29 червня 2021 року Справа № 280/3183/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), відповідно до якого просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у врахуванні довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 167 від 26.04.2018, видану підрозділом «Шахта «Чайкіно», при розрахунку пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача врахувати при розрахунку пенсії позивачу довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 167 від 26.04.2018, видану підрозділом «Шахта «Чайкіно», відповідно до якої заробітна плата, що враховується для обчислення пенсії, складає 8094 (вісім тисяч дев'яносто чотири гривні) 14995 коп. (Довідка видана на підставі особового рахунку № НОМЕР_2 , який знаходиться у м. Макіївка, ДНР);
- провести перерахунок пенсії, починаючи з дня призначення пенсії, з урахуванням виплачених сум та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що пенсійним органом протиправно прийнято відмову щодо призначення позивачу пенсії за віком у зв'язку з тим, що відповідно до записів трудової книжки позивач працював ще в той період, коли Донецька область не була тимчасово окупованою територією України та безпосередньо входила до її складу, а з набранням чинності Закону № 1207-VІІ, територія Донецької області хоч і віднесена до тимчасово окупованої, проте досі залишається невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання (стаття 134 Конституції України), тому посилання про недійсність будь-яких актів, виданих органами та/або особами на тимчасово окупованій території, є безпідставними і не можуть вважатися вагомими причинами відмови для призначення пенсії, оскільки це порушує норми конституційних прав і свобод. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/3183/21. Призначено судове засідання без виклику сторін.
27 травня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №30428), в якому останній зазначає, що позивач не надавав довідку про підтвердження заробітної плати до 23.03.2021, що вказана довідка видані на непідконтрольній українській владі території. Відповідно до постанови КМУ №595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» до 1 грудня 2014 року бюджетні установи, підприємства та організації, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження повинні перереєструватися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Вищевказана довідка, видана підприємством, які не перереєструвались, не є легітимними, а тому не можуть враховуватись при обчисленні пенсії. Надана довідка про заробітну плату також не може бути врахована, оскільки первинні документи знаходяться на непідконтрольній території, що не дає можливості для здійснення перевірки документів. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Приписами частини 1 статті 258 КАС України, визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з 13.08.2018 на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 по справі №280/625/19 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,
ОСОБА_1 23.03.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату відокремленого підрозділу «Шахта «Чайкіно» державного підприємства «Макіїввуголь» від 26.04.2018 №167.
Листом від 20.03.2021 за вих. №3810-3545/М-02/8-0800/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано відповідь на звернення, відповідно до якого зазначено, що будь-які довідки чи інші документи, підготовлені або видані з території, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Таким чином, для врахування довідки про заробітну плату, завіреної печаткою «Донецька Народна Республіка» та яка видана підрозділом «Шахта Чайкіно» №167 від 26.04.2018, який знаходиться на тимчасово окупованій території, законні підстави відсутні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суд від 12 березня 2019 року у справі №280/625/19 , зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за Списком №1) та врахувавши період роботи з 17.07.1984 по 19.11.1984 на посаді учня прохідника з повним робочим днем, з 20.11.1984 по 22.07.1985 на посаді підземного прохідника з повним робочим днем під землею, з 19.08.1985 по 09.07.1990 та з 18.02.1993 по 31.10.1996 на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті.
Крім того судом зобов'язано відповідача визначити розмір та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 13.08.2018.
Підставою для винесення такого рішення стали відомості зазначенні у:
- трудовій книжці позивача, в якій є запис про період роботи з 17.07.1984 року по 20.11.1984 року на посаді учня прохідника з повним робочим днем, з 20.11.1984 року по 22.07.1985 року на посаді підземного прохідника з повним робочим днем під землею, з 19.08.1985 року по 10.07.1990 року та з 18.02.1993 по 31.10.1996 на посаді прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті; довідці № 08/30 від 17.05.2018 про підтвердження пільгового стажу роботи за Списком 1, видану державним відкритим акціонерним товариством «Шахтарське управління №10» (яка дублює данні трудової книжки, на випадок її відсутності);
- довідках № 194 та № 195 від 27.03.2018, видані особливим підрозділом «Шахта «Чайкіно» (які дублюють данні трудової книжки, на випадок її відсутності);
- довідці № 303 від 04.04.2018, видану Федеральним державним унітарним підприємством «Державний трест «Арктіквугілля».
