Справа № 420/5117/21
25 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі її територіального підрозділу - Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі її територіального підрозділу - Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №237929 від 22 березня 2021 року; стягнення сплаченого судового збору у розмірі 908, 00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 25 лютого 2021 року працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки перевірено транспортний засіб, тягач марки Renault, д.р.н. НОМЕР_1 з причепом д.р.н. НОМЕР_2 . В ході перевірки інспекторами складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 271048, в якому відображено порушення абз. 15 частин 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення на одну вісь встановлених законодавством вагових норм від 10 до 20%.
Позивач зазначає, що листом від 22 березня 2021 року за № 20514/20.1/24-21 його - ОСОБА_1 було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Лист-запрошення датований тією датою, що і розгляд справи, тобто 22 березня 2021 року.
Як вказує позивач, до вказаної дати жодних запрошень та матеріалів перевірки він не отримував та з матеріалами справи ознайомився лише в Південному міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки, де зробив з них фотокопії.
Однак, за результатами розгляду справи по акту перевірки № 271048 посадовою особою відповідача прийнято постанову від 22 березня 2021 року № 237929, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 17000, 00 грн., як до порушника транспортного законодавства.
Вказану постанову позивач вважає протиправною, з огляду на таке.
Так, позивач зазначає, що адміністративно-господарські штрафи на підставі ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються до автомобільних перевізників. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Проте, як стверджує позивач, вантажівка, що проходила перевірку 25.02.2021 не є його власністю та не використовується ним у господарській діяльності. Згідно реєстраційного свідоцтва на транспортний засіб власником тягача д.р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , а причепу д.р.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_3 .
Відповідно до п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
В акті № 271048, що став підставою накладання штрафних санкцій, працівниками Укртрансбезпеки зафіксовано, що перевезення здійснювалося згідно ТТН № 740291, з якої вбачається, що перевезення вантажу транспортним засобом д.р.н. НОМЕР_1 здійснювалося перевізником ПП «ОСОБА_5».
Позивач вказує, що під час перевезення вантажу транспортним засобом д.р.н. НОМЕР_1 з причіпом д.р.н. НОМЕР_2 автомобільним перевізником вантажу було ПП «ОСОБА_5» та керував вантажівкою водій - ОСОБА_4 . При цьому, за результатами габаритно-вагового контролю документи складені на ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, позивач стверджує, що він не має будь-якого відношення, а ні до вантажівки д.р.н. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , а ні до перевезення нею вантажу.
Таким чином, позивач вважає, що у відповідача не було жодних правових підстав для притягнення його до відповідальності за порушення транспортного законодавства.
Окрім того, позивач зазначив про порушення відповідачем процедури розгляду справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення транспортного законодавства та не виконано встановлених вимог щодо запрошення саме перевізника або уповноваженої ним особи на розгляд справи.
Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року, після усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін, згідно ч. 5 ст. 262 КАС України. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26 квітня 2021 року направлено засобами електронного зв'язку на адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1, та ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується звітами про доставлення.
Однак, у встановлений судом строк, відповідач відзив на адміністративний позов не надав, з клопотаннями/заявами щодо продовження строку на подання відзиву до суду не звертався.
Згідно вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16.09.2020 року проведена державна реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Номер запису: НОМЕР_3 . Дані про основний вид економічної діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду).
Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 22 березня 2021 року №237929 за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000, 00 грн. (а.с. 16).
Відповідно до ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом встановлено, що прийняттю вказаної постанови передували наступні обставини:
25 лютого 2021 року інспекторами Укртрансбезпеки в Одеській області за результатами проведення габаритно-вагового контролю на ділянці автодороги М-05 Київ-Одеса (452 км + 811 км) складено Акт №271048 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому зафіксовано перевезення вантажу згідно ТТН №740291 з перевищенням нормативних вагових параметрів від 10 % до 20 % без відповідного дозволу, внаслідок перевантаження на одиночну вісь 12790, 00 кг при нормі 11000,00 кг (а.с. 15).
В акті зазначено, що транспортний засіб (Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 ), номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , належить - ОСОБА_2 ; водій ОСОБА_4 від підписання акту відмовився.
Згідно Розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 25 лютого 2021 року, складеного до акту №0057002 від 25 лютого 2021 року, платником вказано ОСОБА_2 , склад автопоїзду: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_4 (а.с. 14).
22 березня 2021 року за вих. № 20514/20.1/24-21 посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено та надіслано на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якого запропоновано прибути 22.03.2021 року до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи по акту проведення перевірки №271048 від 25 лютого 2021 року. Повідомлено, що розгляд справи відбудеться з 13.00 год. до 16.00 год., за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4, поверх 1.
22 березня 2021 року, на підставі Акта №271048 від 25 лютого 2021 року, посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000, 00 грн. (а.с. 16).
Позивач вважає, що у відповідача не було жодних правових підстав для притягнення його до відповідальності за порушення транспортного законодавства, оскільки він не має будь-якого відношення до вантажівки д.р.н. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , а ні до перевезення нею вантажу, та за результатами габаритно-вагового контролю документи складені на іншу особу - ОСОБА_2 .
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт".
Згідно з ч. 12 ст. 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Щодо процедури здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, її визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 3 Порядку №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Пунктом 4 Порядку №1567 регламентовано, що контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі - Порядок №879).
