Справа № 128/809/20
Іменем України
30 червня 2021 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем по справі перебувала в зареєстрованому шлюбі, подружнє життя не склалося і шлюб між сторонами було розірвано в судовому порядку.
В шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні.
Уже не один рік позивач сама доглядає, виховує та матеріально забезпечує синів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку не надає коштів на утримання дітей, тому позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів і на даний час справа до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей перебуває на розгляді в суді.
Сторони проживають в одному будинку, в с. Бохоники, Вінницького району Вінницької області, однак, не дивлячись на те, що проживають за однією адресою, останніх три роки шлюбних стосунків не підтримують, кожен із них живе своїм життям.
Останні роки сімейного життя відповідач взагалі не цікавиться життям дітей, не виявляє бажання спілкуватися з ними та приймати участь у їх вихованні, навіть не проявляв таких намірів.
Також, відповідач не цікавиться станом їх здоров'я, вихованням та потребами дітей, з метою забезпечення їх гармонійного розвитку; з боку позивача ніколи не створювалися перешкоди у прийманні участі батька в вихованні дітей, а тому, вищевикладені обставини свідчать про те, що відповідач не бажав виконувати відносно дітей батьківські обов'язки, покладені на нього законом.
Також, відповідач не виконує свої батьківські обов'язки щодо утримання дітей. Так, на протязі останніх років відповідач самоусунувся від обов'язку утримання дітей та взагалі не надавав і не надає будь-яких коштів в добровільному порядку на їх утримання, не цікавиться життям дітей та їх потребами.
Організація дозвілля та відпочинку дітей лягає на плечі позивача, оскільки батько не приймає у цьому участі та навіть не виявляє бажання щодо цього, тобто ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Вихованням дітей займається позивач, а батько взагалі ніякої участі у вихованні дітей не приймає. Позивач створює всі належні умови для гармонійного розвитку дітей, для їх належного виховання.
Позивач з дітьми зареєстровані та проживають в будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , 3/4 частки якого належить позивачу на праві власності; умови проживання нормальні, будинок зі всіма зручностями.
З метою забезпечення дітей усім необхідним: продуктами харчування, одежею, ліками та для їх нормального розвитку, виховання та навчання позивач працює на двох роботах.
Так, вона працює на посаді директора Вінницького коледжу вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»», а також працює старшим викладачем кафедри бізнесу і права Вінницького соціально-економічного інституту вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»» та має постійний та стабільний заробіток.
На протязі останніх років сімейного життя відповідач постійно вчиняє безпричинні сварки та скандали, очевидцями яких являються неповнолітні діти, що негативно впливає на їх виховання та емоційний стан.
Не дивлячись на таку поведінку відповідача, позивач терпіла таку його поведінку та не зверталася до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.
Однак, на початку 2020 року поведінка та вчинки відповідача перейшли усі межі.
Так, 18.01.2020 року, за місцем проживання сторін, ОСОБА_2 , наніс позивачу та старшому синові ОСОБА_3 тілесні ушкодження.
Крім того, 05.02.2020 року, в вечірній час, ОСОБА_2 , за місцем свого проживання, вчинив чергову сварку, в ході якої знову наніс позивачу тілесні ушкодження.
За таких обставин, позивач вимушена була звернутися до Вінницького районного відділення поліції ГУНП у Вінницькій області з заявами про вчинення кримінальних правопорушень.
На підставі її заяв до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про порушення кримінальних проваджень відповідно за номерами: №12020020100000058 за ст.125 ч.1 КК України та №12020020100000101 за ст.125 КК України.
Після вчинення відповідачем бійки, позивач разом з неповнолітніми дітьми була вимушена залишити домівку, так як боялася подальших протиправних, злочинних дій з боку відповідача. Діти були сильно налякані такою поведінкою відповідача, так як відповідач вчинив протиправні дії в присутності дітей і ще й відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 .
Позивач з дітьми вибігали з власного будинку навіть не взявши з собою теплих речей. В подальшому, певний час вони вимушені були проживати у батьків позивача, які також проживають в с. Бохоники, неподалік будинку сторін, на сусідній вулиці.
Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників, на даний час в органах державної виконавчої служби перебуває на виконанні 16 виконавчих проваджень по стягненню з ОСОБА_2 різноманітних штрафів у справах про адміністративні правопорушення та коштів на користь держави.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що позбавлення відповідача батьківських драв не завдасть шкоди інтересам дітей.
За наведених обставин позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить винести рішення про позбавлення батьківських прав відповідача щодо синів та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
25.05.2021 року відповідачем ОСОБА_2 надано заперечення на позовну заяву позивача, які фактично являються відзивом на позовну заяву, в яких зазначив, що позивач вводить суд в оману та викладає неправдиві обставини. Так, вони одружені з позивачем з 13.11.2004 року і по даний час проживали разом як подружжя, вели спільне господарство та виховували двох синів, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . У вересні 2009 року позивач без його відома розірвала з ним шлюб, однак продовжувала жити з ним сімейним життям, підтримувати шлюбні стосунки, в яких у 2014 році народився син ОСОБА_4 . Про те, що шлюбя розрівнао його повідомили секретар сільської ради , однак він і надалі продовжував проживати з позивачем, забезпечувати матеріально її та синів, працюючи офіційно та неофіційно. В серпні 2014 року, в результаті травми, він отримав третю групу інвалідності , однак і надалі продовжував працювати, а зароблені ним кошти та пенсію - віддавав позивачу, для ведення домашнього господарства. Даними коштами вона особисто користувалася та витрачала на власний розсуд. Будинок, в якому вони проживають, подарували його батьки, розділивши на кожного по 1/ 4 частці. Також, в червні 2018 року, від продажу автомобіля, відповідач отримав кошти в сумі 5 тис. доларів США, які зберігалися у його тещі - ОСОБА_8 та які витрачалися на власний розсуд його дружини. Включно по 18 січня 2020 року сторони підтримували шлюбні відносини, в тому числі і разом виховували дітей, а тому надані стороною позивача довідки про ухилення від виконання ним батьківських обов'язків - є сфальсифікованими - він не тільки за весь період перебування сина в дитячому садочку забирав його, так і приймав фізичну участь під час ремонтних робіт в групі, що можуть підтвердити свідки. В серпні 2019 року він був звільнений з роботи і він більше знаходився з дітьми вдома, менше з'являвся в садочку та школі. Станом здоров'я дітей займається дідусь дітей, його батько - ОСОБА_9 , який рахується їхнім сімейним лікарем, так як він відомий лікар та працює завідувачем поліклініки обласної медичної установи. На протязі сімейного життя у подружжя дійсно виникали сварки, однак вони ніколи не стосувалися дітей. Причиною конфлікту 18 січня 2020 року було погане ставлення позивача та батьків відповідача. Ніякого фізичного чи морального тиску до дітей чи позивача він ніколи не застосовував. Після конфлікту 18.01.2020 року позивач пішла жити до своїх батьків, які живуть поруч, він її не виганяв. На даний час сторони проживають разом та кожен з них певною мірою приймає участь в вихованні та житті синів. За таких обставин, відповідач просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, не позбавляти його батьківських прав відносно дітей та не стягувати судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Білозор О.Л. в судове засідання 30.06.2021 року не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність та у відсутність позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги своєї довірительки підтримує в повному обсязі, доповнень та змін не має, просить їх задоволити, в разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 30.06.2021 року не з'явився по невідомим суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації - Борсук М. в судове засідання 30.06.2021 року не з'явився, надіслав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, не заперечує щодо задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8 - 9).
Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04.09.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано (а.с. 10 - 11).
Згідно довідки Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області № 257 від 30.03.2002 року, відповідач ОСОБА_2 протягом десяти років проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 (а.с. 51).
Позивач з дітьми також зареєстрована та проживає в будинку АДРЕСА_1 , де позивачу на праві власності належить 3/4 частки. Умови проживання нормальні, будинок зі всіма зручностями, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 11.02.2020 року (а.с. 30 - 31).
