про залишення позовної заяви без руху
29 червня 2021 року м. Київ № 320/7406/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До суду звернулась ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області (код: 03193695, адреса: 08701, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 24) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що позивач є членом сім'ї загиблого учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни гарантії, їх соціального захисту", у тому числі на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Після звернення до відповідача у травні 2021 року з приводу здійснення останнім перерахунку вказаної вище щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, позивачем отримано відмову, яка обґрунтовувалась тим, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу у належному розмірі.
Таким чином, вважаючи, що відмова позивача у здійсненні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги у розмірі відмінному від того, що був фактично нарахований і виплачений позивачеві - є протиправно, мало місце звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальним норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху з огляду на наступне.
Так, у позовній заяві позивач посилається на положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту", за якою вона на підставі посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.02.2016 як член загиблого ветерана війни має право на відповідні пільги, зокрема на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Відповідно, за змістом викладеного у позові, спірні правовідносини полягають в тому, що станом на час виплати вказаної допомоги, її розмір був меншим, аніж це передбачено діючими на той час нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Однак, суд зауважує, що за змістом позовної заяви та поданих матеріалів - відсутні відомості щодо фактичної дати отримання позивачем відповідної щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині 2 цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, на даній процесуальній стадії розгляду позовної заяви суд позбавлений можливості з'ясувати дотримання позивачем встановлених Законом строків на звернення до суду в контексті заявлених позовних вимог.
Разом з цим суд звертає увагу, що згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, та які є обов'язковими до врахування судом першої інстанції, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Зокрема, отримання позивачем листа відповідача від 21.05.2021 №60/29-1516, копія якого подана у якості додатків до позову, про відмову у здійсненні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік - не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Будь-яких пояснень щодо обставин, які об'єктивно заважали позивачеві звернутись до суду у визначений законодавством строк, позовна заява не містить, як і не містять матеріали справи заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того суд звертає увагу, що згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позову до адміністративного суду немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень.
Відтак, враховуючи заявлені позивачем взаємопов'язані вимоги немайнового характеру судовий збір, що підлягає до сплати за подання до суду даного адміністративного позову становить 908,00 грн.
За відсутності в матеріалах справи доказів сплати судового збору, наявна копія посвідчення позивача серії НОМЕР_2 від 04.02.2016 на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Так, пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Суд звертає увагу, що предметом спору даного адміністративного позову є дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплати недоплаченої, на переконання позивача, грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
У той же час, серед переліку пільг, визначених статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає права на звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 09.10.2019 по справі №9901/311/19, зокрема про застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI щодо наявності пільг у сплаті судового збору учасниками бойових дій у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відтак, з урахуванням наведеного суд робить висновок про те, що правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору в межах розгляду даної справи - відсутні. Інших підстав чи доказів на користь наявності підстав для звільнення від сплати судового збору - позивач не надано.
За таких обставин, суд не вбачає можливості звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як наслідок, з урахуванням викладеного у сукупності, з метою забезпечення доступу до правосуддя, дотримання розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачеві усунути виявлені та вказані вище недоліки поданої заяви шляхом надання до суду:
- доказів, що свідчать про фактичну дату отримання позивачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахування висновків суду наведених в даній ухвалі, та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2021 №240/12017/19;
- належних доказів щодо сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. за подання до Київського окружного адміністративного суду позову із вимогою немайнового характеру.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
2. Встановити позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали у спосіб, визначений даною ухвалою.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.