про залишення позовної заяви без руху
30 червня 2021 року м. Київ № 320/7600/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, та не проведення остаточного та повного розрахунку з позивачем при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій - за період з 09.12.2017 по день фактичної виплати цієї грошової компенсації шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.
Так, судом встановлено, що спір виник з публічно-правових відносин, а саме щодо не проведення відповідачем остаточного та повного розрахунку із позивачем при його звільненні з військової служби, а відтак згідно статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України такий спір належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 5 частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який є спеціальним для такої категорії справ.
Як вбачається із наданої позивачем копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.12.2017 №163, позивача звільнено у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.12.2017 №326-рс.
Зокрема, вказаним наказом від 08.12.2017 №163 наказано виплатити позивачу щомісячну премію, додаткову грошову винагороду та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017 рік (3 доби).
Таким чином, вказане є свідченням того, що при звільненні зі служби та здійснені відповідачем розрахунку, позивач був обізнаний про невиплату йому відповідачем грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки.
При цьому, до суду за захистом своїх прав позивач звернувся у червні 2021 року.
В той же час, за змістом позову, у квітні 2021 року мало місце звернення позивача до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за всі невикористані дні оплачуваної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Суд зазначає, що не отримання позивачем відповіді на його звернення від 22.04.2021, як підстава для визнання допущення відповідачем протиправної бездіяльності, а відтак і звернення до суду з метою її оскарження - не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через три роки після звільнення та проведеного з ним розрахунку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних гарантій Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, яка є обов'язковою для суду першої інстанції.
У зв'язку з чим, не отримання позивачем відповіді від відповідача на його звернення в квітні 2021 року не є відліком обчислення строку для звернення до суду, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Також реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 серед іншого вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Відтак, позивачеві слід надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ, починаючи з грудня 2017 року при звільненні і здійсненні відповідачем розрахунку, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки може бути усунені позивачем шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ починаючи з грудня 2017 року при звільненні і здійсненні відповідачем розрахунку, та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням висновків суду наведених в даній ухвалі та постанови Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху. Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.