30 червня 2021 рокуСправа № 280/5396/21 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Калашник Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Запорізького міського голови Буряка Володимира Вікторовича (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206), до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 02140892) про скасування розпорядження, поновлення на посаді,
29.06.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Запорізького міського голови Буряка Володимира (далі - відповідач 1), до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - відповідач 2), в якій просить:
визнати протиправним та скасувати розпорядження від 25.06.2021 № 1310 к/тр Запорізького міського голови ОСОБА_2 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Запорізької міської ради та звільнення ОСОБА_3 з посади секретаря Запорізької міської ради»;
поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Запорізької міської ради з 26.06.2021;
стягнути на користь ОСОБА_1 з Виконавчого комітету Запорізької міської ради середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.06.2021 до дати прийняття рішення по суті в даній справі;
допустити рішення в даній справі до негайного виконання в частині: поновлення на посаді секретаря Запорізької міської ради з 26.06.2021 ОСОБА_1 на посаді секретаря Запорізької міської ради з 26.06.2021; стягнення на користь ОСОБА_1 із Виконавчого комітету Запорізької міської ради середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.
Разом із позовною заявою позивачем надано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження від 25.06.2021 № 1310 к/тр Запорізького міського голови ОСОБА_2 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Запорізької міської ради та звільнення ОСОБА_3 з посади секретаря Запорізької міської ради».
В обґрунтування заяви зазначає, що виконання рішення суду та ефективний захист та поновлення порушених прав позивача у разі невжиття таких заходів буде ускладнений. Вважає, що оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваного розпорядження буде встановлена лише після набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, в разі задоволення позовних вимог позивач буде позбавлений можливості ефективного відновлення порушених його прав, що існували на час розгляду даної справи, адже позивач під час строку судового розгляду та до набрання судовим рішенням у справі законної сили буде позбавлений можливості здійснювати повноваження секретаря Запорізької міської ради та отримувати доходи за результатами такої діяльності, в результаті чого йому будуть завдані значні матеріальні збитки. Також, у разі можливого задоволення позову необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для ефективного захисту і поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до адміністративного суду, оскільки питання призначення секретаря Запорізької міської ради може бути поставлено на наступній сесії у позачерговому порядку міським головою, та у разі призначення поновлення на посаді ОСОБА_3 буде фактично неможливим. Зазначає, що у разі задоволення позову необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для ефективного захисту і поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки необхідним буде вчинення подальших дій по звільненню новопризначеного секретаря Запорізької міської ради та поновлення незаконно звільненого ОСОБА_3 , що ускладнить захист та відновлення права позивача. Також позивач посилається на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Зазначає, що Запорізький міський голова та Виконавчий комітет Запорізької міської ради зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зауважує, що позивач призначений на посаду секретаря Запорізької міської ради та введений до Виконавчого комітету Запорізької міської ради за посадою. Відтак питання про звільнення секретаря міської ради як і зміни складу виконавчого комітету може бути прийнято лише уповноваженим суб'єктом - Запорізькою міською радою. Тобто відповідачі були позбавлені права на прийняття одноосібного рішення після спливу терміну на проведення перевірки, а тому розпорядження від 25.06.2021 №1310 к/тр є протиправним та підлягає скасуванню. Зазначає, що 25.06.2021 складено довідку про результати спеціальної перевірки щодо позивача. Довідка від 25.06.2021 містить інформацію про направлення запитів до уповноважених органів, скопійовано інформацію із довідки НАЗК від 11.05.2021, зазначено про надання письмових пояснень ОСОБА_4 та надання відповідних доказів, що спростовують доводи відповідача у довідці. Проте у довідці зазначено, що ОСОБА_5 не пройшов перевірку. Також позивач зазначає, що довідка про результати перевірки від 25.06.2021 складена з порушення термінів проведення термінів проведення, а тому і складення такої довідки є незаконним. Також позивач посилається на недотримання відповідачами процедури, яка встановлена п. 4 ч. 2 ст. 58 Закону №1700. На підставі викладеного позивач просить вжити заходи забезпечення позову.
Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із частиною 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Принципами Рекомендації № К (89) 8 стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, що прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1998, визначено наступне:
приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта;
заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правоможний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади;
заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта;
провадження в суді має здійснюватися без зволікання.
Отже, тимчасовий судовий захист є гарантією і заходом «очікування». Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Адміністративний акт, як правило, підлягає негайному виконанню, і тому будь-яке клопотання стосовно відстрочення його виконання, обмеження або зміни його дії щодо особи має бути розглянуто в невідкладному порядку.
Суд вказує, що позивач обґрунтовує свою заяву зокрема тим, що оскаржувана постанова має очевидні ознаки протиправності.
Проте, суд може надати оцінку твердженню позивача про протиправність оскаржуваного розпорядження лише під час розгляду справи по суті та постановлення остаточного судового рішення.
В адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад, позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.
Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Щодо посилань позивача на ускладнення виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, суд зазначає, що діюче законодавство містить достатній обсяг компенсаційних заходів, якими поновлюються права особи у разі, коли буде встановлено факт незаконного звільнення чи відсторонення від посади.
Виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, обов'язку кожної зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається, а також завдання адміністративного судочинства та цілей, на які спрямовані заходи забезпечення позову, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, також суд під час розгляду заяви не може дійти однозначного висновку про протиправність оскаржуваного розпорядження, отже в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову належить відмовити.
Відповідно ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Керуючись ст. ст. 150, 151,154 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, - відмовити.
Копію даної ухвали надіслати позивачу.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.В.Калашник