ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2021Справа № 910/7067/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк»
до Фізичної особи-підприємця Сидорчук Олени Геннадіївни
про стягнення 73789,10 грн,
Без виклику представників сторін
У квітні 2021 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сидорчук Олени Геннадіївни про стягнення 73789,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП Сидорчук Олена Геннадіївна не виконала взятих на себе зобов'язань за Заявою-договором №ID6800715 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» від 12.08.2019, в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 06.04.2021 за ФОП Сидорчук Оленою Геннадіївною утворилась заборгованість за Заявою-договором №ID6800715 в розмірі 73789,10 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 56385 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 0,05 грн, заборгованості по комісії у розмірі 15357,24 грн, пені на суму простроченої заборгованості за період з 06.10.2020 по 06.04.2021 у розмірі 1353,06 грн та штрафу за період з 06.10.2020 по 06.04.2021 у розмірі 693,75 грн, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованість у розмірі 73789,10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 17.05.2021, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.05.2021 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 07.06.2021. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 01.06.2021.
З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.05.2021 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідачів.
Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу №0105480184722 з відміткою про вручення конверту відповідачу особисто 14.05.2021.
В силу положення п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Також, Господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.05.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачами відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.07.2019 року Фізичною особою-підприємцем Сидорчук Оленою Геннадіївною було підписано анкету-заяву про надання кредиту фізичній особі-підприємцю.
12.08.2019 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Сидорчук Оленою Геннадіївною (позичальник, відповідач) було укладено Заяву-договір №ID6800715 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») відповідно до якого за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).
За змістом п. 1.2. договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника (IBAN) № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Таскомбанк», з цільовим використанням на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку.
У розділі 2 договору сторони погодили умови надання кредиту та визначили: розмір кредиту - 70000 грн; розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,0001 % річних; розмір комісійної винагороди - 1,99 %; тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 2.6. договору строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору.
Згідно з п. 3.1. договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно з графіком погашення кредиту.
У п. 3.2. договору визначено, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну, зазначеного у пункті 2.6 цього Договору.
Цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» та цінові параметри продукту є кредитним договором (пункт 4.1 Договору).
У пунктах 4.2., 4.2.1., 4.2.2. договору визначено, що цей договір є договором приєднання у визначенні ст. 634 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим, зокрема, його умови визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому. Особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов.
Відповідно до Заяви-договору від 12.08.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК» позичальник підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчив власним підписом 12.08.2019.
Таким чином, до відома клієнта протягом всього періоду обслуговування в АТ «ТАСКОМБАНК» регулярно доводилась вся необхідна інформація про банківські послуги та, зокрема, зміст Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», до яких позичальник приєднався шляхом укладенням Заяви-договору № ID6800715 від 12.09.2019.
У розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (надалі - Правила), у редакції, чинній станом на дату підписання відповідачем Заяви-договору №ID6800715 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк», визначено Правила надання кредитного продукту «Кредит на розвиток бізнесу» (далі - Кредит).
Згідно з п. 18.1.13. правил встановлено, що при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк «ТАС24/БІЗНЕС», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
З матеріалів справи судом встановлено, що Фізична особа-підприємець Сидорчук Олена Геннадіївна 12.08.2019 скористалась своїм правом та на підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис» вчинила правочин, підписавши Заяву-договір №ID6800715 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://ca.informjust.ua/ та відображенням ЕЦП на самому договорі.
Позивач зазначає, що 12.08.2019 року АТ «Таскомбанк» на виконання умов договору перерахувало відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі, виконавши таким чином взяті на себе за заявкою-договором №ID6800715 від 12.08.2019 року зобов'язання у повному обсязі. На підтвердження зазначених обставин позивач долучено до матеріалів справи відповідну виписку з банківського рахунку відповідача за період 3 12.08.2019 по 06.04.2021.
З матеріалів справи вбачається, що всупереч положенням кредитного договору, відповідач взяті на себе за цією угодою обов'язки по поверненню кредиту не виконав, заборгувавши таким чином Банку станом на 06.04.2021 року суму грошових коштів у розмірі 73789,10 грн, з яких: 56385 грн - заборгованість по тілу кредиту, 0,05 - заборгованість по відсоткам, 15357,24 грн - заборгованість по комісії, 1353,06 грн - пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості у період з 06.10.2020 по 06.04.2021 та 693,75 грн штрафу.
З метою повідомлення відповідача про наявність у нього заборгованості та необхідність її повного погашення у стислі терміни, позивач надсилав відповідачу повідомлення-вимогу від 01.12.2020 року №29115/70 в якій зазначив про порушення відповідачем зобов'язань за укладеним договором, у зв'язку з чим останній зобов'язаний достроково повернути кредит та сплати штрафні санкції, які станом на 11.11.2020 складають 65502,31 грн.
Проте відповідач не виконав зазначених вимог позивача та не погасив у визначений строк наявну перед позивачем заборгованість за договором.
Заява-договір №ID6800715 від 12.08.2019 року про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» є договором приєднання.
Згідно із ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач, на підставі ст. 641 та ст. 644 Цивільного кодексу України, взяв на себе зобов'язання перед особами, які приймуть (акцептують) його оферту, надавати банківські послуги в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Як було зазначено вище, заявою-договором №ID6800715 від 12.08.2019 року сторони погодили, що цей Договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» та Цінові параметри продукту є кредитним договором.
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача за період з 12.08.2010 по 06.04.2021.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти, в той час як позичальником допущено порушення виконання зобов'язання за договором приєднання в частині своєчасної сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом.
Наявною в матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку позичальника підтверджується заборгованість відповідача за кредитом у сумі 73789,10 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 18.1.16.2. Правил, Клієнт зобов'язаний сплатити проценти та інші види винагороди банку за весь час фактичного користування кредитом згідно із п. 18.1.20.
У п. 2.3.1, 2.3.2 договору сторони погодили, розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних та розмір комісійної винагороди 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно).
На підставі вказаних положень договору позивачем нараховано плату за користування кредитом в розмірі 0,05 грн. та комісійну винагороду в розмірі 15357,24 грн.
За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було подано жодних заперечень щодо позовних вимого позивача, як і не подано жодних доказів на підтвердження погашення заборгованість за кредитом та процентами.
Право на дострокове стягнення передбачено умовами кредитного договору , зокрема, в п. 4.2.1 зазначено, що умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Відповідно до п. 18.2.23.8 Правил, банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Так, відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Законом (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1. цих Правил.
Враховуючи викладене вище, оскільки, відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань не сплатив на вимогу позивача заборгованість по тілу кредиту в сумі 56385 грн, відсотки у сумі 0,05 грн та комісію в сумі 15357,24 грн, що підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 56385 грн, зі сплати відсотків у розмірі 0,05 грн та зі сплати комісії в розмірі 15357,24 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Щодо заявленої позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 1353,06 грн та штрафу в розмірі 693,75 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Відтак, оскільки відповідач своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі не виконав, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором у період з 06.10.2020 року по 06.04.2021 року в сумі 1353,06 грн.
Водночас, суд зазначає, що положеннями пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлено з 12.03.2020 року карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 року позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Відтак, зважаючи на вищевикладені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1353,06 грн, нарахованої за період з 06.10.2020 року по 06.04.2021 року задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 693,75 грн, суд зазначає, що матеріали справи не містять обґрунтованого посилання на відповідну правову підставу для його нарахування.
Пункт 18.2.5.2. правил містить визначений відсоток розміру штрафу лише за деякі випадки порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, що не відносяться до спірних. В інших випадках розмір штрафу визначається згідно Цінових параметрів, проте позивачем не долучено до матеріалів справи Цінові параметри, що позбавляє суд можливості перевірити розмір та обґрунтованість нарахованого позивачем штрафу в 693,75 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні відповідної позовної вимоги з огляду на її необґрунтованість та недоведеність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачами не надано суду жодних доказів, на спростування викладених у позові обставин.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сидорчук Олени Геннадіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30; ідентифікаційний код 09806443) заборгованість по тілу кредиту в розмірі 56385 (п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят п'ять) грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 0 (нуль) грн 05 коп., заборгованості по комісії в розмірі 15357 (п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят сім) грн 24 коп., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2207 (дві тисячі двісті сім) грн 03 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 29.06.2021
Суддя Я.В. Маринченко