Останні роки сімейного життя відповідач взагалі не цікавиться життям дітей, не виявляв бажання спілкуватися з ними та приймати участь у їх виховані, не цікавиться станом їх здоров'я, вихованням та потребами дітей, з метою забезпечення їх гармонійного розвитку, що також підтверджується довідками та характеристиками з навчальних закладів та відповіддю на запит адвоката Вінницької ЦРКЛ (а.с. 16 - 20).
Позивач працює на посаді директора Вінницького коледжу вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»», а також працює старшим викладачем кафедри бізнесу і права Вінницького соціально-економічного інституту вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»», що підтверджується копією трудової книжки, довідками про заробітну плату, позитивними характеристиками з місця роботи (а.с. 12 - 13, 21 - 27).
На протязі останніх років нашого життя, відповідач постійно вчиняє безпричинні сварки та скандали, очевидцями яких являються наші неповнолітні діти, що негативно впливає на їх виховання та емоційний стан.
18.01.2020 року, за місцем проживання сторін, ОСОБА_2 , наніс позивачу та старшому синові ОСОБА_3 тілесні ушкодження.
Крім того, 05.02.2020 року, в вечірній час, ОСОБА_2 , за місцем свого проживання, вчинив чергову сварку, в ході якої знову наніс позивачу тілесні ушкодження.
За таких обставин, позивач вимушена була звернутися до Вінницького районного відділення поліції ГУНП у Вінницькій області з заявами про вчинення кримінальних правопорушень.
На підставі її заяв до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про порушення кримінальних проваджень відповідно за номерами: №12020020100000058 за ст.125 ч.1 КК України та №12020020100000101 за ст.125 КК України (а.с. 34 - 35).
Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників, на даний час в органах державної виконавчої служби перебуває на виконанні 16 виконавчих проваджень по стягненню з ОСОБА_2 різноманітних штрафів у справах про адміністративні правопорушення та коштів на користь держави (а.с. 32 - 33, 36 - 41, 103).
Відповідач являється ФОП (а.с. 102), проходить безкоштовне навчання в ПП «Поділляагро», за результатами якого буде прийнято рішення про його подальше працевлаштування (а.с.104), не перебуває на обліку з приводу алкогольної залежності або наркоманії, токсикоманії (а.с. 106); з 01.09.2014 року має ІІІ-ю групу інвалідності (а.с. 101), отримує пенсію; з 03.11.2017 року по 26.12.2018 року працював менеджером ТОВ «Електрокабель» (а.с. 105).
Згідно характеристики від 09.07.2020 року (а.с. 107), відповідач з серпня 2005 року фактично постійно проживає в житловому масиві «Поляна» с. Бохоники, одружений, має двох дітей; за цей період зарекомендував себе як чесна і порядна людина; безпосередньо приймав участь в житті і розвитку житлового масиву. Підтримує чемні та дружні стосунки із сусідами. Працював і працює в різних ПП, під час роботи намагається допомогти суспільному життю масиву. Весь вільний від роботи час проводить з дружиною та дітьми. Скарг та нарікань з боку сусідів на ОСОБА_2 - не було.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.
Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Згідно висновку від 19.10.2020 року, Служба у справах дітей Вінницької міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки він не виконує свої батьківські обов'язки, передбачені ст. ст. 150 - 155, 180 Сімейного кодексу України (а.с. 88).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено та доведено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно синів, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, тому з огляду на вищевказане, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Згідно ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Оскільки, як зазначає позивач, справа про стягнення аліментів з відповідача перебуває на розгляді в іншому судовому провадженні, рішення про стягнення аліментів на дитину по даній справі не приймається.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджено документально (а.с. 1). Доказів на понесення будь - яких інших судових витрат - позивачем не надано.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи повне задоволення вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 135, 150 - 155, 164, 166, 180 СК України, ст. ст. 4, 10, 76, 133, 141, 247, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.І. Бондаренко