ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2021Справа № 910/5227/21
За позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Магістральні системи"
простягнення 15218,40 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральні системи" 15218,40 грн штрафу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №Л/НХ-2040/НЮ від 10.02.2020 в частині здійснення своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/5227/21; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 06.04.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, суд у встановленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
10.02.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника підрозділу "Служба організації та проведення закупівель" регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістральні системи" (постачальник) укладено договір поставки №Л/НХ-2040/НЮ (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2020 році поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації №1 (додаток №1 до даного договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар, найменування (номенклатура, асортимент) товару: запасні частини до електровозів ВЛ Код ДК 021:2015-34630000-2 (частини залізничник або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху). Код УКТЗЕД: 8535, кількість товару - 102 шт. (визначається в специфікації №1 (додаток №1) (п.п.1.1, 1.2, 1.3).
Ціна товару визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації №1 (додаток №1). Ціна за одиницю товару визначається у специфікації №1 (додаток №1). Сума цього договору на момент його підписання становить 228276,00 грн у т.ч. ПДВ 20% (п.п.3.1, 3.2 договору).
Постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP за правилами Інкотермс-2010 за реквізитами, зазначеними в заявці покупця (реквізити виробничого структурного підрозділу регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"). Поставка товару проводиться партіями протягом не більше 15 днів тільки на підставі наданої письмової рознарядки/заявки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання продукції, але не пізніше 31.12.2020 року. Відправлення заявки покупцем (структурний підрозділ "Служба організації та проведення закупівель" регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", здійснюється з електронної адреси покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу постачальника (office@mainlines.info). Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.п.5.1, 5.2, 5.3, 5.5 договору).
Покупець зобов'язаний приймати поставлений товар згідно акту приймання-передачі товару, а постачальник - забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п.п.6.1, 6.1.2, 6.3, 6.3.1 договору).
Відповідно до п.7.2 договору за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.
Згідно п.10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020.
У додатку №1 до договору (специфікація №1) сторони погодили, що товарами які поставляються є каретка 5ТЕ.261.016Е СК (5ТЕ.261.016) у кількості 56 шт, вартістю 125328,00 грн та каретка 5ТЕ.261.017Е СК (5ТЕ.261.017) у кількості 46 шт, вартістю 102948,00 грн, а всього на загальну суму 228276,00 грн.
05.08.2020 покупцем на електронну адресу постачальника направлено заявку №НХ Льв-1/4870 про поставку товару, а саме: каретки 5ТЕ.261.016Е СК (5ТЕ.261.016) у кількості 22 шт, вартістю 49236,00 грн та каретки 5ТЕ.261.017Е СК (5ТЕ.261.017) у кількості 12 шт, вартістю 26856,00 грн, а всього на загальну суму 76092,00 грн.
Як зазначає позивач, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки №Л/НХ-2040/НЮ від 10.02.2020, відповідачем не було поставлено замовлений покупцем товар, у зв'язку з чим Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральні системи" штраф у розмірі 15218,40 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.2 ст.267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.08.2020 покупцем на електронну адресу постачальника направлено заявку №НХ Льв-1/4870 про поставку товару, а саме: каретки 5ТЕ.261.016Е СК (5ТЕ.261.016) у кількості 22 шт, вартістю 49236,00 грн та каретки 5ТЕ.261.017Е СК (5ТЕ.261.017) у кількості 12 шт, вартістю 26856,00 грн, а всього на загальну суму 76092,00 грн, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи скріншот з електронної пошти покупця - nh-mtz@railway.lviv.ua, який свідчить про направлення на електронну адресу постачальника - office@mainlines.info означеної заявки.
Тому з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язання по поставці товарів за такою заявкою покупця сплив 20.08.2020.
Проте, доказів на підтвердження поставки товару в обумовлений договором строк матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За умовами п.7.2 договору за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.
Отже, оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару, а саме каретки 5ТЕ.261.016Е СК (5ТЕ.261.016) у кількості 22 шт, вартістю 49236,00 грн та каретки 5ТЕ.261.017Е СК (5ТЕ.261.017) у кількості 12 шт, вартістю 26856,00 грн, а всього на загальну суму 76092,00 грн у строк, який погоджений контрагентами у договорі, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є законними та обґрунтованими.
Щодо суми заявленого позивачем до стягнення штрафу, то суд погоджується із розрахунком останнього, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 15218,40 грн.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральні системи" про стягнення штрафу у розмірі 15218,40 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 2270,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральні системи" (04080, місто Київ, вул.Юрківська, будинок 34-А, ідентифікаційний код 42281850) на користь на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул.Є.Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, Львівська обл., місто Львів, вул.Гоголя, будинок 1, ідентифікаційний код 40081195) штраф у розмірі 15218 (п'ятнадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова