"30" червня 2021 р.
Справа №150/254/21
Провадження по справі №2-о/150/18/21
30 червня 2021 року Чернівецький районний суд
Вінницької області
у складі головуючої: судді Цимбалюк Л.П.
при секретарі: Вітковській О.С.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення фактів що мають юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернулася до районного суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 07.03.1987 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також про встановлення факту перебування на утриманні останнього з 2007 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник в судовому засіданні свої вимоги підтримує на умовах, викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.
Заінтересованою особою - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не забезпечено явку в судове засідання повноважного представника, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подано заяву про розгляд справи у відсутність представника, не заперечує проти задоволення вимог, заявлених ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_3 - сусідка заявника по справі, в судовому засіданні підтвердила те, що ОСОБА_1 , дійсно, з 1987 року проживала однією сім'єю із ОСОБА_2 по день його смерті, разом вели спільне господарство, заявник проводила його поховання.
Свідок ОСОБА_4 дала суду аналогічні покази.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судувого розгляду.
Так, відповідно до 1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення заявника, свідків, дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд, враховуючи визнання заінтересованою особою вимог, заявлених ОСОБА_1 , що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку, що заяву слід задоволити з наступних підстав.
Пунктами 1-9 частини 1 статті 315 ЦПК України визначено факти, справи про встановлення яких розглядаються судом, зокрема, пунктом 5 ч.1.ст.315 цього Кодексу - про проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судувого розгляду.
Так, відповідно до 1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд, враховуючи визнання заінтересованою особою вимог, заявлених ОСОБА_1 , що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку, що заяву слід задоволити з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 16.02.2021 року Могилів - Подільським міськрайлонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с. 8).
ОСОБА_2 мав стату інваліда армії 3 групи, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 26.12.1983 (а.с. 9), у звязку із чим отриував пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, зільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як свідчить довідка, видана відділом обслуговування громадян №20 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01.04.2021 року за №96, станом на 13.02.2021 року розмір пенсії ОСОБА_2 становив 6368 грн. 40 коп. (а.с. 10).
З 1977 року ОСОБА_5 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 (тобто, по місцю реєстрації ОСОБА_6 ), вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували всі права та обов'язки подружжя.
Із виписок з погосподарських книг Березівської сільської ради Вінницької області: №2 за 2021 - 2025 року від 06.04.2021 року за №30; №2 за 2016 - 2020 роки від 06.04.2021 за №30; №2 за 2011 - 2015 роки від 06.04.2021 за №29; №2 за 2006 - 2010 роки від 06.04.2021 за №28; №2 за 2001 - 2005 роки від 06.04.2021 за №27; №2 за 1996 - 2000 роки від 06.04.2021 за №26; №4 за 1991 - 1995 роки від 06.04.2021 за №25; №2 за 1986 - 1990 роки від 06.04.2021 за №24; №20 за 1983 - 1985 роки від 06.04.2021 за №23; №2 за 1980 - 1982 роки від 06.04.2021 за №22; №2 за 1977 - 1979 роки від 06.04.2021 за №21, вбачається, що ОСОБА_1 (тобто, заявник по справі) значиться головою двору (будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 значиться її чоловіком (а.с. 13-23).
Під час спільного проживання заявника із ОСОБА_2 народилось двоє дітей: донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданного 10.02.1978 року (а.с 11), та син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копією свіфдоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 25.01.1982 року (а.с. 12).
Заявник ОСОБА_1 з 2007 року отримує мінімальну пенсію за віком, тобто, є непрацездатною особою.
ОСОБА_1 , будучи непрацездатним членом сім'ї померлого ОСОБА_2 , відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» має право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Як вбачається із довідки, виданої Управлінням ПФУ від 01.04.2021 за №413, ОСОБА_1 отримує пенсію, як є втричі меншою за пенсію, яку отримував ОСОБА_2
ОСОБА_2 за життя придбавав продукти харчування, ліки, предмети побуту, одяг, тобто, повністю матеріально забезпечував ОСОБА_1 , допомога, яку він надавав, була постійним і основним джерелом для її існування.
З показів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 , дійсно, з 07.03.1987 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 по день його смерті, тобто, по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.2 СК України Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Поняття "проживання однією сім'єю" та "член сім'ї" не є тотожними.
Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім'ї, проте не проживати з ним однією сім'єю.
Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
Відповідно до ч.1 ст.36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.06.2020 по справі №755/180/12/16-ц (провадження № 61-40658св18), для застосування положень вищевказаної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19).
Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу. Тобто при застосуванні ст.74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Так, судом встановлено тривале проживання заявника ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу до його смерті та ведення ними спільного господарства, надання взаємної допомоги, були пов'язані спільним побутом, починаючи з 07.03.1987 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
ОСОБА_1 не перебувала з іншим чоловіком у зареєстрованому шлюбі, що стверджується її заявою від 13.06.2021, нотаріально посвідченою (а.с. 24).
ОСОБА_2 до 06.03.1987 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 . Як свідчить копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу за №00030722366, сформованного 13.05.2021 Вінницьким міським відділом ДРАЦС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвано 06.03.1987 року, що про зроблено актовий запис №19 (а.с. 25).
ОСОБА_2 після розірвання шлюбу із ОСОБА_9 (з 1987 року) в іншому зареєстрованому шлюбі не перебував.
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII, члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію (ч.2 ст.31 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявником відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо встановлення факту її проживання із ОСОБА_2 однією сім'єю, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість її вимог у цій частині.
Враховуючи наведе, суд приходить до висновку, що факт, який просить встановити заявник, є юридичним, оскільки, від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, діючим законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, воно не пов'язано з наступним вирішенням спору про право і встановити його іншим шляхом неможливо, у зв'язку із чим, заява підлягає задоволенню.
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Вище викладене відповідно до ст.315 ч.2, ст.319 ЦПК України дає підстави суду для задоволення заяви.
Відповідно до положень частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст., ст.263 - 265, 293, 294, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд,
Заяву задоволити.
Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період часу з 07 березня 1987 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період часу з 2007 року по 16 лютого 2021 року перебувала на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: Л.П. Цимбалюк