Проте, у процесі виконання вказаного рішення суду при призначенні ОСОБА_1 пенсії не було враховано довідку № 167 від 26.04.2018, видану підрозділом «Шахта «Чайкіно», відповідно до якої заробітна плата, що враховується для обчислення пенсії, складає 8094 (вісім тисяч дев'яносто чотири гривні) 14995 коп. Довідка видана на підставі особового рахунку № НОМЕР_2 , який знаходиться у м. Макіївка, ДНР.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Згідно частини першої статті 44 Закону заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.
Згідно п. 3 ч. 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відомості про дохід особи підтверджуються на підставі відповідних довідок, виданих на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плані за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах відносно позивача за відповідний період.
Суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов'язок, при призначенні (перерахунку) пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Ризик неможливості здійснення такої перевірки з незалежних від людини причин не може бути покладений на особу, що звернулась за призначенням пенсії, якщо вимоги до форми довідки про заробітну плату були дотримані підприємством, що її видало, а сам факт роботи в цьому підприємстві підтверджений записами у трудовій книжні.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №607/14668/16-а.
В частині доводів відповідача про те, що довідка № 167 від 26.04.2018, видана підрозділом «Шахта «Чайкіно» надавалась позивачем лише 23.03.2021 суд зазначає, що вказана підстава не відображена у відповіді відповідача від 29.03.2021 №3810-3545/м-02/8-0800/21, яку оскаржує позивач. Більше того в тесті заяви позивача від 23.03.2021 не зазначено про долучення відповідної довідки до заяви, але з її тесту випливає, що вказана довідка вже наявна в матеріалах пенсійної справи та відповідач у своїй відповіді №3810-3545/м-02/8-0800/21 це не спростовує.
Тому суд оцінює критично посилання у відзиві відповідача на невиконання позивачем ряду необхідних процедурних дій.
Крім того, перелік документів, який зазначений у розписці - повідомленні до заяви, яку відповідач долучив до відзиву на позовну заяву, не відображає повний об'єм документів, які надавав позивач для призначення йому пенсії на пільгових умовах. Як вбачається з тесту рішення Запорізького окружного адміністративного суд від 12 березня 2019 року позивачем надавались також і інші документи які не зазначенні у переліку.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Тому відповідачем не надано достатніх доказів про відсутність у матеріалах пенсійної справи позивача довідки № 167 від 26.04.2018 станом на день призначення позивачу пенсії з 13.08.2018.
Суд звертає увагу, що постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в пенсійних спорах на пенсійний орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для прийняття свого рішення та/або вчинення дій (бездіяльності).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі №817/149/17, від 29.03.2018 у справі №813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для суду при вирішенні даної справи.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В частині перерахунку пенсії починаючи з дня призначення пенсії, з урахуванням виплачених сум та виплати різниці між фактично отриманою та перерахованою пенсією суд також зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується доводів відповідача про те, що довідка, видана на тимчасово окупованій території не може бути взята до уваги, то на думку суду такі посилання є безпідставними, оскільки, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН.
Крім того, суд щодо доводів відповідача про відсутність можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території (або втраті первинних документів при переведенні підприємства з території, яка не підконтрольна українській владі) не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 (справа №242/65/17), від 11.07.2019 (справа №423/1156/17).
Як слідує з матеріалів справи, однією із підстав для відмови у прийнятті довідки №167 від 26.04.2018, видану підрозділом «Шахта «Чайкіно», відповідно до якої заробітна плата, що враховується для обчислення пенсії, складає 8094 (вісім тисяч дев'яносто чотири гривні) 14995 коп., що довідка видана на підставі особового рахунку № НОМЕР_2 , який знаходиться у м. Макіївка, ДНР, яке розташоване на непідконтрольній українській владі території та підпорядковане «донецькій народній республіці», є факт їх видачі підприємствами, що знаходяться на непідконтрольній території України, тобто органом, що не створений відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Суд щодо спірного питання зазначає, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
При цьому, суд також вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» з 01.12.2014 на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
На підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №841 від 25 листопада 2014 року "Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях" виробнича та фінансово-господарська діяльність підприємств повністю припинена на час проведення антитерористичної операції з 28 листопада 2014 року.
Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням наданих довідок, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування довідки № 167 від 26.04.2018, що видана підрозділом «Шахта «Чайкіно» при призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати при розрахунку пенсії ОСОБА_1 довідку № 167 від 26.04.2018, що видана підрозділом «Шахта «Чайкіно», відповідно до якої заробітна плата, яка враховується для обчислення пенсії, складає 8094 (вісім тисяч дев'яносто чотири) гривні, 14995 коп. та провести перерахунок пенсії, починаючи з дня призначення пенсії, з урахуванням виплачених сум та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 29 червня 2021 року.
Суддя О.О. Артоуз