30 червня 2021 року № 810/2618/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення сум платежів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №125150001/2016010095/2 від 23.12.2016; зобов'язати прийняти рішення щодо визнання заявленої митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються за митною декларацією №125150001/2016/710605 від 23.12.2016; стягнути з відповідача на користь позивача суми переплачених податків та обов'язкових митних платежів в розмірі 25933,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, було визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), та було заявлено цей показник у декларації митної вартості, до якої додано документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України), тому сумніви у правильності визначення заявленої митної вартості є необґрунтованими.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2018 апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, а Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість використання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки у нього були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом - за ціною договору, вказані відповідачем недоліки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, тому позовні вимоги про скасування рішення №125150001/2017/000001/2, зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються за митною декларацією №125150001/2016/710606 та стягнення з відповідача на користь позивача суму переплачених податків та обов'язкових митних платежів в розмірі 25933 грн. 36 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погодився з тим, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права та зазначає, що наданими до митного оформлення документами визначалось: предмет поставки, умови поставки, порядок розрахунків, ціни на товар та інші. При цьому такі документи чітко визначали найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та ціну; складові елементи такого товару із зазначенням, відносно кожного елемента складової: кількості товару, ціни, тому позиція митного органу, що надані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) є необґрунтованою.
Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 03.02.2020 касаційну скаргу Київської митниці ДФС задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 у справі №810/2618/17 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В зазначеній Постанові Верховний суд вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано чи розглянуто митним органом подані декларантом додаткові документи разом із заявою платника податків від 24.02.2017 про визнання заявленої митної вартості товару, оформленого за митними деклараціями з урахуванням додатково поданих документів.
Судами не встановлено чи винесено митним органом письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості, чи скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості або надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, чи повернута надана фінансова гарантія.
Під час з'ясування та дослідження зазначених обставин, судам необхідно враховувати, що лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості від 23.12.2016, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття, а скасування рішення про коригування заявленої митної вартості відноситься до повноважень органу доходів і зборів відповідно в силу приписів частин 9, 10 статті 55 МК України.
Дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органу доходів і зборів, а тому суперечить частині 1 статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.
Поза увагою суду залишились доводи та докази, надані судам відповідачем щодо надання позивачем ЕМД за резервним методом із самостійним коригуванням митної вартості (після витребування додаткових документів), тобто первісно заявлена митна вартість була іншою, ніж визначена договором; не надання пояснень про не включення до митної вартості витрат на транспортування; відсутності пояснень та документів щодо факту відправки товару з Чехії відправником, який знаходиться в Естонії та не включення витрат на транспортування з Естонії до Чехії; не зазначення країни виробника товару; видання прайс-листа продавцем товарів, а не виробником; відсутність інформації про страхові виплати.
11.12.2020 протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд головуючого судді Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 прийнято вказану адміністративну справу до свого провадження та вирішеного, що ця справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Від відповідача до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що у наданих позивачем до митного оформлення документах були виявлені розбіжності та встановлено відсутність інформації щодо всі складових митної вартості, відсутня інформація щодо страхових витрат, прайс-лист виданий не виробником товарів, що суперечить суті прайс-листа виробника, а тому сума не підлягає обчисленню, тому непідтвердженою одна із складових митної вартості товару. Зокрема звертає увагу суду, що позивач жодних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів в установлені строки не надав, а тому стверджує, що будь-які документи, які не було подано до митниці на момент прийняття спірного рішення є неналежними доказами відповідно до ст. 70 КАС України.
Позивачем до суду надано відповідь на відзив в яких заперечує проти наведених відповідачем у відзиві аргументів та додаткові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити даний адміністративний позов.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.
У судовому засіданні призначеному на 27.05.2021 суддею поставлене на обговорення питання про закінчення підготовчого судового засідання та про перехід до розгляду справи по суті.
Сторони про закінчення підготовчого судового засідання та про перехід до розгляду справи по суті не заперечували.
Протокольною ухвалою суду від 27.05.2021 суд закрив підготовче судове засідання та перейшов до розгляду адміністративної справи №810/2618/17 по суті.
Крім того, представник позивача заявив клопотання про подальший розгляд даної адміністративної справи у порядку письмового провадження, представник відповідача проти даного клопотання не заперечував.
Протокольною ухвалою від 27.05.2021, керуючись ч. 3 ст. 194 КАС України , суд вирішив подальший розгляд даної адміністративної справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи між ТОВ «ВІРАКС» (покупець) та «ALFEY SOLUTIONS OU» (продавець) 02.08.2016 укладено контракт №02/08-16 (надалі - контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець купує санітарно-технічне, нагрівальне, опалювальне та інше устаткування даних груп товарів, а також комплектуючі до нього.
