3900 грн;

- складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби від 21.05.2021 - 10000 грн;

- вартість робіт з фіксованим розміром гонорару - 25600 грн;

- вартість робіт з погодинним розміром гонорару - 1300 грн;

- всього виконано робіт на суму - 26900 грн.

Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.

Отже, при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд, в обов'язковому порядку повинен перевірити, чи пов'язані правові витрати з розглядом саме цієї справи.

При цьому суд повинен перевірити вищенаведені обставини саме на підставі документів, наданих позивачем (договір, акт прийому-передачі тощо).

Для того, щоб суд зміг встановити, що витрати пов'язані із розглядом конкретної справи, предмет спору, а по можливості і номер судової справи має бути зазначений в договорі про надання правової допомоги, в довіреності, в актах прийому-передачі, в квитанціях, платіжних дорученнях тощо.

Проте, в жодному з вищенаведених наданих позивачем документів щодо судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи, не зазначено номер справи, предмет спору тощо, отже неможливо встановити пов'язаність понесених позивачем судових витрат з розглядом саме цієї справи.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи № 420/8489/21, - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, відповідно, такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 р. № 405) до 30 червня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 262, 272, 287, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: вул. Пастера, 58, м. Одеса, 65023; ідентифікаційний код юридичної особи: 41404999), третя особа - Головне управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44069166), про визнання протиправними дій та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиної Юлії Миколаївни про відкриття виконавчого провадження ВП № 63673128 від 19.11.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семенішиної Юлії Миколаївни про арешт коштів боржника ВП № 63673128 від 19.11.2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень нуль копійок).

В стягненні з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з розглядом справи, - відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду можуть бути подані в поряду, передбаченому ч. 6 ст. 287 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя М.Г. Цховребова