29 червня 2021 року справа №320/205/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просять суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Київській області щодо відмови ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8 355,20 грн (Вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), суму помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8 355,20 грн (Вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок), сплаченого відповідно до квитанцій №ПН335 від 16.01.2020 та №ПН361 від 16.01.2020.
На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що при придбанні квартири позивачі сплатили збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі продажу, що становить 8 355,20 грн. При цьому, оскільки позивачі придбавали житло вперше, то в силу приписів пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР вони не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому сплачений ними збір підлягає поверненню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що у нього відсутні підстави для підготовки та направлення подання про повернення помилково сплачених коштів, оскільки позивачами не надано відповідних доказів придбання житла вперше, посилаючись при цьому на проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій".
Третя особа подала до суду письмові пояснення, у яких зазначає, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету здійснюється органом Казначейства за відповідним поданням контролюючого органу з дотриманням процедури і умов, встановлених законодавством. Тому просить суд врахувати зазначене під час розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі - позивачі), є подружжям, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 20.04.2018 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
У січні 2020 року позивачі придбали власне житло - квартиру за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 15.01.2020, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним Максимом Сергійовичем та зареєстрованим в реєстрі за № 59, а також Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
До укладення цього договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість жодним з нас не придбавалася, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів в цілому - фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) №235504926 від 04.12.2020 та № 236944144 від 14.12.2020 відповідно.
При укладенні вищезазначеного Договору купівлі-продажу квартири від 15.01.2020 позивачі сплатили збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири - 8 355,20 грн, по 4 177,60 грн кожен, що підтверджується квитанціями № ПН335 від 16.01.2020 та № ПН361 від 16.01.2020.
Позивачі вважають, що указаний збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8 355,20 грн позивачами сплачено помилково, оскільки відповідно до абзацу першого п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" громадяни, які придбавають житло вперше звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на викладене, 28.08.2020 позивачами подано заяву про повернення помилково сплачених коштів до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - також ГУ ПФУ у Київській області, відповідач) як до органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов'язкового пенсійного страхування, в якій просили підготувати та подати до відповідного органу Казначейства подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8 355,20 грн (Вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок), сплаченого відповідно до квитанцій № ПН335 від 16.01.2020 та № ПН361 від 16.01.2020.
Однак, листами № 1000-0506-8/75430 від 17.09.2020 та № 1000-0506-8/76199 від 21.09.2020, ГУ ПФУ у Київській області кожному з позивачів фактично відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви про повернення помилково сплачених коштів від 28.08.2020, посилаючись на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а доданих до заяви позивачів документів недостатньо для доказів придбання майна вперше.
Позивачі вважають зазначене рішення відповідача ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови сформувати та подати до відповідного органу казначейства подання про повернення нам помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна протиправним та таким, що не відповідає дійсним обставинам та їх нормативно-правовому регулюванню, тому звернулись з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон), а також регулюється Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок № 1740).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно з п. 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
При цьому, необхідно зауважити, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні відсутній механізм перевірки або ж підтвердження інформації щодо повторності придбання об'єктів нерухомості.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана з'ясовувати та доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Зазначена правова позиція також викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 у справі №К/9991/37325/11.
За таких обставин, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачами сплачено помилково за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в розмірі 8 355,20 грн, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.
Частиною 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 (далі - Порядок № 787).
Відповідно до п. 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Згідно з п. 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Тобто, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його до органу Державної казначейської служби України.
Відповідно до п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України №21-2 від 27.09.2010, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, відмова відповідача ГУ ПФУ у Київській області у задоволенні заяви позивачів щодо формування та подання до відповідного органу Казначейства подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8 355,20 грн є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 819/1730/17 та від 20.02.2018 у справі № 819/1249/17.
У відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у тому числі, шляхом визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачами було сплачено 840,80 грн. судового збору.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачами судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Київській області щодо відмови ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8 355,20 грн (Вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), суму помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8 355,20 грн (Вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 20 копійок), сплаченого відповідно до квитанцій №ПН335 від 16.01.2020 та №ПН361 від 16.01.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.