23.03.2016 з метою митного оформлення товару, поставленого на виконання вимог контракту №02/08-16, товариство подало до митного органу митну декларацію №125150001/2016/710605, рахунки-фактури (інвойси), сертифікат з перевезення товару, міжнародну автомобільну накладну (CMR), прайс-лист виробника, контракт, договір про надання послуг митного брокера. Відповідно до зазначеної митної декларації товар був поміщений у митний режим імпорт. Митну вартість товару позивач визначив за основним методом, за ціною договору (контракту).
Під час прийняття вказаної митної декларації позивача спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками за наступними профілями ризиків: 106-2 "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів"; 105-2 "контроль правильності визначення митної вартості товарів".
Під час розмитнення товару митний орган дійшов висновку, що подані позивачем документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, у зв'язку з чим позивачу було надіслано електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, передбачені пунктом 3 статті 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
23.12.2016 позивач просив митний орган прийняти рішення щодо митної вартості товару раніше 10-денного терміну, у зв'язку із неможливістю надання документів стосовно підтвердження митної вартості.
Відповідачем 23.12.2016 прийнято рішення №125150001/2016/10095/2 про коригування митної вартості товарів, за яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125150001/2016/00198.
Цього ж дня позивач подав до митного органу нову митну декларацію №125150001/2016/710605, в якій відкоригувало митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості, сплатило до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, що підтверджуються відповідними відмітками на митній декларації.
Позивач, звернувся до відповідача із заявою №2017/02-58 від 24.02.2017 в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України подав у строк, протягом 80 днів, про визнання заявленої митної вартості товару у якій просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.12.2016 № 12 5150001 /2016/010095/2.
До заяви було додано всі документи, які вимагались Відповідачем відповідно до графи 33 Рішення про коригування митної вартості та доведено про неможливість подання інших документів з огляду на їх відсутність.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: платіжне доручення в іноземній валюті від 04.01.2017 №54; лист ALFEY SOLUTIONS OU від 23.01.2017 року №01-01/17, в якому дане товариство послалось на комерційну таємницю відносно надання посередницьких документів (договорів, рахунків і інших комерційних рахунків від його контрагентів); видаткові накладні та оборотно-сальдові відомості, згідно з якими позивачем було реалізовано поставлений товар; прайс-лист від 01.09.2016 року №15/2016, виданого ALFEY SOLUTIONS OU та сформований директором по експорту вказаної компанії; експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 27.12.2016 року № В-3872/3; митна декларація країни експортера, що підтверджує, що товар перевозиться на територію України зі складу продавця ALFEY SOLUTIONS OU, що знаходиться у Чехії, через територію Польщі; калькуляцію витрат на виготовлення продукції від виробника, що спростовує висновок про ненадання документів на підтвердження країни виробництва; лист позивача від 24.01.2017 №24/01/002, в якому зазначено про те, що страхування товару не проводилось, оскільки умови контракту не покладають на позивача обов'язку його страхувати, договори на добровільне страхування вантажу не укладалось.
Факт отримання зазначеної заяви з додатково поданими документами та поясненнями підтверджується відміткою заступника начальника митного поста - начальника М/П «Димитрово», Онуфрійчук І. та присвоєним вхідним реєстраційним номером №3584/47 від 24.02.2017.
Відповідачем у свою чергу не надано позивачу відповідь щодо опрацювання зазначеної заяви та доданих до неї документів.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України).
Згідно із ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Приписами статей 49,50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч. 5 ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок- проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу викладених норм МК України з'ясовується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. З ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від №3018-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з тим, ч. З ст. 53 МК України регламентовано, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зміст ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 №21-53а15 та №21-127а15.
Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в ч. 2 ст. 53 МК України.
Як встановлено судом, підставою для витребування від декларанта додаткових документів, слугував висновок митного органу про те, що документи, приєднані до ЕМД, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар позивача.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення митного органу не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час митного оформлення.
Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Так, судом досліджено зовнішньоекономічний Контракт №02/08-16 від 02.08.2016, рахунки-фактури (інвойси) №5016 від 21.12.2016, №5017 від 21.12.2016, міжнародну автомобільну накладну (CMR), прайс-лист виробника, контракт, договір про надання послуг митного брокера, видаткові накладні та оборотно-сальдові відомості, згідно з якими позивачем було реалізовано поставлений товар; прайс-лист від 01.09.2016 №15/2016, виданого ALFEY SOLUTIONS OU та сформований директором по експорту вказаної компанії; експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 27.12.2016 року № В-3872/3; митна декларація країни експортера, що підтверджує, що товар перевозиться на територію України зі складу продавця ALFEY SOLUTIONS OU, що знаходиться у Чехії, через територію Польщі; калькуляцію витрат на виготовлення продукції від виробника, що спростовує висновок про ненадання документів на підтвердження країни виробництва; лист позивача від 24.01.2017 року №24/01/002, в якому зазначено про те, що страхування товару не проводилось.
Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-ТРАНС» здійснювало перевезення вантажів відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних. Оплата послуг перевезення вказаних вантажів для компанії ALFEY SOLUTIONS OU здійснювалася не позивачем, а міжнародною компанією Cartwalk Development Inc.
Відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив, що надані документи містять розбіжності, зокрема пункт прайс-листа виданий відправником, а не виробником товарів. Отже, подані декларантом документи, можливо, не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до 4.2 ст.58 МК України. У зв'язку з чим позивачу було надіслано електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, передбачені пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд не погоджується з вищевказаним твердження відповідача виходячи з наступного.
Прайс-лист - це письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, така пропозиція (прайс-лист) може містити лише деякі умови.
Суд зазначає, відсутність відомостей про тривалість дії цінової пропозиції та його видача продавцем, а не виробником товарів не може слугувати належною підставою для коригування митної вартості, заявленої позивачем.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про не включення до вартості товару транспортних витрат виходячи з наступного.
Інкотермс (англ., International commerce terms) - міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.
Умови Інкотермс є стандартизованими. Такі умови регламентують момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики. Застосовуються в міжнародних договорах купівлі-продажу. Інкотермс встановлюють правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця. Це включає в себе власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки.
Пунктом 4.8 Розділу З «УМОВИ ТА СТРОКИ ПОСТАВКИ» Контракту №02/08-16 в якому зазначено, що умови поставки обговорюються в кожному випадку окремо та вказуються в Інвойсі на кожну партію товару. Тобто, за умовами контракту Продавець має право обрати зручний йому спосіб поставки товару, а покупець має право погодитись на вказані умови, або, за згодою сторін їх переглянути (п.3.5 контракту).
Відповідно до митної декларації №125150001/2016/710605, наданої позивачем при розмитнені товару, поставка відбувалась за умовами СРТ.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах СРТ («Carnage Paid То» named place of destination перекладається «Фрахт/перевезення оплачені до) покладає на продавця, обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений пункт призначення, та обовязок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обовязок на укладення договору перевезення та страхування (пункти A3, ВЗ умов поставки СРТ за Інкотермс 2010).
Таким чином, твердження відповідача є необґрунтованими та не дослідженими, оскільки декларантом надано документи, перелік яких визначено митним законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 53 МК України).
Доводи відповідача, що позивач жодних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів у встановлені строки не подав є необґрунтованими, оскільки строк у 80 днів, визначений ст.55 МК України, пропущено не було. Використання можливості випуску товарів шляхом надання гарантій не позбавляє права апелянта на подання додаткових документів у зазначений строк для визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 4 статті 55 та частини 2 статті 263 МК України, у зв'язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, Позивачем подана нова митна декларація та здійснено митне оформлення товарів у строк, не пізніше 10 робочих днів з дати відмови.
Проте судом встановлено, що відповідачем не винесеного письмового рішення розгляду заяви №2017/02-58 від 24.02.2017 в порядку ч.8 ст.55 щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості або обґрунтованої відмови.
Судом встановлено, що умовами Правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010, так і положеннями Контракту передбачено, що у спірному випадку страхування здійснює виключно продавець. Відповідач не врахував того, що страховий поліс не відноситься до документів, які продавець має передати покупцю разом з товаром.
За відсутності відповідного зобов'язання у положеннях контракту, Позивач не має права вимагати від Продавця його виконання.
Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України такі витрати включаються до митної вартості з наданням підтверджуючих документів виключно у тих випадках, коли витрати на страхування несе декларант.
Отже в спірному випадку витрати на страхування не є складовими митної вартості, вони є виключно частиною ціни, яку Позивач не повинен доводити.
Позивачем враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.12.2020 у даній адміністративній справі, надано пояснення з яких вбачається, що продавець товарів здійснює постачання товарів європейського виробництва, а тому, у подібних продавців потужності виробництва, склади зберігання розміщені у різних країнах Європейського союзу, а тому позивачем було відображено у графі 11 митної декларації країну виробника «ЕЕ», і як наслідок у графі 15 зазначено країну експорту «Чехія».
Проаналізувавши доводи відповідача, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та не вказав яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих документів.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
З аналізу ст. 57 МК України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Крім того, законодавцем обмежено право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 80129164) та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 74819670).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість використання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки у нього були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом - за ціною договору, вказані відповідачем недоліки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, тому позовні вимоги про скасування рішення №125150001/2017/000001/2, зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються за митною декларацією №125150001/2016/710606 та стягнення з відповідача на користь позивача суму переплачених податків та обов'язкових митних платежів в розмірі 25933 грн. 36 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості від 23.12.2016 №125150001/2016/010095/2.
3. Зобов'язати Київську митницю Державної фіскальної служби України прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються за митною декларацією №125150001/2016/710605 від 23.12.2016.
4. Стягнути з Київської митниці Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» суму переплачених податків та обов'язкових митних платежів в розмірі 25933 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 36 коп.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» судовий збір у сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.