ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" червня 2021 р. справа № 300/2587/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Матуляка Я.П.,
при секретарі Мула Х.О.,
за участю:
представника позивача - Лисенка Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 ,
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
визнання протиправними рішень та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання до вчинення дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 03.03.2021 та 21.04.2021 звертався із заявами до органу пенсійного фонду про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за №195 від 02.03.2021 та за №237 від 19.04.2021. Проте, Головне управління ПФУ в області прийняло рішення №26 від 10.03.2021 та №82 від 28.04.2021 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з посиланням на те, що згідно з роз'ясненням Державної судової адміністрації України базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного судів у порівняні з минулим роком не змінився та становить 63 060,00 гривень та 105100,00 гривень відповідно, а перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться тільки у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Додатково у рішенні №82 від 28.04.2021 вказано про неможливість застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу, який не здійснює правосуддя, оскільки такий коефіцієнт застосовується виключно до суддів, які здійснюють судочинство. На думку позивача, вказані підстави і мотиви не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання не ґрунтуються на вимогах закону, відсутні будь-які правові підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи на 10 год. 30 хв. 25.06.2020.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.06.2021. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві. Вказує, що оскільки позивачу з 01.01.2020 проведено перерахунок довічного грошового утримання у зв'язку із зміною грошової винагороди, а після 18.02.2020 базовий розмір посадового окладу судді залишився не змінним, то підстав для проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача з врахуванням довідок виданих Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області, немає. Окрім того, вказав на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не прибув, однак на адресу суду направив клопотання в якому просив розгляд справи проводити без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Просив суд відмовити в задоволенні позову з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Постановою Верховної Ради України від 12.04.2012 за №4645-VI "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.12).
Згідно наказу голови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №02-04.2/196 від 07.07.2012 ОСОБА_1 відраховано зі штату Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з 07.07.2012 на підставі постанови Верховної Ради України від 12.04.2012 з №4645-VI(а.с.13).
З 08.07.2012 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
02.03.2021 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці за №195, згідно якої станом на 01.01.2021 його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 110985,60 гривень, в тому числі: посадовий оклад 69366,00 гривень та доплата за вислугу років 41 619,60 гривень (а.с.18).
19.04.2021 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці за №237, згідно якої станом на 18.02.2020 його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 110985,60 гривень, в тому числі: посадовий оклад 69366,00 гривень та доплата за вислугу років 41 619,60 гривень (а.с.19).
03.03.2021 та 21.04.2021 ОСОБА_1 звертався із заявами до органу пенсійного фонду про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за №195 від 02.03.2021 та за №237 від 19.04.2021.
За наслідками розгляду вказаних заяв Головне управління ПФУ в області прийняло рішення №26 від 10.03.2021 та №82 від 28.04.2021 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з посиланням на те, що згідно з роз'ясненням Державної судової адміністрації України базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного судів у порівняні з минулим роком не змінився та становить 63 060,00 гривень та 105100,00 гривень відповідно, а перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться тільки у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Додатково у рішенні №82 від 28.04.2021 вказано про неможливість застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу, який не здійснює правосуддя, оскільки такий коефіцієнт застосовується виключно до суддів, які здійснюють судочинство (а.с.14-17).
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, Законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII (надалі по тексту також - Закон №1402-VІІІ).
Відповідно до пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Як зазначалось судом вище, ОСОБА_1 з 08.07.2012 призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно абзацу 2 пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VІII, виходячи із 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 за №2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 за №10-рп/2013).
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 за №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.
Зміна з 01.01.2020 розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Відтак, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII з 19.02.2020, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.
Аналогічна правова позиція відображена у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, яке набрало законної сили 07.08.2020.
За приписами частини 1, 2 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із положеннями частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці залежить саме від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, законодавець пов'язує розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, визначальне значення для визначення щомісячного довічного грошового утримання має саме займана посада з якої звільнено суддю у відставку.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина 2 статті 135 Закону №1402-VIII).
Так, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною 3 цієї статті, додатково за правилами пункту 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII застосовуються регіональний коефіцієнт "1.1", якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Приписами частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" регламентовано, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
З наявної в матеріалах справи копій довідок Територіального управління Державної судової адміністрації №195 від 02.03.2021 та №237 від 19.04.2021 судом встановлено, що станом на 18.02.2020 та 01.01.2021 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 110985,60 гривень, в тому числі: посадовий оклад - 69 366,00 гривень та доплата за вислугу років - 41 619,60 гривень.
Таким чином, оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Водночас, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що регіональний коефіцієнт застосовується до посадового окладу тільки працюючих суддів та не може враховуватися при виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так як норми, яка б встановлювала заборону чи обмеження щодо застосування регіонального коефіцієнта при визначенні грошового утримання суддів у відставці, як на час виходу судді у відставку так і на час розгляду справи, чинне законодавство не містить.
Аналогічної норми не наведено і представником відповідача у поданому відзиві на позовну заяву.
Висновки представника відповідача, в даному випадку, ґрунтуються на довільному, помилковому тлумаченні норми Закону, якою врегульовано питання виплати суддівської винагороди суддям, які не здійснюють правосуддя.
З огляду на вказане суд вважає безпідставними відмови відповідача у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з посиланням на Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" і Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", за нормами яких прожитковий мінімум для працездатних осіб та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді є однаковим, і відповідно посадовий оклад судді порівняно з минулим роком є незмінним, а також з посиланням на те, що регіональний коефіцієнт застосовується до посадового окладу тільки працюючих суддів.
Суд вказує на наявність у відповідача правових підстав для здійснення перерахунку з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідок №195 від 02.03.2021 та №237 від 19.04.2021, виданих ТУ ДСА в Івано-Франківській області.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 за №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 за №18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 за №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Пунктом 6.1 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 передбаченого, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.
Згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12 від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.
З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Такі ж правові висновки сформував Верховний Суд у постановах від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, №686/24597/16-а, №686/1938/17, №766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, №426/14458/16 від 07.09.2020.
За таких обставин, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці №26 від 10.03.2021 та №82 від 28.04.2021 ОСОБА_1 на підставі довідок №195 від 02.03.2021 та №237 від 19.04.2021, є протиправними та підлягають скасуванню.
Як наслідок, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області №195 від 02.03.2021 та №237 від 19.04.2021, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та вказаних висновків суду, відповідач не надав.
Щодо посилань Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає таке.
Як свідчать обставини справи для відновлення свого права на належний розмір щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, ОСОБА_1 змушений був окремо самостійно звертатися до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області з метою отримання довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому уповноважений орган зобов'язаний самостійно видати довідку із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту "1.1".
Разом з тим, в матеріалах пенсійної справи відсутні належні докази (протоколи перерахунку, розпорядження тощо), які засвідчують врахування відповідачем довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку позивачу його довічного грошового утримання.
Вчинення уповноваженим органом і органом пенсійного фонду дій на забезпечення своєчасного перерахунку пенсії не залежить від волі пенсіонера (судді у відставці), а повинні в силу вимог нормативно-правових актів самостійно вчинятися останніми.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними рішень та зобов'язання до вчинення дій, задовольнити повіністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці №26 від 10.03.2021 та №82 від 28.04.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області №195 від 02.03.2021 та №237 від 19.04.2021, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.
Рішення складене в повному обсязі 30 червня 2021 р.