Справа № 139/476/21
30 червня 2021 року смт Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Коломійцевої В.І.,
за участі секретаря судових засідань Боржемської І.М.,
розглянувши в підготовчому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про тлумачення змісту заповіту, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області про тлумачення змісту заповіту.
Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабка ОСОБА_2 , яка постійно проживала та була зареєстрована в с. Рівне Мурованокуриловецького району Вінницької області. Після її смерті залишилось спадкове майно - земельна ділянка на території колишньої Рівненської сільської ради загальною площею 1,9131 га (державний акт серії ЯЕ № 679915), кадастровий номер 0522886200:03:002:0254. За життя ОСОБА_2 вчинила заповіт згідно якого заповіла належне їй право на земельну частку пай, що перебувала у колективній власності КСП «Промінь» с.Рівне позивачу. Разом з тим, вказана земельна частка (пай) була виділена в натурі і на земельну ділянку видано зазначений вище державний акт. Крім позивача, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі позивач не в змозі, у зв'язку з тим, що у заповіті в якості спадкового майна зазначено земельну частку (пай), яка в подальшому трансформована у земельну ділянку. Оскільки ОСОБА_2 за життя, як спадкодавець, змін до заповіту не вносила та його не скасовувала, позивач вважає, що здійснюючи своє волевиявлення, заповідаючи йому право на земельну частку (пай), остання заповіла йому саме виділену в натурі земельну ділянку. Просив суд здійснити тлумачення заповіту, складеного ОСОБА_2 щодо заповітного розпорядження.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08.06.2021 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою судом витребувано від приватного нотаріуса Мурованокуриловецького районного нотаріального округу Долі Тетяни Іванівни спадкову справу № 299/2020, заведену щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позивач в підготовче засідання не з'явився, в поданій заяві просив справу розглянути у його відсутності (а.с. 22).
Відповідач копію ухвали від 08.06.2021 та доданих до неї матеріалів отримав 09.06.2021, відзиву до суду не направив. Його представник в підготовче засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі (а.с. 20-21).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Рівне Мурованокуриловецького району Вінницької області померла ОСОБА_2 (а.с. 6).
За життя, 06 березня 2001 року, ОСОБА_2 вчинила заповіт яким належне їй право на земельну частку (пай) заповіла ОСОБА_1 (а.с. 7).
З оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 299/2020, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 вбачається, що позивач - єдиний спадкоємець за заповітом на належну спадкодавцеві земельну частку (пай), який прийняв спадщину подавши 24.11.2020 приватному нотаріусу заяву про її прийняття. Інший спадкоємець за законом ОСОБА_3 відмовився від обов'язкової частки у спадщині після померлої матері (а.с.24-26).
З довідки старости Рівненського старостинського округу № 193 від 30.04.2021, слідує, що надень смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Згідно довідки старости Рівненського старостинського округу № 194 від 30.04.2021, у власності ОСОБА_2 на день смерті дійсно знаходилася земельна ділянка розміром 1,9131 га на підставі державного акта серії ЯЕ № 679915, який виданий взамін сертифікату серії ВН №0319429 (а.с. 9).
Копію Державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.07.2007, серії ЯЕ № 679915, що посвідчує право власності на земельну ділянку на території колишньої Рівненської сільської ради загальною площею 1,9131 га, кадастровий номер 0522886200:03:002:0254, додано позивачем до матеріалів позовної заяви (а.с. 8).
Заповітом, відповідно до положень статті 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.
Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб'єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять.
Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 ЦК України.
Згідно статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов'язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.
При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з'ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що заповідач призначив своїм спадкоємцем ОСОБА_1 , заповівши останньому належне їй право на земельну частку (пай), що не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі. Правочин вчинено у передбаченій законом формі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. На час відкриття спадщини на це ж саме майно спадкодавець отримала правовстановлюючий документ, а саме державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 679915, але змін до заповіту не внесла.
Враховуючи, вищевикладені докази, загальний зміст правочину, намір спадкодавця, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 908 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого ним судового збору, у зв'язку з визнанням відповідачем позову.
Керуючись ст.ст. 16, 202, 203, 213, 1216, 1218, 1220, 1223, ч.1 ст. 1225, 1236, 1256 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Розтлумачити заповіт ОСОБА_2 від 06 березня 2001 року, що посвідчений секретарем Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, зареєстрований в реєстрі за № 20, як вираження волі спадкодавця заповісти ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9131 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території колишньої Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького (зараз - Могилів-Подільського) району Вінницької області, кадастровий номер 0522886200030020254, право власності на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №679915.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974, місцезнаходження: Вінницька область, Могилів-Подільський район, смт Муровані Курилівці вул. Соборна, 45.
Рішення складено 30.06.2021.
Суддя: