Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
29 червня 2021 року м. ХарківСправа № 922/4169/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання - П"ятак А.С.
за участю представників учасників процесу:
прокурора - Ногіна О.М, посвідчення № 057318 від 09.10.2020 р.
першого відповідача - Скидан М.А., самопредставництво
другого відповідача - Скидан М.А., самопредставництво
третього відповідача - Рижков І.П, адвокат,
четвертого відповідача - не з'явився
в межах підготовчого провадження, розглянувши заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 9910 від 29 квітня 2021 року), заяву фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 10361 від 07 травня 2021 року) про залишення позову без розгляду у справі
за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, місто Харків,
до: 1) Харківської міської ради, місто Харків,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місто Харків,
3) фізичної особи-підприємця Каруна Олексія Олександровича, місто Харків,
4) фізичної особи ОСОБА_1 , місто Харків,
про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність,-
здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/4169/19.
На новому розгляду (стадія - підготовче провадження) перебуває справа № 922/4169/19. 29 квітня 2021 року Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради скеровано до матеріалів справи заяву про залишення позову без розгляду (вх. № 9910), з підстав відсутності обґрунтування та недоведеності керівником Харківської місцевої прокуратури № 1 підстав представництва інтересів держави в суді в межах даної справи, оскільки прокурором не додержано процедури, охопленої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". 18 травня 2021 року прокуратурою сформовано заперечення на заяву другого відповідача (вх. № 11345 від 18 травня 2021 року) із зазначенням позиції про те, що Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як органи наділеними відповідними повноваженнями не можуть обіймати декілька статусів у справі та виступати у якості як позивача так і відповідача, що зумовило ініціювання прокурором позову без зазначення конкретного органу в інтересах якого скеровано позов. 07 травня 2021 року до суду від четвертого відповідача надійшла заява (вх. № 10361) про залишення позову без розгляду з підстав не доведеності прокурором, що даний випадок (охоплений предметом і підставами даного позову) є виключним для звернення до суду для захисту інтересів держави. 19 травня 2021 року представлені прокурором заперечення (вх. № 11486) в яких зазначено, що позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
У судовому засідання 29 червня 2021 року представник другого відповідача підтримав заяву про залишення позову без розгляду. Представник четвертого відповідача, яким скеровано заяву про залишення позову без розгляду, в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Присутній у судовому засіданні представник першого відповідача підтримав позицію другого та четвертого відповідачів щодо залишення позову прокуратури без розгляду. Представник третього відповідача відмовився надавати пояснення щодо заявлених відповідачами заяв про залишення позову прокурора без розгляду. Прокурор повністю заперечив проти вказаних заяв другого та четвертого відповідача. 29 червня 2021 року, у відповідності до норми статті 233 Господарського процесуального кодексу України, судом було проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Дослідивши подані заяви відповідачів, з урахуванням усних пояснень представників учасників справи, суд зазначає, що кожна заява буде оцінуватись окремо із наданням правового обґрунтування на доводи учасників справи.
По-перше, щодо заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про залишення позову без розгляду (вх. № 9910 від 29 квітня 2021 року), суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Частинами 6-8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
З огляду на приписи статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі вирішують питання щодо їх відчуження з метою економічного розвитку територіальної громади.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
Відтак, територіальна громада, як власник об'єктів права комунальної власності, делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Отже, воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Таким чином, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада, яка, маючи делеговані повноваження щодо здійснення права власності від імені територіальної громади м. Харкова, повинна діяти виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15.
Звертаючись до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади та держави, з урахуванням обставин цієї справи, прокурором визначено відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які, на його думку, розпорядилися спірним майном в порушення вимог чинного законодавства.
Суд зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада. Проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 922/1441/19, від 24 вересня 2020 року у справі № 922/3272/18, від 31 березня 2021 року у справі № 922/3272/18.
Прокурор при зверненні з даним позовом вказав, що є позивачем, бо Харківська міська рада - один із співвідповідачів, рішення якого оскаржуються через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормативно-правовими актами. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави.
З урахуванням предмету і підстав позову, наданих до нього документів та обґрунтованим визначенням відповідачами у цій справі Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися майном, яке є майном територіальної громади, зважаючи на відсутність законодавчо визначеного органу, який би здійснював перевірку дій відповідачів та встановлював факт наявності або відсутності порушення при здійсненні органами місцевого самоврядування своїх повноважень, прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади та держави.
Оскільки прокурор оскаржив рішення Харківської міської ради, в результаті чого визначив її співвідповідачем, він мав підстави звернутись до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (територіальної громади міста), тому посилання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про те, що прокурор у цій справі не міг набути статусу позивача, захищаючи інтереси територіальної громади міста без визначення органу місцевого самоврядування, є помилковими (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 922/3276/19 з подібних правовідносин).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.
Суд вважає помилковим посилання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на правові висновки Великої Палати Верховного Суду із постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, оскільки вони стосуються саме випадку, коли прокурор звертається з позовом в інтересах держави через те, що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в той же час у даній справі позов заявлено прокурором самостійно у зв'язку з тим, що міська рада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржуються через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормативно-правовими актами України (викладене узгоджується із постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 922/2244/19, від 31 березня 2021 року у справі № 922/3272/18).
Також, у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 922/1009/20 викладено такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах: "Позов прокурора подано на захист інтересів держави в особі територіальної громади міста від порушень, допущених саме органом місцевого самоврядування, який відчужив комунальне майно всупереч встановленим вимогам. У такому випадку, дотримання чи недотримання порядку повідомлення відповідного органу про намір подати вказаний позов проти нього ж, не спростовує підстав для представництва інтересів держави. У такому випадку правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки причиною виникнення даного спору стало не неналежне виконання радою своїх обов'язків із захисту інтересів громади, а саме порушення спірним рішенням та договором вказаних інтересів".
