Справа № 147/1431/20
Провадження № 2/147/217/21
30 червня 2021 року смт.Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Натальчук О.А.,
із секретарем Подолян Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
У грудні 2020 року адвокат Конякін М.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником 2/3 житлового будинку під АДРЕСА_1 . Також співвласником даного будинку є ОСОБА_3 , якій належить 1/3 будинку. По адресі належного позивачу домоволодіння на реєстраційному обліку перебувають окрім неї та ОСОБА_3 ще й відповідач, її колишній чоловік ОСОБА_2 , шлюб з яким розірвано рішенням суду від 23.10.2013. Житловий будинок не є спільною власністю подружжя. Після розірвання шлюбу відповідач залишився на реєстраційному обліку, хоча фактично там не проживає. Добровільно відповідач відмовляється знятись з реєстраційного обліку. Враховуючи викладене, позивач просила визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 14.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася. Від представника позивача, адвоката Конякіна М.С. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, позов підтримують та просять його задовольнити.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та представника позивача, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.
У судові засідання ОСОБА_2 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся за місцем проживання. До суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання. Причини неявки суду не повідомив, відзиву чи клопотань від відповідача не надходило.
Окрім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 05.05.2021р., 03.06.2021 р. та 30.06.2021 р. через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась. Надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує та просить задовольнити.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №165240052 від 02.05.2019 та №107832124 від 15.12.2017, що містяться в технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 2/3 житлового будинку, загальною площею 108,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8,9).
Співвласником 1/3 частки даного житлового будинку являється ОСОБА_3 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №107831993 від 15.12.2017 р. (а.с.10).
Судом встановлено, що з 05.08.1984 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 23.10.2013, що підтверджується рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області про розірвання шлюбу від 23.10.2013. (а.с. 11).
З довідки №1028 від 29.10.2020, виданої виконкомом Новоободівської сільської ради Пащенко Л.М., що проживає за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 , 1963 р.н., дійсно, більше року проживає за адресою АДРЕСА_2 , однак зареєстрований по АДРЕСА_2 (а.с. 16).
Права членів сім'ї власника на користування житловим приміщенням врегульовані ст. 405 ЦК України, відповідно до вимог якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналогічну норму містить також ст. 156 ЖК України.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім'ї власника житлового будинку права на користування жилим приміщенням, з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_2 не проживає у вказаному будинку понад один рік без поважних причин, будь-які інші домовленості між ним і власниками житла або законом не визначено, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 247, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Повний текст рішення складено 30 червня 2021 року.
Суддя О.А. Натальчук