Відповідно до пп. 2-4, 9 п. 1 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 879, режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.
Пунктом 12 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
За приписами пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.
Пунктом 21 Порядку 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Згідно з пунктом 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
У відповідності з пунктом 24 Порядку № 879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Судом було встановлено, що 25 лютого 2021 року інспекторами Укртрансбезпеки в Одеській області за результатами проведення габаритно-вагового контролю на ділянці автодороги М-05 Київ-Одеса (452 км + 811 км) складено Акт №271048 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому зафіксовано перевезення вантажу згідно ТТН №740291 з перевищенням нормативних вагових параметрів від 10 % до 20 % без відповідного дозволу, внаслідок перевантаження на одиночну вісь 12790, 00 кг при нормі 11000,00 кг (а.с. 15).
Позивач зазначає, що не був перевізником під час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки згідно реєстраційного свідоцтва на транспортний засіб власником тягача д.р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , а причепу д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 . За результатами габаритно-вагового контролю документи складені на ОСОБА_2 .
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Зокрема, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Таким чином, законодавство зобов'язує перевізників та водіїв мати при собі документи, на підставі яких здійснюються відповідні перевезення.
Стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Абзацом 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Отже, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
До матеріалів справи позивачем надано копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , відповідно до якого власником транспортного засобу за реєстраційним номером НОМЕР_1 є ОСОБА_2 (а.с. 11).
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , власником транспортного засобу за реєстраційним номером НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (а.с. 11).
На підставі викладеного, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 не є власником транспортних засобів, щодо яких 25.02.2021 року здійснювався габаритно-ваговий контроль та встановлено перевищення нормативних вагових параметрів внаслідок перевантаження на одиночну вісь 12790, 00 кг при нормі 11000,00 кг.
Судом також досліджено наявну в матеріалах справи копію товарно-транспортної накладної №740291 від 20 лютого 2021 року, на яку відповідач посилався в акті перевірки №271048 від 25 лютого 2021 року (а.с. 12), у якій наведені наступні відомості:
Автомобіль: НОМЕР_1 ; причеп НОМЕР_2 :
Автомобільний перевізник: ПП « ОСОБА_5 »;
Замовник: ТОВ «Марселан Інвест»;
Вантажовідправник: ТОВ «Марселан Інвест»;
Вантажоодержувач: ТОВ «Марселан Інвест»;
Пункт навантаження: с. Алтестово, Біляївський район, Одеська область;
Пункт розвантаження: м. Одеса, вул. Моторна, 3;
Маса брутто: 43, 10 т насипом (просо);
Водій: ОСОБА_4 .
Отже, згідно з товарно-транспортною накладною, яку було надано при проведенні перевірки 25.02.2021 року, автомобільним перевізником зазначено ПП «ОСОБА_5».
Тобто, позивач - ОСОБА_1 не є перевізником вантажу транспортними засобами, щодо яких 25.02.2021 року здійснювався габаритно-ваговий контроль та встановлено перевищення нормативних вагових параметрів внаслідок перевантаження на одиночну вісь 12790, 00 кг при нормі 11000,00 кг.
При цьому, судом встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю документи складені на ОСОБА_2 , зокрема Акт №271048 від 25 лютого 2021 року, Розрахунок плати за проїзд (а.с. 14-15).
Натомість, постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №237929 від 22 березня 2021 року прийнято відносно ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд дійшов висновку, що уповноважені посадові особи Укртрансбезпеки необґрунтовано та безпідставно притягнули до відповідальності на підставі ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" позивача ОСОБА_1 .
Згідно п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Судом встановлено, що 22 березня 2021 року за вих. № 20514/20.1/24-21 посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено та надіслано на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якого запропоновано прибути 22.03.2021 року до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи по акту проведення перевірки №271048 від 25 лютого 2021 року. Повідомлено, що розгляд справи відбудеться з 13.00 год. до 16.00 год., за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, буд. 4, поверх 1.
Тобто, запрошення позивача на розгляд справи про порушення датоване тією самою датою, що і розгляд справи, тобто 22 березня 2021 року, що свідчить про недотримання відповідачем права позивача щодо розгляду справи у його присутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У рішення по справі "Звежинський проти Польщі" (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №237929 від 22 березня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 прийнята відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з порушенням права позивача на участь у процесі прийняття рішення, чим порушені права позивача, відтак є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку, а позов - повному задоволенню.
Вирішуючи цей спір, суд не надає оцінку наявності/відсутності складу порушення, виявленого під час здійснення габаритно-вагового контролю, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевищення нормативних вагових параметрів внаслідок перевантаження на одиночну вісь 12790, 00 кг при нормі 11000,00 кг), оскільки оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що прийнята відносно неналежної особи та з порушенням процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 908,00 грн., де 908, 00 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 30 березня 2021 року №1-1015к.
Доказів на підтвердження понесення інших судових витрат позивачем до суду не надано.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, який є юридичною особою, за відсутності статусу юридичної особи у територіального органу - Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, яким прийнято оскаржувану постанову.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 162, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297, 371 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі її територіального підрозділу - Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №237929 від 22 березня 2021 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000, 00 грн. (сімнадцять тисяч гривень).
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) в особі її територіального підрозділу - Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська,4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) в особі Південного міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4).
Суддя О.В. Глуханчук