Враховуючи, що прокурор самостійно подав позов в інтересах держави у даній справі, обґрунтувавши це відсутністю органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, підтвердження підстав такого представництва не потребує дотримання прокурором вимог, які встановлені для підтвердження підстав представництва у випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, якщо цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а саме: вимог щодо обґрунтування прокурором бездіяльності компетентного органу та переднього повідомлення такого суб'єкта про намір звернутися з позовом в інтересах держави.
За наведених обставин, є необґрунтованим посилання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про недотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, оскільки Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі навела правовий висновок щодо підстав та порядку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу (такі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 922/708/19).
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Харківську міську раду одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконними і скасування пунктів додатку до рішень цього органу, суд вважає, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду як самостійний позивач. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суду у складі Касаційного господарського суду в постановах від 24 березня 2021 року у справі № 922/3276/19, від 24 березня 2021 року у справі № 922/2444/19.
Окрім того, суд зазначає, що Верховним Судом розглянуто значну кількість справ за аналогічними позовами прокурорів у подібних правовідносинах, під час вирішення яких встановлено дотримання прокурором вимог статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та підтвердження підстави для представництва інтересів держави у цих справах та правомірного звернення до суду в якості позивача, а саме: постанови Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 922/1009/20, від 24 березня 2021 року у справі № 922/3276/19, у справі від 24 березня 2021 року у справі № 922/2244/19, від 31 березня 2021 року у справі № 922/3272/18, від 20 квітня 2021 року у справі № 922/2811/19.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
Так, на відміну від цієї справи, у господарських справах № 914/1844/18 та № 922/534/19, на які посилається другий відповідач, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону. Наведене, окрім різних фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить також про неоднакове правове регулювання спірних відносин у справі № 922/4169/19 та у справах № 914/1844/18 та № 922/534/19, що виключає підстави для застосування вказаних вище правових позицій під час вирішення цього спору.
Отже, посилання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на правові висновки Верховного Суду у справах № 914/1844/18, № 922/534/19 є необґрунтованими, з огляду на те, що фактичні обставини у наведених справах, які сформували зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, не є подібними до тих фактичних обставин, що склалися між сторонами у справі № 922/4169/19, яка розглядається.
При цьому, матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції, відкриваючи провадження у цій справі, установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 ГПК України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив. При цьому судом встановлено, що прокурор зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва, тобто виконав вимогу частини 5 статті 162 ГПК України.
Крім того, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, та вчинення дій для виправлення ситуації, зокрема подання позову.
Матеріали справи свідчать про те, що провадження у даній справі відкрито з 19 грудня 2019 (тобто позов прокурора розглядається більше ніж 18 місяців), однак за цей час ні Харківською міською радою, ні Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради не здійснено дій щодо подання позову чи підтримання цих позовних вимог, а навпаки заперечується факт недотримання вимог чинного законодавства при реалізації майна.
Водночас, у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 по справі №1-9/2009 зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №1-зп від 13 травня 1997 року щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Оскільки рішення Харківської міської ради за № 757/17 від 20 вересня 2017 року є ненормативним правовим актом одноразового застосування, а на його виконання з фізичною особою-підприємцем Каруною О.О. укладеного договір, тобто рішення пов'язане з реалізацією Харківською міською радою прав власника спірних нежитлових приміщень, перший відповідач не має повноважень в силу приписів Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" скасувати рішення № 757/17 від 20 вересня 2017 року.
За таких обставин, у разі коли прокурор у позовній заяві визначив Харківську міську раду одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконними та скасування її рішення, помилковими є обґрунтування другого відповідача про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які він заявив, оскільки відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (цей орган не може бути одночасно і позивачем, і відповідачем).
Враховуючи викладене, а також встановлення судом обставин щодо дотримання прокурором у цьому випадку порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру, з огляду на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви другого відповідача про залишення позову прокурора без розгляду.
По заяві четвертого відповідача (вх. № 10361 від 07 травня 2021 року) про залишення позову без розгляду суд вказує наступне.
Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15 травня 2019 року у справі № 911/1497/18.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Досліджуючи підстави представництва прокурора, а також зміст позовної заяви, пояснення прокурора щодо прохання відповідачів залишити без розгляду позов у даній справі, судом встановлено, що в даних документах прокурор підкреслив свою субсидіарну роль у цій справі, зазначивши, що підставою для звернення є виключна обставина, а саме нездійснення відповідачами заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, які полягали у приватизації нерухомого майна без дотримання належної процедури, що виражалися за оцінками прокурора, у незаконному отриманні третім відповідачем нерухомого майна та його подальшого продажу на користь четвертого відповідача (фізичної особи)..
Враховуючи, що правовідносини, пов'язані з вибуттям майна, що належить до комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого нерухоме майно вибуло з комунальної власності, відповідає суспільному інтересу територіальної громади міста Харкова, яка уповноважила орган самоврядування керувати життєдіяльністю міста, що в сукупності спростовує доводи четвертого відповідача про відсутність доведення прокуратурою виключного випадку для представництва інтересів держави в даній справі, суд дійшов висновку, що підстав для залишення позову прокурора без розгляду відсутні, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання від четвертого відповідача.
Керуючись частинами ст. ст. 42, 177, п. 10 ст. 182, ст. ст. 226, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-
Відмовити у задоволенні заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 9910 від 29 квітня 2021 року) та заяви фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 10361 від 07 травня 2021 року) про залишення позову без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Повну ухвалу складено 30 червня 2021 року.
Суддя Н.В. Калініченко