Справа № 190/425/21
Провадження №2/190/296/21
16 червня 2021 року м.П”ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, кадастровий номер: 1224581200:02:003:0295, що належить їй на праві приватної власності. Крім того, на праві приватної власності їй належить земельна ділянка площею 0,3646 га, кадастровий номер 1224581200:02:003:0346. По сусідству із нею, у житловому будинку АДРЕСА_1 проживають відповаідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у користуванні яких знаходиться суміжна земельна ділянка, кадастровий номер 1224581200:02:003:0361. У квітні 2020 року відповідачі на належній їй земельній ділянці зорали її озиму пшеницю, самовільно зайняли частину її земельної ділянки, перенісши межові знаки на 2 метри в глиб земельної ділянки.
У зв'язку з вищевикладеним просить зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить їй на праві приватної власності за адресою АДРЕСА_1 , шляхом відновлення меж земельної ділянки у відповідності з даними земельно-кадастрової документації. Крім того просить стягнути з відповідача понесені неюисудові витрати по справі.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві та просила її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зя'вилися, на адресу суду направили спільну заяву про розгляд справи за їх відсутності, у задоволенні позову прохали відмовити.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1224581200:02:003:0295 та площею 0,3646 га, кадастровий номер 1224581200:02:003:0346, що розташовані по АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 134638350 та № 165279311 /а.с.7-8/.
У той же час, земельна ділянка площею 0,25 га кадастровий номер 1224581200:02:003:0361, що розташована на території домоволодіння АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , про що свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності/а.с.41/.
Згідно рішення Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області № 498 від 10 липня 2018 року та № 513 від 2018 року вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянці ОСОБА_1 площею 0,25 га, кадастровий номер 1224581200:02:003:0295 та площею 0,3646 га, кадастровий номер 1224581200:02:003:0346 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та сопруд в АДРЕСА_1 /а.с.25/.
11 вересня 2020 року складений акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, відповідно до якого межі земельних ділянок площею 0,25 га, кадастровий номер 1224581200:02:003:0295 та площею 0,3646 га, кадастровий номер 1224581200:02:003:0346, які належить позивачу, закріплені в натурі межовими знаками встановленого зразка у кількості 5 штук, які передані ОСОБА_1 та додатком до даного акту є схема прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості. Землекористувач та суміжні землевласники претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають. Претензій щодо встановлення меж не заявлено/а.с.11-12, 22/.
Згідно листа Грушуватського старостинського округу Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області № 55 від 22.09.2020 року розбіжностей між межами громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не має. Виготовлені кадастрові номери прилягають одне до одного без пробілів/а.с.15/.
Відповідно до списку межових знаків межовий знак № 2020.09-003-00001 розташований на відстані 47,45 м від знаку 2020.09-003-00004 та 264,23 м від знаку № 2020.09-003-00002; межовий знак 2020.09-003-00002 розташований на відстаніі 264,23 м від знаку № 2020.09-003-00001 та 87,69 м від знаку № 2020.09-003-00003; межовий знак 2020.09-003-0003 розташований на відстаній 87,69 м від знаку № НОМЕР_1 та 5,47 м від знаку № 2020.09-003-00004; межовий знак НОМЕР_2 розташований на відстані 5,47 м від знаку 2020.09-003-00003 та 47,45 м від знаку№ 2020.09-003-00001/а.с.21/.
Згідно статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.
Частиною першою статті 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтями 106, 107 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Згідно з частинами першою, третьою, шостою статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Згідно із пунктом 2.1 вищевказаної Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2.3 вищезгаданої Інструкції для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) охоплюється комплекс робіт, а саме: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Отже, за змістом статті 55 Закону України «Про землеустрій», межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не підлягають задоволенню, оскільки доказів про захоплення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частини земельної ділянки ОСОБА_1 не надано.
Надані позивачкою на підтвердження своїх вимог докази звернення її до П'ятихатського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою на неправомірні дії з боку ОСОБА_3 не є беззаперечним доказом того, що відповідачі перешкоджають їй у користуванні земельною ділянкою відповідно до встановлених у землевпорядній документації меж.
Позивач ОСОБА_1 також надала фото із зображенням земельних ділянок та будинків, проте з наданих фото не може зробити висновок, що відповідачі самовільно перенесли межові знаки, клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи позивач не заявляла.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів і не довела, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні її земельними ділянками, а також того, що указані позивачем дії відповідачів порушують її права, врахувавши вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не є законими та обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12,80,81,200,263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-дений строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текс рішення виготовлено 25 червня 2021 року.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса